Мартін Борман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мартін Борман
Martin Bormann
Мартін Борман
 
Народження: 17 червня 1900
Гальберштадт
Смерть: 2 травня 1945
Берлін

Мартін Борман (нім. Martin Bormann, *17 червня 1900, Гальберштадт, Саксонія-Ангальт, Німеччина — †2 травня 1945, Берлін, Третій Рейх) — німецький державний і партійний діяч, рейхсляйтер, голова Штабу заступника фюрера, «особистий секретар фюрера».

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився 17 червня 1900 року в Гальберштадті в родині поштового працівника Теодора Бормана та його жінки Антонії Бернгардини Меннонґ. Крім Мартіна в родині було ще двоє синів: Вальтер (від першої жінки Теодора, яка померла в 1998 році) та Альберт (1902 року народження), ще один з синів помер в ранньому дитинстві. Після смерті Теодора Бормана в 1903 році Антонія вийшла заміж за Альберта Воллборна, директора філіалу банка.

Покинувши гімназії, Мартін працював на фермі в Мекленбурзі. В кінці Першої світової війни, в липні 1918 року, був призваний до армії в 55-ий піший полк польової артилерії, однак участі в бойових діях не брав. Демобілізований в 1919 році, в 1920 закінчив курси спеціалістів з сільського господарства, працював помісним інспектором поблизу Пархіма.

Під час навчання вступив до «Об'єднання проти засилля євреїв», що була молодіжним крилом Німецької національної народної партії. В 1921 році вступив до Німецької національної народної партії, в 1922 — до «Добровольчого корпусу», де займався штатною та фінансовою діяльністю. Разом з Рудольфом Хессом брав участь у вбивстві Вальтера Кадова, якого звинувачували у видачі французьким військам Альберта Шлагетера під час окупації Руру Францією. В березні 1924 року Борман був засуджений до 11 місяців тюрми, як співучасник злочину. Після відбування покарання повернувся до своєї служби.

НСДАП[ред.ред. код]

У 1925 році Борман виїхав до Тюрингії, де вступив до СА. Підтримував Гітлера в його боротьбі проти Отто Штрасера. В 1926 році став помічником гауляйтера Тюрингії та редактора щотижневика «Націонал-соціаліст». 27 лютого 1927 року вступив до НСДАП і став прес-секретарем гауляйтера Фріца Заукеля. З 1 квітня 1928 року обіймає посади начальника господарського відділу та керівника рейсгау. З листопада 1928 року працює у Вищому командуванні СА, в службі страхуваня.

Був ініціатором створення моторизованих загонів СА та на прохання Гітлера розробив план створення Націонал-соціалістичного автомобільного корпусу. В 1930 році створив та керував Касою взаємодопомоги НСДАП, що опікувалася матеріальною допомогою сім'ям, родичі яких були вбиті або поранені в боротьбі за ідеї націонал-соціалізму. За особистим проханням фюрера на кошти каси було створено резиденцію Гітлера Бергоф. За відмінні службові здобутки був переведений до Імперського керівництва НСДАП.

3 липня 1933 року призначений начальником Штабу заступника фюрера. В листопаді 1933 року обирається депутатом Рейхстагу. Протягом 19341936 років проводив чистку в партії, публічно підтримав знищення вищого керівництва СА під час Ночі довгих ножів.

Після приходу Гітлера до влади призначений керівником апарату Рудольфа Гесса. З 12 травня 1941 року — заступник Гітлера у НСДАП, керівник партійної канцелярії. З 12 квітня 1942 — «особистий секретар фюрера».

У 1934 році стає рейхсляйтером. В 1937 році став прес-секретарем партії в Тюрингії. З 1938 року — управляючий партійними справами по Тюрингії та член верховного командування СА. В останні дні війни знаходився із Гітлером та іншими високопоставленими нацистами у фюрербункері

У 1946 році заочно засуджений до страти Нюрнберзьким трибуналом.

Особисте життя[ред.ред. код]

У 1929 році одружився з Герде Бух, дочкою депутата Рейхстагу та голови слідчо-арбітражного комітету НСДАП Вальтера Буха. На весіллі як свідки були присутні Гітлер та Гесс.

У подружжя Борманів було 10 дітей, першого з яких назвали Адольфом на честь хрещеного батька.

Смерть[ред.ред. код]

Доля Бормана після 2 травня 1945 року залишається невідомою. За свідченням деяких очевидців, Борман загинув при спробі прориву крізь радянські загони.

За свідченнями шофера Гітлера Еріха Кемпки Борман загинув від вибуху снаряда, за свідченнями керівника Гітлерюгенду Артура Аксмана Борман покінчив з собою, проковтнувши ампулу з ціанистим калієм.

Є свідчення про те, що в 1947 році Борман переховувався в одному з монастирів у північній Італії, де і помер. У 1973 році письменник Ладислав Фараго стверджував, що Борман мешкає в Аргентині.

У 1973 році західнонімецький суд, спираючись на дані дослідження скелету, знайденого поблизу бункера Гітлера, офіційно оголосив Бормана мертвим.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Сергій Воропаєв Энциклопедия Третьего Рейха. — Москва: ЛОКИД-МИФ, 1996.