Площа Катедральна
| Площа Катедральна Львів | |
|---|---|
_16.jpg) Латинський кафедральний собор, щільно оточений забудовою площі | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Латинської катедри |
| Колишні назви | |
| Катедральна, площа Капітульна, площа Катедральна, площа Рози Люксембурґ | |
| польського періоду (польською) | Katedralna, plac Kapitulny, plac Katedralny |
| радянського періоду (українською) | площа Рози Люксембурґ |
| радянського періоду (російською) | площадь Розы Люксембург |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 170 м |
| Координати | 49°50′26″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д. / 49.8408250° пн. ш. 24.0304472° сх. д. |
| поштові індекси | 79008[1] |
| Транспорт | |
| Рух | пішохідна (частково), двосторонній (частково) |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—8 |
| Архітектурні пам'ятки | № 1, 2, 5—8[2] |
| Храми | Латинський кафедральний собор |
| Поштові відділення | ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1] |
| Забудова | ренесанс, бароко, ампір, класицизм[3] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2563789 |
| Мапа | |
 | |
 Площа Катедральна у Вікісховищі | |
Площа Катедра́льна — площа в історичному центрі Львова. Розташована між вулицями Галицькою та Театральною і прилучається до площі Ринок.
Назва[ред. | ред. код]
Перша відома назва — вулиця Катедральна — існувала не пізніше 1795 року. У XIX столітті вживали паралельно назви площа Капітульна і площа Катедральна. Назви пов'язані із Латинським катедральним собором, що від часів середньовіччя знаходиться на цій площі та з римо-католицькою капітулою, що діяла при храмі. У радянський час від 1950 року названа ім'ям Рози Люксембурґ. Історичну назву повернуто 1991 року[4].
Опис[ред. | ред. код]
Площа утворена на місці колишнього кладовища, що знаходилось навколо Кафедрального собору[5]. Кладовище було оточене муром, а від брами сходи вели додолу, оскільки терен кладовища був значно нижчий від сусідньої вулиці Галицької та площі Ринок. Поодинокі гробівці-каплиці утворювали дисперсну забудову. Зі старих гробівців зберігся лише «Гріб Господній» — скульптурна композиція, перенесена нині під стіни собору. Збереглась також каплиця-усипальниця родини Боїмів, котра однак влилась у нинішню лінійну забудову (до південного фасаду прибудовано житловий будинок). Західна лінія забудови утворена непарною стороною вулиці Театральної (будинки № 5, 7, 9). Від вулиці Беринди і до Ринку через площу проходить двостороння трамвайна лінія.
Будівлі[ред. | ред. код]
- Латинський катедральний собор
Один із найдавніших збережених донині львівських храмів. Точна дата початку будівництва невідома. Більшість дослідників сходилась на думці, що це були 1350-ті—1360-ті роки. 1429 року при катедрі заснована капітула, котра зокрема наглядала за будівництвом. Датою закінчення спорудження традиційно вважають 1493—1494 роки, коли було засклеплено хори і захристію. Храм сильно пошкоджено пожежею 1527 року і до 1550 повністю відбудовано та наново оздоблено. З ініціативи архієпископа Вацлава Героніма Сєраковського та під керівництвом архітектора Петра Полейовського у 1765—1776 роках було проведено реконструкцію, під час якої храм набув барокових рис, хоч готична структура збереглась. Давно заплановану другу вежу добудувати так і не вдалось. Тоді ж Станіславом Строїнським виконано високомистецькі внутрішні розписи. Наприкінці XIX століття розпочато нову реконструкцію із метою повернути храмові початковий готичний вигляд. На практиці ж храм втратив багато автентичних рис суворої галицької середньовічної архітектури, котрі були замінені модними на той час неоготичними деталями. В той же час змонтовано коштовні вітражі. Реконструкція тривала довго і 1905 року цісарська комісія з реставрації призупинила роботи, не прийнявши проект ґрунтовної перебудови нави. За своєю структурою собор є тринавною готичною базилікою із видовженим презбітерієм. Головний фасад утворений двома брилами веж, одна з яких недобудована. Головний вхід акцентований передсінком. Між контрфорсами нав влаштовано різні за стилем і часом побудови каплиці. З обидвох боків презбітерія прибудовані захристії. Нині собор є головним храмом Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви[6][5].
Пам'ятка архітектури національного значення № 316/0
- Каплиця Боїмів
Пам'ятка ренесансної архітектури з елементами маньєризму. Як і кафедральний собор, має № 1 на площі. Збудована у 1609—1611 роках для родини купця і львівського патриція Георгія Боїма. Протягом 1611—1615 років рясним маньєристичним скульптурним декором оздоблено головний (західний) фасад зі сторони площі та інтер'єр. Горельєфи фасаду відображають тему «Страстей», котра логічно продовжується вже в інтер'єрі в композиціях вівтаря. Всередині також міститься епітафія зятя Боїмів Зигмунта Бреслера із портретом та скульптурна композиція «Пієта». Купол зсередини почленований кесонами, у які вміщено зображення пророків, алегоричні постаті. Архітектором каплиці ймовірно виступав Андреас Бемер. Автори скульптурного оздоблення — Ян Пфістер і Ганс Шольц. За будовою каплиця являє собою куб, на якому розміщено короткий восьмерик із куполом. До окремо стоячої каплиці згодом було прибудовано житловий будинок (№ 4 «Капітульна кам'яниця»). На тильному фасаді, що виходить до вулиці Галицької, уміщено фрескові портрети Георгія і Ядвіги Боїмів. У каплиці поховано 14 членів родини Боїмів. Після Другої світової війни каплицю закрито, а 1969 року передано Львівській картинній галереї, котра після реставрації відкрила каплицю для відвідувачів.[7]
Пам'ятка архітектури національного значення № 316
№ 2. Кам'яниця «Під левом» — житловий будинок, збудований у XVIII столітті. На другому ярусі фасаду над вікном замість сандрика уміщено скульптуру лева. За припущенням мистецтвознавця Юрія Бірюльова її міг виконати Павло Евтельє під час реконструкції 1844 року[8]. На першому поверсі свого часу розміщувалась крамниця тканин Ігнатія Дрекслера — батька львівської скульпторки Люни Амалії та відомого урбаніста Ігнатія Тадеуша[9]. У 1908—1909 роках на другому поверсі діяло Львівське фотографічне товариство[10].
Пам'ятка архітектури національного значення № 1246
№ 3. Кам'яниця дармухівська — житловий будинок, збудований у XVIII столітті. Реконструйований 1889 року за проєктом Міхала Фехтера[11].
За Польщі перший поверх займали магазини колоніальних товарів «Індра», модних та галантерейних товарів Прухніка, а також ремонтна майстерня парасольок Кесслера. За радянських часів — міжобласна база «Союзоптгалантерея», меблевий та трикотажний магазини, ремонт взуття, пізніше взуттєве ательє «Башмачки». А до кінця 1990-х років з площі Катедральної № 3 був вхід до так званої «Булочки». Так в народі називали найбільший у місті хлібний магазин, хоча офіційною адресою магазину була пл. Ринок, 23[12].
Пам'ятка архітектури національного значення № 1250
№ 5. Кам'яниця капітульна — будівля Г-подібна в плані, має також фасад від вулиці Галицької, де має № 4 (друга адреса). Назва походить від того, що належала римо-католицькій капітулі. Збудована у 1778—1780 роках за проєктом Антона Косинського на місці давнішої. Знаходиться разом із вищезгаданою каплицею Боїмів в одній лінії забудови. За виключенням вітрин, кам'яниця зберегла незмінними характерні риси архітектури кінця XVIII століття[13] У 1850-х роках тут розміщувалась 4-класна польськомовна філія II гімназії. Згодом перетворена на самостійну III гімназію і перенесена на вулицю Бляхарську, 13 (тепер вул. Федорова, 13)[14].
Пам'ятка архітектури національного значення № 1247
№ 6. Кам'яниця академічна.
Пам'ятка архітектури національного значення № 1248
№ 7. Будинок латинського архієпископа — триповерховий класицистичний, збудований у 1789—1792 роках. Наприкінці XIX століття тут працювало архітектурно-будівельне бюро Івана Левинського[15]. 1888 року дім реконструйовано. Разом із цим на фасаді від вулиці Театральної встановлено чотири погруддя польських королів скульптора Віктора Заккі[16].
Пам'ятка архітектури національного значення № 1249
№ 8 — житловий будинок споруджений у 1789—1792 роках у стилі класицизму. З кінця XVIII століття будинок перебував у власності капітули. У міжвоєнний період у житловому будинку відкрили культурне співтовариство «Бібліотека релігійна», а згодом в будівлі відкрили ательє дамських капелюшків Ванди Карпинської[12].
- Світлини вуличної забудови
-
Каплиця Боїмів — єдина споруда західної сторони площі -
Південна сторона площі. Нинішній і два колишні будинки римо-католицької капітули -
Західна сторона площі. Будинки вулиці Театральної -
Протрасовані залишки віднайдених фундаментів каплиці
.jpg)
.jpg)
Археологічні дослідження[ред. | ред. код]
У 1910-х роках, під час ремонту каналізації виявлено фрагменти людських кістяків, ідентифіковані як такі, що належали львівському патриціату. Знахідку передано у Відділ антропології Львівського університету[17].
2006 року в північно-західній частині площі, під час ремонтних робіт по заміні дорожнього покриття, археологами виявлено залишки фундаменту і муру готичної каплиці. Збереглась частина стіни і два кути із характерно перев'язаною готичною цеглою (спосіб мурування вказує на XIV—XV століття). Долівка знаходиться на глибині 3,5 м від сучасного рівня площі. Відкрито також залишки інших неідентифікованих споруд, фрагменти готичного дерев'яного мощення[18].
Меморіальні, пам'ятні таблиці[ред. | ред. код]
- 11 вересня 2021 року архієпископ-митрополит Львівський Мечислав Мокшицький спільно з єпископом Броніславом Бернацьким та єпископом Мар'яном Бучком поблагословили пам'ятну таблицю кардинала Мар'яна Яворського, встановлену у каплиці Христа Милосердного у латинському катедральному соборі Львова[19].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
- ↑ Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 30.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 26.
- ↑ а б Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 68—71. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ Смірнов Ю. Катедра римо-католицька // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 144—149. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- ↑ Смірнов Ю. Каплиця Боїмів // Енциклопедія Львова — Т. 3. — С. 83—86.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba… — S. 57.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba… — S. 190.
- ↑ Dawna fotografia lwowska 1839—1939. — Lwów: Centrum Europy, 2004. — S. 150, 168. — ISBN 966-7022-55-2.
- ↑ Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 170. — ISBN 5-7745-0358-5.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 29.
- ↑ Вуйцик В. С. Вулиця Галицька у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1999. — № 10. — С. 37—61. — ISBN 966-95066-3-8.
- ↑ Gajak-Toczek M. Męskie gimnazja państwowe we Lwowie w latach 1772—1914 // Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica. — 2010. — № 13. — S. 351. — ISSN 1505-9057. (пол.)
- ↑ Жук І. Іван Левинський — портрет на фоні епохи // Галицька брама. — 1994. — № 3. — С. 7.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba… — S. 171.
- ↑ Мацкевий Л. Г. Археологічні пам'ятки Львова. — Львів : Логос, 2008. — С. 75. — ISBN 966-7379-47-5.
- ↑ Юрій Лукомський: Археологія — це майже криміналістика // Поступ. — 27 травня, 2006.
- ↑ Олександр Кусий (11 вересня 2021). Освячення пам'ятної таблиці кардиналу Мар'яну Яворському у Львівській катедрі. rkc.lviv.ua. Львівська архідієцезія Римсько-католицької церкви в Україні. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 18 вересня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Катедральна пл. // 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 29—30. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 26, 82. — ISBN 966-603-115-9.
- Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — 332 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: площа Катедральна. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
- Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: пл. Катедральна, 7 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
| ||||||||||||||