Козятинський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Козятинський район
Kozatynskyi rayon gerb.png Kozatynskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Вінницька область Вінницька область
Код КОАТУУ: 0521400000
Утворений: 7 березня 1923 року
Населення: 40935 (на 1.08.2013)
Площа: 1120 км²
Густота: 37 осіб/км²
Тел. код: +380-4342
Поштові індекси: 22100—22172
Населені пункти та ради
Районний центр: Козятин
Селищні ради: 2
Сільські ради: 32
Смт: 2
Села: 66
Селища: 3
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 22100 м. Козятин, вул. Леніна, 20, 2-24-01
Веб-сторінка: Козятинська РДА
Козятинська районна рада
Голова РДА: Лавренюк Олексій Іванович
Голова ради: Стахов Валерій Іванович

Козя́тинський райо́н — район в Україні, Вінницька область. Адміністративний центр — місто Козятин. Населення становить 41 237 жителів (на 1.07.2012).

Історія[ред.ред. код]

Козятинський район утворено 7 березня 1923 року в складі Київської губернії.

На території району відомі понад сотня археологічних пам'яток різних культур, включаючи трипільську, черняхівську та епохи бронзи.

Традиційно, землі Козятинщини входили до складу Київської землі, будучи її південно-західним рубежем. В кінці XIV століття землі були приєднані до Великого князівства Литовського. З 1569 року, за наслідками Люблінської унії входить до Польської держави.

З давніх часів землі Козятинщини знаходились на межі трьох історичних земель — Київської, Волинської та Подільської. З південного сходу на північний захід, через район проходить знаменитий Чорний шлях, який служив в свій час кордоном між Київщиною та Брацлавським воєводством. Вздовж Чорного шляху по землях Козятинщини стоять кургани — могили. Помітними є Раба могила на землях с. Малишівка та могила на полі села Туча, яка була визначена як найбільша точка над рівнем моря в колишній Київській губернії.

Край неодноразово зазнавав спустошливих набігів татар.

Серед помітних подій визвольної війни Богдана Хмельницького 1646 −1654 років, відома битва козацьких військ під проводом Максима Кривоноса та польським військом на чолі з Ієремією Вишневецьким під Махнівкою, на початку червня 1648 року. Біля села Комсомольське (нині — Махнівка), на автошляху Київ-Вінниця, встановлено пам'ятник примирення між польським та українським народами.

Вокзал ст. Козятин (збудований у 1889 р. за проектом арх. В. Куликовського, будував О. Кобелєв). Головний вхід, привокзальна площа

Значним поштовхом в економічному розвитку земель стала відміна кріпосного права та промисловий переворот другої половини XIX століття. Виникнення міста Козятина пов'язане з будівництвом Києво—Балтської (Одеської) залізниці, і переймає назву сусіднього села Козятина. В липні 1870 року закінчено прокладання вітки від станції Козятин до Бердичева. 7 липня 1874 року Козятин офіційно віднесено до категорії містечок. У 1898 році за проектом В. І. Куликовського було збудовано Козятинський залізничний вузол, що нині є пам'ятником архітектури XIX ст.

Поступово кустарне ремісниче виробництво замінюється промисловим, особливо в галузі переробки сільськогосподарської продукції. З 1872 року починає діяти три цукрових заводи: в селах Махаринці, Бродецьке, та Йосипівка (Юзефо-Миколаївський завод).

У 1917–1920 роках Козятинщина стає ареною швидкоплинних подій, пов'язаних з державотворчими змаганнями української та більшовицької революцій, австро-німецької окупації 1918 року, радянсько-польської війни 1920 року.

З початком Великої Вітчизняної війни вже в середині липня 1941 року територія району опинилася під німецькою окупацією. Незважаючи на жорстокий окупаційний режим населення району не припиняло боротьби із загарбниками, підпільні групи протягом всього періоду окупації діяли в місті Козятині та селах району. 28 грудня 1943 року війська 1-го Українського фронту звільнили місто Козятин, 8 березня 1944 року весь район від фашистських загарбників.

Становлення району[ред.ред. код]

Козятинський район утворено внаслідок реформування адміністративно — територіальної системи України: 7 березня 1923 року утворено Козятинський, колишні Самгородоцький, Білопільський райони, та Махнівську волость у складі Київської губернії.

З 27 лютого 1932 року Козятинщини знаходиться в складі новоутвореної Вінницької області. 17 грудня 1938 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР селище Козятин віднесено до категорії міст.

28 листопада 1957 р. — Указом Президії Верховної Ради УРСР відбулося укрупнення Козятинського району за рахунок приєднання до нього Самгородоцького. 30 грудня 1962 р. — приєднано Комсомольський район, до 1935 р. — Махнівський.

13 липня 2000 року м. Козятин отримав статус міста обласного підпорядкування.

Родинним корінням пов'язаний з нашою землею перший Президент України М.Грушевський. Музей Хліба в селі Білопілля відкритий 31 серпня 1986 року, музей Михайла Грушевського в селі Сестринівка, відкритий 29 вересня 2006 року.

Географія[ред.ред. код]

Козятинський район розміщений в північній частині Вінницької області, у межах Придніпровської височини. Площа — 111,9 тис. га або 1120 км². Район межує на півночі: з Бердичівським районом Житомирської області; на заході: з Хмільницьким та Калинівським районами Вінницької області; на південному сході: з Погребищанським районом Вінницької області; на сході: з Ружинським районом Житомирської області.

Клімат — помірно — континентальний з середньою температурою року + 6,5 °C. Абсолютний максимум влітку+40С. абсолютний мінімум взимку — 38С.

На території району беруть початок річки: Гуйва, Гнилоп'ять, Роставиця басейну Дніпра та притока Південного Бугу — Десна.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 2 селищні ради та 32 сільські ради, які об'єднують 73 населені пункти та підпорядковані Козятинській районній раді. Адміністративний центр — місто Козятин, яке має статус міста обласного значення, тому не входить до складу району[1].

У 2012 році з обліку зняте село Катеринівка.

Населення[ред.ред. код]

Населення — 74,3 тис. жителів: українці, росіяни, євреї, чехи, поляки, молдавани, представники інших національностей, у тому числі без міста Козятина — 42,6 тисячі осіб.

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Корисні копалини: каолін, граніт, глина, пісок.

Підприємства: комбікормовий завод, сухого молока, швейна фабрика, промкомбінат (Козятин), Жежелівське кар'єроуправління, в/о «Глухівцікаолін», Бродецький та Глухівецький заводи залізобетонних виробів, 3 цукрових заводи (Бродецьке, Махаринці, Широка Гребля). Питома вага переробних підприємств(цукрова галузь) у загальному обсязі виробленої продукції становить 76,9%.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Сільське господарство: зернові, буряківництво, садівництво, овочівництво, скотарство, свинарство, бджільництво.

Будівництво[ред.ред. код]

Будівельний комплекс району нараховує 2 будівельні організації, з них: філія ДП «Вінницького облавтодору» (будівництво та експлуатація доріг) та КП «Спецсільгоспмонтаж» (спеціалізовані монтажні роботи).

Транспорт[ред.ред. код]

Транспортний комплекс району представлений двома підприємствами: ВАТ «Козятинське АТП-10514» (пасажирські перевезення) та Бродецькою філією ВАТ"Київ-Дністровське МППЗТ" (під'їзді колії). Крім того, перевезення пасажирів на приміських та міжміських маршрутах здійснює 11 перевізників, які обслуговують 53 приміських маршрути, 10 — приватні особи. Ними обслуговується 36 маршрутів.

Загальна протяжність автомобільних шляхів по Козятинському району становить 412,1 км, в тому числі ґрунтових — 36,4 км.

Загальна протяжність залізничних шляхів, що проходять через Козятинський район — 73,5 км. Крім того під'їзні залізничні колії до промислових підприємств району становлять 17,5 км.

Лінії електропередач по району становлять 1898 км, з них: ВЛ — 10кв — 678 км, ВЛ-04кв. — 1220 км. Ліній зв'язку прокладено 2362 км, із них: радіо — 945 км, телефон — 1417 км.

Телекомунікаційна мережа ЦЕЗ № 4 нараховує 96 АТС загальною монтованою ємністю 21374 номери в тому числі по Козятинському району 32 АТС ємністю 10014 номерів. 67 відсотків сільських АТС мають цифрові з'єднувальні лінії з центральної АТС районного центру.

Територія району покрита стільниковим мобільним зв'язком «ЮМС», «Київстар», «Джинс».

Газифіковано 59 населених пунктів, що становить 81,9% по району. Загальна довжина газових мереж біля 813,4 км.

Соціально-культурна сфера[ред.ред. код]

Мережа закладів культури — це 52 установи клубного типу, з них 21 будинок культури та 31 сільських клубів. Працює 2 дитячі музичні школи в селах Махнівка та Самгородок. Функціонує 144 клубних формувань, з яких 124 аматорського мистецтва, з них 5 присвоєно звання «Народний»: ансамбль танцю «Зорянка», хоровий колектив РБК, драматичний колектив РБК, дитячий чеський фольклорно-етнографічний ансамбль «Студанка» с. Миколаївка, аматорський колектив «Розмай» с. Махнівка.

Населення району обслуговують центральна районна бібліотека для дорослих, дитяча районна бібліотека та 39 сільських бібліотек — філіалів. Загальний районний фонд літератури становить 683 тис. примірників. При юнацькому відділі центральної бібліотеки діє клуб «9 Муз»; на базі Козятинської СЗШ І-ІП ст. № 9 — літературний клуб «Кобзарик».

Створено музеї: хліба у с. Білопілля, музей історії села Комсомольське (нині — Махнівка), меморіальний музей М. С. Грушевського в с. Сестринівка, а також музей Бойової Слави при Козятинській школі-інтернат. В районі в рамках року села проводився заключний концерт фестивалю «Таланити нашого села»

Мешканців району обслуговують 70 лікувально-профілактичних установ на 365 ліжок з них: 4 лікарні, 8 амбулаторій, 58 ФАПІВ і 1103 медичних працівника. У структурі Козятинського РТМО функціонує: 1 ЦРЛ, 1 районна лікарня, 1 селищна лікарня, 1 дільнича лікарня, 6 лікарських амбулаторій, 2 амбулаторії сімейної медицини і 58 ФАПів і ФП. У РТМО працює 145 лікарів, середніх медичних працівників 518, молодшого медичного персоналу 242.

У районі діє кооперативно-профспілкове фізкультурно-спортивне товариство «Колос», при якому працює районна дитяча юнацька спортивна школа (РДЮСШ). Споруджено 26 стадіонів, 22 спортивних майданчиків (облаштовано спортивний майданчик з штучним покриттям для гри в футбол в смт Глухівці), 30 спортивних зали, 3 стрілецьких тири. Обладнано 5 майданчиків із тренажерами у с. Глухівці, Махнівка, Миколаївка, Юзефо-Миколаївка, Самгородок.

Кількість денних загальноосвітніх навчальних закладів району становить 41 одиниця, в яких навчається 5400 учнів. Крім того працює одна школа інтернат-гімназія І-ІІІ ст. та спецшкола для дітей з вадами зору. Діє 12 дошкільних закладів, з чисельності 500 дітей.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]