Позасудове вбивство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Картина Франсіско Гої «Третє травня 1808 в Мадриді» зображує розстріл без суду іспанців французькими військами після Мадридського повстання.

Позасудове вбивство (також відоме як позасудова страта, позасудова розправа або довільне вбивство[1]) — вбивство особи, скоєне державними органами без попереднього судового процесу або санкції будь-якого органу судової влади. Ці вбивства часто націлені на політичних діячів, профспілкових активістів, дисидентів, релігійних і громадських діячів.

Організація Об'єднаних Націй[ред. | ред. код]

Із 1 квітня 2021 року Спеціальним доповідачем Ради ООН з прав людини з питань позасудових, довільних страт і страт, винесених без належного судового розгляду,[2] за підтримки Управління Верховного комісара ООН з прав людини став Морріс Тідбол-Бінц[3] із Міжамериканського інституту прав людини, що в Сан-Хосе (Коста-Рика)[4].

Правозахисні групи[ред. | ред. код]

Проти позасудового покарання веде боротьбу багато правозахисних організацій, у тому числі Amnesty International і Human Rights Watch.[5][6][7][8][9]

Ситуація у світі[ред. | ред. код]

Позасудові вбивства або ескадрони смерті поширені у Бангладеші,[10][11][12] Бразилії[13][14][15][16][17] Бурунді,[18][19] Венесуелі,[20][21][22][23] Демократичній Республіці Конго,[24] Ефіопії,[25][26][27][28] Єгипті,[29][30][31][32][33] Кенії (в неофіційних поселеннях,[34] при цьому в Північній Кенії також поширені вбивства під виглядом контртерористичних операцій),[35] Колумбії,[36] Кот-д'Івуарі,[37] Індії[38][39][40] Індонезії,[41] Іраку,[42][43][44][45][46] Лівії,[47] Мексиці,[48] Пакистані,[49] Папуа-Новій Гвінеї,[50][51] Сальвадорі,[52][53][54] Сирії,[55][56][57] Росії,[58][59] Таджикистані,[60][61] Таїланді,[62] Туреччині,[63][64][65][66][67] на Філіппінах[68][69][70][71][72][73][74] та Ямайці.[75][76][77]

Єгипет зафіксував і доповів про понад десяток незаконних позасудових убивств «очевидних терористів» у країні, скоєних співробітниками держбезпеки і силовиками Міністерства внутрішніх справ у вересні 2021 року. У 101-сторінковому звіті докладно описано, що «озброєні бойовики» були вбиті в перестрілках, незважаючи на те, що вони на момент вбивства не становили жодної загрози силам безпеки або народам країни, оскільки в багатьох випадках уже перебували під вартою. У заявах сімей та родичів загиблих стверджується, що жертви не були залучені до будь-яких збройних чи насильницьких дій.[78]

2019 року «Універсальний періодичний огляд» Ради ООН з прав людини засвідчив, що в 2016 році влада Еритреї коїла позасудові вбивства в рамках «безперестанного, широкого та систематичного нападу на цивільне населення» з 1991 року, включаючи «злочини, пов'язані з рабством, ув'язненням, насильницьким зникненням, катуванням, іншими антигуманними діями, переслідуванням, зґвалтуванням і вбивствами».[79]

2 жовтня 2018 року в консульстві Саудівської Аравії в Стамбулі було вбито саудівського дисидента Джамаля Хашоґджі, що теж розцінюється як приклад позасудового вбивства.[80]

Білорусь[ред. | ред. код]

Демонстрація у Варшаві, покликана нагадати про зникнення опозиціонерів у Білорусі.

1999 року безвісти пропали лідери білоруської опозиції Юрій Захаренко і Віктор Гончар разом із його товаришем бізнесменом Анатолієм Красовським. Гончар і Красовський зникли в той самий день, коли на державному телебаченні передали наказ президента Олександра Лукашенка керівникам його спецслужб розправитися з «опозиційними покидьками». Хоча Комітет державної безпеки Республіки Білорусь (КДБ) вів за ними постійний нагляд, офіційне слідство оголосило, що справу розкрити неможливо. Зникнення журналіста Дмитра Завадського 2000 року теж виявилося безслідним. Копії звіту Парламентської Асамблеї Ради Європи яка пов'язувала зі справами про зникнення високопосадовців Білорусі, було вилучено.[81] Human Rights Watch твердить, що Захаренко, Гончар, Красовський і Завадський, імовірно, стали жертвами позасудових страт.[82]

Росія[ред. | ред. код]

У Російській Федерації низку вбивств журналістів приписували чільним представникам правлячої еліти, зазвичай у тих випадках, коли публікації розкривали їхню причетність до великих корупційних скандалів. Вважається, що до отруєння Олександра Литвиненка доклали рук російські сили спеціальних операцій. За деякими відомостями, агенти розвідок США і Великої Британії стверджують, що російські таємні вбивці стоять за щонайменше чотирнадцятьма цілеспрямованими вбивствами на британській землі, які поліція назвала такими, що не викликали жодних підозр.[83] Вину за отруєння Сергія та Юлії Скрипалів у березні 2018 року Сполучене Королівство покладає на російське ГРУ, а міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас заявляв, що є «кілька ознак», що за отруєнням Олексія Навального стоїть Росія.

У колишньому СРСР[ред. | ред. код]

У більшовицькій Росії з 1918 року ЧК була наділена правом розстрілювати контрреволюціонерів без суду. Чекісти також страчували заручників під час «червоного терору» у 1918—1920 роках. Наступники ЧК теж мали повноваження на позасудові страти. У 1937—1938 роках сотні тисяч були розстріляні у позасудовому порядку в ході Великої чистки за списками, затвердженими трійками НКВС. У деяких випадках радянські спецслужби не заарештовували і потім страчували своїх жертв, а просто таємно вбивали їх без жодного арешту. Наприклад, 1948 року було вбито Соломона Міхоелса, а його тіло переїхали, щоб створити враження дорожньо-транспортної пригоди. Радянські спецслужби також проводили позасудові вбивства за кордоном, зокрема 1926 року в Парижі Симона Петлюри, 1938 року в Роттердамі Євгена Коновальця, 1940 року в Мексиці Лева Троцького, 1957 року в Західній Німеччині Лева Ребета і 1959 року Степана Бандери, а 1978 року в Лондоні Георгія Маркова.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ VERA Files (14 листопада 2017). VERA FILES FACT SHEET: 'Extra-legal' and 'extrajudicial' killings, explained. VERA Files. VERA Files. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 3 січня 2021.
  2. ↑ Офіційний сайт Міністерства юстиції України. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  3. ↑ Morris Tidball-Binz OHCHR [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Стамбульський протокол: Посібник з питань ефективного розслідування і документування фактів катувань та іншого жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання (PDF). Нью-Йорк і Женева: Управління Верховного комісара ООН з прав людини. 2004. Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  5. ↑ El Salvador: The spectre of death squads. www.amnesty.org (англ.). Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 27 квітня 2019.
  6. ↑ The Project on Extrajudicial Executions home. www.extrajudicialexecutions.org. Архів оригіналу за 31 жовтня 2011. Процитовано 27 січня 2022.
  7. ↑ Section, United Nations News Service (28 березня 2007). UN News - UN independent expert on extrajudicial killings urges action on reported incidents. Архів оригіналу за 1 липня 2017. Процитовано 27 січня 2022.
  8. ↑ Dickey: Iraq, Salvador and Death-Squad Democracy – Newsweek The War in Iraq – MSNBC.com. Архів оригіналу за 1 листопада 2005. Процитовано 4 січня 2008.
  9. ↑ Special Forces May Train Assassins, Kidnappers in Iraq – Newsweek The War in Iraq – MSNBC.com. Архів оригіналу за 9 серпня 2010. Процитовано 12 травня 2006.
  10. ↑ Bangladesh: Release Journalist and Rights Activist - All American Patriots. Архів оригіналу за 27 вересня 2007.
  11. ↑ Calls for end to torture, extrajudicial killings. Irinnews.org. 7 березня 2016. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 1 березня 2016.
  12. ↑ Bangladesh Police Accused of Extrajudicial Killings in Protest Crackdown - VICE News. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 27 січня 2022.
  13. ↑ Brazil: Surge in killings by police sparks fear in favelas ahead of Rio Olympics. Amnesty International. 27 квітня 2016. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  14. ↑ Good Cops Are Afraid. Human Rights Watch. 7 липня 2016. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  15. ↑ Brazil: 'Trigger happy' military police kill hundreds as Rio prepares for Olympic countdown. Amnesty International. 3 серпня 2015. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  16. ↑ Fantz, Ashley; Castillo, Mariano (6 серпня 2015). Amnesty International report slams killings by police in Rio de Janeiro. CNN. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  17. ↑ Janowitz, Nathaniel (7 липня 2016). Cops in Rio keep killing people ahead of Brazil's Olympics, report says. VICE News. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  18. ↑ AfricaNews (30 грудня 2016). Burundi: 348 'extrajudicial' killings in 12 months - UN. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 27 січня 2022.
  19. ↑ Burundi: Extrajudicial executions and systematic killings must be investigated. 22 грудня 2015. Архів оригіналу за 17 вересня 2019. Процитовано 27 січня 2022.
  20. ↑ World Report 2002: Venezuela. Human Rights Watch. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 27 січня 2022.
  21. ↑ World Report 2003: Venezuela. Human Rights Watch. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 27 січня 2022.
  22. ↑ Venezuela: Extrajudicial Killings in Poor Areas Pattern of Serious Police Abuse Goes Unpunished. Human Rights Watch. 18 вересня 2019. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 27 січня 2022.
  23. ↑ McKenzie, David and Vasco Cotovio (30 квітня 2019). The women fighting to solve hundreds of mysterious murders in Venezuela. CNN. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019.
  24. ↑ Section, United Nations News Service (8 грудня 2015). UN News - DR Congo: UN report accuses security forces of summary executions and death threats ahead of elections. Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 27 січня 2022.
  25. ↑ Ethiopia – extrajudicial killing/torture/arbitrary arrests. World Organisation Against Torture. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 2 листопада 2012.
  26. ↑ Arubi, Emma (20 серпня 2012). Nigeria: Delta Community Alleges Extrajudicial Killing by Soldiers. AllAfrica. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 27 січня 2022.
  27. ↑ Kenya. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 27 січня 2022.
  28. ↑ Uganda: Torture, Extortion, Killings by Police Unit. 23 березня 2011. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  29. ↑ Egyptian soldiers accused of killing unarmed Sinai men in leaked video. BBC News. 21 квітня 2017. Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 27 січня 2022.
  30. ↑ 2,978 cases of extra-judicial killings in 3 years - EgyptWatch. 8 вересня 2016. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 27 січня 2022.
  31. ↑ Egypt rights group says 754 extrajudicial killings in 2016. Fox News. 8 червня 2016. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 27 січня 2022.
  32. ↑ March Horrific Harvest: Hundreds of 'Disappeared', Tortured and 177 Extrajudicial Killings - Egyptian Coordination for rights and freedoms. ecrfeg.org. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 11 квітня 2017.
  33. ↑ Arab, The New (25 січня 2017). Egypt police carry out 'extrajudicial execution' in North Sinai. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 27 січня 2022.
  34. ↑ Missing Voices – A group of organisations who have the mission to shine light upon extrajudicial killings (амер.). Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 28 серпня 2019.
  35. ↑ Kenya: Killings, Disappearances by Anti-Terror Police. Human Rights Watch (англ.). 18 серпня 2014. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 28 серпня 2019.
  36. ↑ Cosoy, Natalio (24 червня 2015). Colombia's top army officers 'knew of extrajudicial killings'. BBC News. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 27 січня 2022.
  37. ↑ Cote d'Ivoire: UN demands inquiry into 13 torture deaths. IRIN Africa. 16 березня 2005. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 2 листопада 2012.
  38. ↑ Amnesty International Highlights Extrajudicial Killings in Kashmir - KashmirWatch. 9 липня 2015. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  39. ↑ US rights report slams India for 'extra judicial killings' and 'arbitrary arrests' - Times of India. The Times of India. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  40. ↑ Jha, Prem Shankar. Police Encounters are the Dirty Side of Indian Democracy - The Wire. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 27 січня 2022.
  41. ↑ INDONESIA: Extrajudicial and summary executions remain a serious problem despite legal guarantees to the right to life – Asian Legal Resource Centre. alrc.asia. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 27 січня 2022.
  42. ↑ Torture and Extrajudicial Killings in Iraq [Архівовано 14 липня 2013 у Wayback Machine.]
  43. ↑ ei: Extrajudicial Killings. Архів оригіналу за 26 лютого 2011. Процитовано 4 січня 2008.
  44. ↑ Document. www.amnesty.org (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 5 липня 2019.
  45. ↑ Proof of US orchestration of Death Squads Killings in Iraq. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 27 січня 2022.
  46. ↑ Soccer Dad: Extrajudicial killings, hamas style. Архів оригіналу за 28 вересня 2007.
  47. ↑ Libya - in-year update July 2015 - gov.uk. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 27 січня 2022.
  48. ↑ "Extrajudicial killings and impunity persist in Mexico" – UN rights expert's follow-up report. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 27 січня 2022.
  49. ↑ Pakistan army accused of extrajudicial killings in Swat. BBC News. 16 липня 2010. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано Jul 17, 2010.
  50. ↑ Davidson, Helen (23 жовтня 2015). Papua New Guinea students share video appearing to show women tortured for 'witchcraft'. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022 — через The Guardian.
  51. ↑ World Report 2014: Papua New Guinea. 21 січня 2014. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  52. ↑ Document. www.amnesty.org (англ.). Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 29 липня 2019.
  53. ↑ El Salvador: War, Peace, and Human Rights, 1980–1994. Gwu.edu. Архів оригіналу за 9 березня 2015. Процитовано 1 березня 2016.
  54. ↑ wola. Amid Rising Violence, El Salvador Fails to Address Reports of Extrajudicial Killings. WOLA (амер.). Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 5 липня 2019.
  55. ↑ AI estimates up to 13,000 civilians executed in Syrian military prison over four years - News - DW - 07.02.2017. DW.COM. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 27 січня 2022.
  56. ↑ UN Experts: Widespread Abuses and Killings of Detainees in Syria. 17 лютого 2016. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 27 січня 2022.
  57. ↑ Syria: Extrajudicial Executions. 9 квітня 2012. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 27 січня 2022.
  58. ↑ Court rules against Russia in Chechen killing - Europe, World - The Independent. Independent.co.uk. 6 серпня 2011. Архів оригіналу за 6 серпня 2011.
  59. ↑ Obituary: Alexander Litvinenko. BBC News. 24 листопада 2006. Архів оригіналу за 21 грудня 2018. Процитовано 2 травня 2010.
  60. ↑ Tajikistan: Severe Crackdown on Political Opposition. 17 лютого 2016. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  61. ↑ U.S. Department of State: Tajikistan Country Report on Human Rights Practices for 1998. 1 березня 1999. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  62. ↑ Thailand: Extrajudicial killing, impunity. Ahrchk.net. Архів оригіналу за 3 березня 2011. Процитовано 1 березня 2016.
  63. ↑ Turkey: State Blocks Probes of Southeast Killings. 11 липня 2016. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  64. ↑ ZAMAN. Архів оригіналу за 22 вересня 2014.
  65. ↑ The report Turkey: Extrajudicial Executions (AI Index: EUR 44/45/90) [Архівовано 16 вересня 2020 у Wayback Machine.] was accessed on 10 September 2009
  66. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  67. ↑ Turkish military officer confirms Kurd killings | The National. Thenational.ae. 25 серпня 2010. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 1 березня 2016.
  68. ↑ Iyengar, Rishi. Philippines: Rodrigo Duterte's Drug War Claims 2,400 Lives. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  69. ↑ Arroyo fails to take steps to end extrajudicial killings [Архівовано 18 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  70. ↑ Huggler, Justin (22 лютого 2007). Philippines army accused of killing political activists. The Independent. London. Архів оригіналу за 23 листопада 2008. Процитовано 2 травня 2010.
  71. ↑ STOP Extra-Judicial Killings in the Philippines. Архів оригіналу за 6 червня 2015. Процитовано 30 грудня 2017.
  72. ↑ Scared Silent: Impunity for Extrajudicial Killings in the Philippines. Hrw.org. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 17 червня 2016.
  73. ↑ U.N. Rapporteur: Philippines Military Implicated in Extra-Judicial Murders and Political Killings (Radio Pinoy USA). Архів оригіналу за 4 червня 2009. Процитовано 11 листопада 2007.
  74. ↑ PC(USA) News: 'Graft and corruption'. Архів оригіналу за 10 серпня 2009. Процитовано 24 серпня 2013.
  75. ↑ Louis-Jodel Chamblain – Convicted assassin and leader of death squads. Архів оригіналу за 21 листопада 2008. Процитовано 4 січня 2008.
  76. ↑ Younge, Gary (6 грудня 2005). Jamaican gay activist shot dead after being abducted. The Guardian. London. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 2 травня 2010.
  77. ↑ Eisner, Peter (16 березня 2004). Aristide Back in Caribbean Heat. The Washington Post. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 2 травня 2010. Note: first page of this article is missing from The Washington Post website, but can be found here [1] [Архівовано 2014-04-19 у Wayback Machine.]
  78. ↑ Egypt: 'Shootouts' Disguise Apparent Extrajudicial Executions. HRW. 7 вересня 2021. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  79. ↑ Compilation on Eritrea – Report of the Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights (PDF). Рада ООН з прав людини. 9 листопада 2018. Архів оригіналу (PDF) за 27 січня 2022. Процитовано 27 лютого 2020.
  80. ↑ Олена Козаченко (19 червня 2019). В ООН підтвердили провину Саудівської Аравії в скоєнні позасудової страти журналіста Джамаля Хашоггі. Бабель. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  81. ↑ 16 Years of Silence: Enforced Disappearances in Belarus Must Be Investigated. Amnesty International. 18 вересня 2015. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 27 січня 2022.
  82. ↑ World Report: Belarus: Events of 2005. Human Rights Watch. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  83. ↑ UK authorities 'overlooked' evidence linking Russia to deaths on British soil. The Independent. 16 червня 2017. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 27 січня 2022.

Додаткова література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Позасудове_вбивство&oldid=41207488