Музей Вікторії та Альберта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Музей Вікторії й Альберта)
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 51°29′48″ пн. ш. 0°10′19″ зх. д. / 51.49667° пн. ш. 0.17194° зх. д. / 51.49667; -0.17194

Музей Вікторії й Альберта
Vicandal-sm.jpg
Засновано 1894
Розташування Лондон, Південний Кенсінгтон, Крорнвел Гарден.
Відвідувачі 2.400.000 (на 2006 рік)
Директор Mark Jones Марк Джонс
Сайт The official Victoria and Albert Museum site

Музей Вікторії й Альберта не тільки найбільший, але й найперший у світі музей декоративно-ужиткового мистецтва.

Заснування музею[ред.ред. код]

Заснований у 1852-му — на наступний рік після того, як у Лондоні пройшла перша «Всесвітня виставка виробів промисловості всіх націй». Музей названо на честь тодішньої королеви Великої Британії та її чоловіка, принца Альберта. Пихата звичка аристократів зватися лише за іменами переслідувала мету затвердження своєї широкої відомості тоді і на майбутнє і виявлена в назві музею, що не відповідає характеру музейної збірки. Правляча династія ніякого відношення до створення предметів ужиткового мистецтва не мала.

Це була перша в історії Всесвітня виставка, після тріумфального завершення якої аналогічні експозиції стали відкриватися й в інших містах Європи. Усього протягом XIX століття їх було проведено 40, включаючи Паризьку виставку в 1889 році, до якої, зокрема, було присвячене зведення Ейфелевої вежі. Проходять такі виставки й у наш час — за назвою EXPO.

Ілюзія європейського всезнайства[ред.ред. код]

Медаль «Шлях на Голгофу», Німеччина (?), 1420 р. золото Музей Вікторії й Альберта, Лондон.

А тоді, в 1851-му, тисячі предметів ужиткового мистецтва й дизайну були звезені майже з усього світу й виставлені в спеціально побудованому на території Гайд-парку Кришталевому палаці (пізніше зруйнованому в пожежі). Успіх був приголомшуючим. Відтепер саме в ужитковому мистецтві й дизайні народжувалися нові стилі й напрямки — еклектика, модерн, Арт Деко. Нечуваний успіх виставки вразив і англійське художнє співтовариство, і в результаті на берегах Туманного Альбіону почалася широкомасштабна дискусія про необхідність створення спеціального музею ужиткового мистецтва різних епох і країн. В цьому відбилися не тільки нова мода на дизайн, але й все зростаюча пристрасть людей другої половини XIX сторіччя до такого явища, як музей (перші публічні музеї з'явилися в Європі в 1820-і роки), і до історії взагалі. XIX сторіччя часто називають епохою історизму або еклектики, часом, коли з'явилися такі поняття, як неоготика, неоренессанс, неорюс, орієнталізм. Європейські міста досить швидко перетворювалися в еклектичні за своєю архітектурою мегаполіси — європеєць почував себе людиною світу, космополітом, з гордістю демонстрирующим своє знання історії минулих епох і взагалі всього закордонного, що було ілюзією.

В Західній Європі ще майже не знайомі з Японією. А від 1852 року до реформи Мейдзі 1868 року пройде 16 років, коли зачинена для європейців країна нарешті відкриє для них свої кордони. Поверхневим і неглибоким залишалося знайомство Європи і з Російською імперією, країнами ісламу також. Неприємні сюрпризи поверхневого знання ще попереду.

Особливості англійських колекцій[ред.ред. код]

Якщо парижани чи мадридці живуть прилюдно, на вулицях, в садах і кафе, англійці живуть вдома. Саме там і зосереджені їх колекції. Давня традиція освітніх і приватних подорожей на континент у багатих верств населення закінчувалась придбанням іноземних картин, гравюр, старожитностей і антикваріату тощо. Саме тому в багатій Британії були задовго до заснування Музею Вікторії і Альберта зосереджені значні (музейного значення) історичні, мистецькі і ужиткові колекції світового значення. Частково вони і стануть надбанням новоствореного музею, часково залишаються в проватній власності досі.

На збереження мистецьких колекцій спрацювали зусилля влади по усуненню громадянських воєн і руйнівних заворушень на власних теріторіях і відсутність значних суспільних конфліктів на протязі останніх 350-400 років.

Музей на першому етапі існування[ред.ред. код]

Генрі Коул

Первісна назва закладу - Музей виробників. Його розмістили спочатку в Мальборо Хаус, потім в Сомерсет Хаус, де мешкала Королівська академія мистецтв. Перший директор музею - Генрі Коул (1808–1882). Він і став ініціатором придбання речей ужиткового мистецтва (і науки) з виставки.

Музей не збирав первісну колекцію. Країнам учасницям не повертали експонати Всесвітньої виставки і Лондон одномоментно став власником чудової збірки, яку залишалося лише доповнювати.

Розпочалися клопотання по проектуванню власного приміщення. І лише у червні 1857 р. новий музейний заклад урочисто відкрила Королева Вікторія. Нововведенням було використання газового освітлення, що давало змогу ознайомлення з експонатами широких верств населення і ремісників. Мета - стимуляція власного, британського виробництва. Тому в музейний заклад перейшла і лондонська школа малюнка (тобто дизайну), яка пізніше стане Королівським коледжем мистецтв і отримає самостійність лише у 1949 р. До 1880 рр. наукові колекції були виведені окремо. Засновано Музей наук з власним директором.

Назву Музей Вікторії і Альберта заклад отримав лише у 1899 р. (Принц Альберт помер ще у 1861 р., Вікторія - у січні 1901-го).

Період 1900–1950 рр. і пізніше[ред.ред. код]

Picture 203.jpg
VictoriaAlbert2 small.jpg
Галерея скульптур

Музей розташований в районі Південний Кенсінгтон. Будівлі перебудовувались, розбирались і доповнювались. Музейне приміщення доопрацьовували архітектори Френсіс Фоук, Торнер, Вернон, Генрі Скотт та ін. Для оздоб були використані фрески, художній чавун, вітражі, мозаїки, кераміка. Архітектура і оздоби несуть усі ознаки історичних стилей і еклектики.

В роки 2-ї світової війни експонати були евакуйовані і збережені, а будівлі музею, незважаючи на бомбардування Лондону, мали незначні пошкодження. Але музейні галереї втратили вітражі доби королеви Вікторії.

На 1960-ті роки прийшлися добудови приміщень бібліотеки по мистецтву. Розуміючи історичну і мистецьку вартість креслень архітектора, архітектурна графіка зібрана в бібліотеці. Частина музейних приміщень рано отримала електрику. Музей має кафе, лекційну залу, галереї для експозицій, магазини. Музей має 145 галерей для експозицій. Уже є новой план по добудовам на майбутнє.

Колекції музею[ред.ред. код]

Музей Вікторії й Альберта
  • Архітектурні фрагменти, гіпсові копії, моделі будівель
  • Ужиткове мистецтво Азії
  • Ужиткове мистецтво континентальної Європи від античності до сьогодення
  • Ужиткове мистецтво Великої Британії
  • Кераміка і порцеляна різних країн світу
  • Історія моди і ювелірні вироби
  • Меблі різних епох
  • Вироби зі скла
  • Метали і сплави
  • Живопис і малюнок, російські ікони
  • Фотографія
  • Історія театру
  • Текстиль
  • Скульптура різних епох
  • Графіка і книгодрукування
  • Відділ реставрації і консервації
  • Рекламний і освітній відділ

В цілому колекція музею містить 2,233,293 об'єкти (станом на 31 березня 2012 року):[1]

  • 1,180,172 музейних експонатів і творів мистецтва
  • 1,052,312 предметів бібліотечного фонду (книги і періодика)
  • 809 архівних колекцій (рукописи, листи тощо)

Галерея[ред.ред. код]

Мистецтво Японії[ред.ред. код]

Гравюри, малюнки[ред.ред. код]

Вітражі[ред.ред. код]

Антикварні меблі[ред.ред. код]


Ювелірні вироби[ред.ред. код]

Кераміка і порцеляна[ред.ред. код]

Текстиль[ред.ред. код]

Ужиткове мистецтво Китаю[ред.ред. код]

Архітектурні фрагменти[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • The Victoria and Albert Museum: The History of its Building, John Physick 1982
  • Western Furniture: 1350 To the Present Day In the Victoria and Albert Museum London, Christopher Wilk 1996
  • Design & the Decorative Arts: Britain 1500–1900, Michael Snodin & John Styles 2001
  • Creating the British Galleries at the V&A: A study in museology, Christopher Wilk & Nick Humphrey, Editors, 2004

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Size of the V&A collections». vam.ac.uk (англ). Victoria and Albert Museum. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2013-03-21.