Ворожба (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ворожба
Gerb vorojba.jpg
Герб Ворожби
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область Сумська область
Район/міськрада Білопільський район
Код КОАТУУ 5920610300
Засноване 1894
Статус міста з 1959 року
Населення 7 582 (01.01.2011)[1]
Поштові індекси 41811—815
Телефонний код +380-5443
Координати 51°10′17″ пн. ш. 34°13′41″ сх. д. / 51.17139° пн. ш. 34.22806° сх. д. / 51.17139; 34.22806Координати: 51°10′17″ пн. ш. 34°13′41″ сх. д. / 51.17139° пн. ш. 34.22806° сх. д. / 51.17139; 34.22806
Висота над рівнем моря 151 м
Водойма річка Вир
Відстань
Найближча залізнична станція Ворожба
До обл./респ. центру
 - фізична 45 км
 - залізницею 54 км
 - автошляхами 53,9 км
До Києва
 - залізницею 296 км
 - автошляхами 318 км
Міська влада
Адреса 41811, Сумська область, Білопільський р-н, м. Ворожба, вул. Ворошилова, 8, 9-74-68
Веб-сторінка Ворожбянська міськрада
Міський голова Дружченко Андрій Вікторович

Ворожба́ — місто районного підпорядкування в Білопільському районі Сумської області. Розташоване на лівому березі річки Вир, за 3 км на північний захід від міста Білопілля. Відстань до облцентру становить близько 53 км і проходить автошляхом Р44.

Історія міста і станції[ред.ред. код]

Шлях у Ворожбі на початку XX століття

Селище Ворожба засноване на територіях колишньої Білопільської сотні Сумського слобідського полку. З кінця XIX століття перетворилося на великий залізничний вузол.

  • З 1894 року вступила в експлуатацію вузькоколійна залізниця Ворожба — Середина Буда (нині станція Зернове), яку в 1915 році перебудували на широку колію. Акціонерне товариство Московсько-Києво-Воронезької залізниці на початку 90-х років побудувало на Ворожбянському вузлі паровозо-вагонні майстерні. Економічне значення вузла зростало. Вивозився, головним чином хліб, довозилися вугілля матеріали, сіль тощо.
  • У 1888 році на кошти Харково-Миколаївської і Курсько-Київської залізниць, збудована нова будівля вокзалу станції Ворожба. За проектом німецького архітектора Юргенца, яка збереглася до нашого часу. Останній поточний ремонт вокзалу був здійснений у 1998 році.
  • Після ліквідації УНР на ворожбянському залізничному вузлі почалися відновні роботи. Проводилися вони в тяжких умовах. Але, попри це, вже в кінці відновного періоду залізничний вузол працював на повну потужність. Тут приймалося і звідси відправлялося вантажів більше, ніж в 1913 році. Так, протягом 1925–1926 років на станцію прибуло 18,4 тис. тонн вантажів, а було відправлене —41,4 тис. тон.
  • Вокзал станції Ворожба за обсягом виконуваної роботи віднесений до ІІІ-го класу і за умовами процесу утворення пасажиропотоку є транзитним. Із вокзалу станції можна виїхати на чотири напрямки — Київ, Харків, Вороніж, Оршу. За добу в середньому протягом року із вокзалу відправляється 450 пасажирів. Станція Ворожба — дільнична, за обсягом виконуваної роботи віднесена до 1-го класу, і є міждержавною передаточною станцією на Московську залізницю.
  • Наприкінці XIX та на початку XX століть на лінії Ворожба — Київ споруджені станції: Путивль, Грузьке, Конотоп, Бахмач, Плиски, Крути, Ніжин, Носовка, Кобижчі, Бобровиці, Бобрик і Київ. У бік Курська: Волфине, Глушково, Корнєво, Колонтаївка, Артаково, Льгов, Лукашовка, Дьяконово і Курськ. Зазначення залізничної станції Ворожба, яка через деякий час стала вузловою, зростало. Становлення і розвиток станції Ворожба внесли суттєві зміни в розвиток економіки краю. До проведення Курсько-Київської залізниці Білопілля служило місцем збору борошна, жита вівса. Житнє борошно із довколишніх міст розходилось частково по Сумському і Лебединському повітах, на місцеві винокурні заводи та відправлялося в місто Глухів Чернігівської губернії. За ними приїздили із-за Десни, Великоросії. Пшеничне борошно і овес направлялось також на Північний Захід — в Чернігівську, Вітебську губернії. Частина вівса знаходила собі збут ще в Кременчуці, а жито — на Дону.
Залізничний вокзал (1 травня 2010 року)
  • Після проведення Курсько — Київської залізниці характер і обсяг торгівлі міста Білопілля змінився. Якщо раніше торгівля йшла з Глуховом, а звідти — за Десну й далі, то тепер із Білопілля продукція відправлялася по Курсько-Київській залізниці. Основна маса зерна експортувалася за кордон — у Прусію.

Загальний розвиток капіталізму в Росії і, як одна із складових цього процесу — інтенсивне залізничне будівництво, призвели до значних змін залізничного вузла Ворожба. Навколо станції росло залізничне селище. В 1887 р. в ньому налічувалося 557 чол. Незрівнянно збільшувались пасажирські перевезення. Нагально постало питання про будівництво приміщення нового вокзалу. Наприкінці XIX ст. розпочалось його спорудження, а вже влітку 1898 р. новий вокзал станції Ворожба освятили й урочисто відкрили.

  • Вокзал збудований за проектом архітектора Юргенца. Будівля вокзалу мала два фасади: східний і західний. В одному крилі вокзалу розміщувався зал очікування, в іншому — ресторан.
  • В крайній правій частині східного фасаду розташовані технічний відділ та митний пост. В крайній лівій частині західного фасаду розташовані кабінети начальника станції, заступника начальника станції, чергового по вокзалу, бухгалтерія та зал проведення планових інструктажів. В центральній частині вокзалу розташовані квиткові каси та відділення ЕКСПРЕСбанку. З усього видно що автор проекту, архітектор Юргенц намагався створити споруду з перспективою на майбутнє, що не тільки тодішнім, а й прийдешнім поколінням було тут зручно, комфортно. Зараз цей чудовий архітектурний витвір є окрасою міста і посідає чільне місце вокзалів України.
  • Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932–1933 та 1946–1947 роках.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.