Темпл (церква)
| Темпл | |
|---|---|
| Temple Church | |
.jpeg) Temple Church, view from south-west, showing the original Round Church, now forming the nave | |
| Координати: 51°30′47″ пн. ш. 0°06′37″ зх. д. / 51.5132000° пн. ш. 0.1104000° зх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування | Велика Британія, Лондон |
| Засновник | William Burged[1] |
| Початок будівництва | 12 сторіччя |
| Кінець будівництва | 1185 |
| Зруйновано | 1941 |
| Відбудовано | 1958 |
| Стиль | романський |
| Належність | Англіканська церква |
| Єпархія | Diocese of Londond |
| Стан | реєстрова будівля I ступеняd |
| Адреса | Лондонське Сіті |
| Оригінальна назва | англ. Temple Church |
| Епонім | тамплієри |
| Присвячення | Діва Марія |
| Вебсайт | офіційний |
  Темпл (церква) (Велика Британія) | |
 | |
 Темпл у Вікісховищі | |
Церква Темпл (англ. Temple Church) — церква у Лондонському Сіті, розташована між Фліт-стріт та Темзою, заснована наприкінці 12-го сторіччя орденом тамплієрів як їх англійська штаб-квартира. Протягом правління короля Джона (1199–1216), церква слугувала королівською скарбницею, що було підтримано роллю тамплієрів як прото-міжнародних банкірів. Зараз нею спільно володіють Судові інни Іннер-Темпл та Міддл-Темпл[2]. Церква відома тим що є круглою церквою, що було типово для церков тамплієрів, та своїми кам'яними надгробками 13-го та 14-го ст. Вона була сильно пошкоджена німецькими бомбардуваннями у Другій світовій війні II та з того часу суттєво реставрована та перебудована. Територія довкола церкви Темпл відома як район Темпл, а неподалік раніше посеред Фліт-стріт стояли орнаментальні процесійні ворота Темпл-Бар. Поруч розташована станція метро Темпл.
Історія[ред. | ред. код]
Будівництво[ред. | ред. код]
До будівництва церкви, у середині 12-го сторіччя лондонські тамплієри зустрічались у Хай-Холборні у будівлі, створеній Гуго де Пейном. Через швидке зростання ордену у 1160-ті будівля стала затісною і орден придбав землю на поточному місці для створення більшого монастирського комплексу як штаб-квартири у Англії. Крім церкви новий комплекс включав житлові будівлі, заклади військових тренувань та території для відпочинку військових чернців та новачків, яким не дозволялось відвідувати Сіті без дозволу Майстра Темпл.
Будівля церкви складається з двох окремих секцій: оригінальної круглої будівлі церкви, яка має назву Кругла церква і тепер слугує навою, та пізнішої прямокутної секції, збудованої на півстоліття зі східного боку, в якій розташований пресбітерій. За традиціями ордену оригінальна церква була збудована круглою, наслідуючи візантійський Храм Гробу Господнього (6 ст. н. е.) в Єрусалимі. Кругла церква має діаметр 16,764 метри (55 футів), а всередині неї міститься коло вільно-стоячих колон з пурбекського мармуру, найстаріших що збереглися до нашого часу. Можливо, що стіни церкви та гротескні голови початково розфарбовувались.
Церква була освячена 10 лютого 10, 1185 року[3] Геракліусом, Латинським патріархом Єрусалима. Вважається, що на освяченні був присутній король Генріх II Плантагенет (1154–1189).
1185–1307[ред. | ред. код]
Орден тамплієрів в Англії був дуже могутнім, а Майстер Темпл засідав у парламентів як primus baro (перший барон в порядку старшинства у королівстві). Монастирський комплекс регулярно використовувався як резиденція для королів та легатів Папи. Темпл також слугувала як ранній депозитний банк, деколи всупереч намаганням короля отримати кошти шляхти, яка довірила їх церкві. Квазі-наднаціональна незалежна мережа та велике багатство ордена по всій Європі, та заздрість, яку це викликало у світських монархів, більшістю дослідників вважаються першопричинами знищення ордену.
У січні 1215 Вільям Маршал, 1-й граф Пембрук (який похований у наві разом з синами та чиє зображення є одним з 9 кам'яних надробків)[4] був посередником на зустрічі у Темпл між королем Джоном та баронами, які вимагали, що король має дотримуватись прав, зазначених у коронаційній хартії вольностей його попередника та старшого брата короля Річарда I. Маршал від імені короля присягнув, що проблеми баронів будуть вирішені влітку, що мало наслідком підписання королем у червні Великої хартії вольностей.
Пізніше, Маршал став регентом при малолітньому сині короля Джона — королі Генріху III. Генріх пізніше побажав бути похованим у Темпл і для цього на початку 13-го сторіччя пресбітерій початкової церкви був знесений і збудований більший пресбітерій, базова форма якого існує до сьогодні. Він був освячений на Вознесіння Господнє 1240 року та складається з центрального нефу та двох бокових нефів (північного та південного) однакової ширини. Висота склепіння 11,05 метрів. І хоча маленькі сини Генріха поховані у пресбітерії, сам він пізніше змінив свої бажання та похований у Вестмінстерському абатстві.
Захоплення короною[ред. | ред. код]
Після знищення та розпуску ордену тамплієрів 1307 року, король Едуард II захопив монастирський комплекс у власність корони. Пізніше він був переданий госпітальєрам, які здали комплекс Темпл двом юридичним коледжам. Один коледж переїхав у частину комплексу, яку раніше використовували лицарі, а другий — у частину, яку використовувало духовенство, а використання церкви було спільним. Ці коледжі розвинулись у Іннер-Темпл та Міддл-Темпл, два з чотирьох лондонських Судових іннів.
16-19 сторіччя[ред. | ред. код]
У 1540 році церква знову перейшла у власність корони, коли король Генріх VIII розпустив орден госпітальєрів в Англії та конфіскував їх власність. Генрих призначив священиків у церкву зі старим титулом «Майстер Темпл». У 1580-ті роки церква була місцем «Битви кафедр» — теологічного конфлікту між пуританами та прихильниками «Єлизаветинського врегулювання». Вільям Шекспір був знайомий з комплексом, і церква та сад присутні в його п'єсі «Генріх VI (частина перша)» як місце вигаданої сцени, в якій були зірвані троянди Йорків та Ланкастерів та початку Війни Червоних та Білих троянд. У 2002 році ця сцена була вшанована посадкою в сучасному саді кущів білих та червоних троянд.
За угодою з королем 1608 року з королем Яковом I, двом іннам було надано постійна право користування церквою за умови, що вони її будуть підтримувати в належному стані. Вони продовжували використовувати її як церемоніальну каплицю.
Церква не постраждала під час Великої лондонської пожежі 1666 року. Тим не менш, Крістофер Рен здійснив значну модифікацію інтер'єру, у тому числі встановивши вівтарний екран та перший орган церкви. У 1841 році Смірк та Вартон знову реконструювали церкву, прикрасивши стіни та стелю у стилі високої вікторіанської готики у намаганні повернути церкву до її початкового вигляду (за їх уявленнями). У 1862 році Джеймс Пірс Ст. Ойбан здійснив подальшу реставрацію.
20 сторіччя[ред. | ред. код]
10 травня 1941 року німецькі фугасні бомби підпалили дах Круглої церкви[5] і вогонь швидко перекинувся на наву та каплицю. Орган та всі дерев'яні частини церкви, у тому числі віторіанська реставрація, згоріли, а пурбекські колони пресбітерію тріснули від сильного жару. І хоча ці колони все ще підтримували склепіння, вони в рамках відновлення церкви були визнані небезпечними та були замінені новими ідентичними. Оригінальні колони мали легкий нахил назовні і це було збережено при заміні.
Під час відновлення церкви під керівництвао архітектора Вальтера Годфрі було виявлено, що частина елементів 17-го сторіччя, зроблених Реном, збереглися у сховищі, і їх встановили на оригінальні місця. Церква була заново освячена у листопаді 1958 року.[6].
Використання[ред. | ред. код]
Серед інших цілей, на початку церква використовувалась для церемоній ініціації тамплієрів. В Англії така церемонія передбачала вхід новачків у Темпл через західні двері на світанку. Вони входили до круглої нави, проголошували монастирські клятви благочестя, цнотливості, бідності і покори. Деталі церемоній ініціації завжди були секретом, що пізніше сприяло падінню ордену коли поширилися чутки про можливі богохульні деталі. Ці чутки підтримувалися і були використані ворогами ордену, наприклад королем Франції Філіпом IV для фабрикації підстав для руйнування ордену.
Сьогодні у Темпл проходять регулярні релігійні служби, у тому числі Євхаристія та утреня по неділях[7], а також весілля, але лише для членів Іннер-Тепмл та Міддл-Темпл. Темпл слугує обом цим іннам як приватна каплиця.
Музика у Темпл[ред. | ред. код]
У церкві регулярно проходять хорові та органні виступи.
Хор англійської кафедральної традиції був створений у Темпл 1842 року та швидко заслужив високу репутацію[8]. У 1927 році хор Темпл став всесвітньо відомий записавши «Hear my Prayer» Мендельсона, у тому числі соло «O for the Wings of a Dove». Цей запис став одним з найпопулярніших записів церковного хору та продавався протягом всього 20-го сторіччя, отримавши золотий диск (мільйон копій) 1962 року, а на цей час продано бл.6 млн копій.
Прекрасна акустика Темпл також привабила світських музикантів: сер Джон Барбіроллі записав твір «Фантазія на мелодію Томаса Талліса» композитора Ральфа Воан-Вільямса 1962 року, а Поль Тортельє записав всі сюїти для віолончелі Баха у квітні 1982 року.
Під час запису саундреку до «Інтерстеллар», композитор Ганс Ціммер обрав Темпл для запису його частин з органом. На органі грав органіст церкви Роджер Сейєр, у супроводі великого оркестру.
Хор продовжує виступати та записувати музику на додаток до регулярної участі у службах церкви. Хор повністю чоловічий, складається з 18 хлопчиків, які отримують стипендію для гарної освіти (більшість відвідують Школу Лондонського Сіті) та 12 чоловіків-професіоналів. Під час шкільного року хор бере участь у недільних обідніх службах.
Органи[ред. | ред. код]
У церкві розташовані два органи: камерний орган, створений Робіном Дженнінсом 2001 року, та 4-х мануальний орган «Harrison & Harrison», створений 1924 року як приватний орган для бальної зали[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Legacies of British Slave-ownership — 2004.
- ↑ Archives of the Honourable Society of the Inner Temple, TEM: Records of Adminstration [sic] of the Temple Church (1613–1996)[1]
- ↑ «The London Encyclopaedia» Hibbert, C;Weinreb, D;Keay, J: London, Pan Macmillan, 1983 (rev 1993,2008) ISBN 978-1-4050-4924-5
- ↑ Надгробки зараз розташовані не на початкових місцях
- ↑ «The Old Churches of London» Cobb, G: London, Batsford, 1942
- ↑ «London: the City Churches» Pevsner, N/Bradley, S New Haven, Yale, 1998 ISBN 0-300-09655-0
- ↑ Розклад служб у Темпл (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 січня 2012. Процитовано 15 листопада 2015.
- ↑ Lewer, David (1961). A Spiritual Song, The Story of the Temple Choir & a History of Divine Service in the Temple Church, London, The Templar's Union, ASIN B0014KQ33I
- ↑ [2][недоступне посилання]
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний вебсайт церковного хору
- Офіційний вебсайт Міддл-Темпл
- Офіційний вебсайт Іннер-Темпл
- Temple Church — Sacred Destinations article with large photo gallery
- Black and white images of the Temple — Pitt University
- Ground plan and discussion of round shape — Rosslyn Templars
- The History of the Knights Templar by Charles Greenstreet Addison
|
