Фернандо Алонсо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фернандо Алонсо
Star.png Star.png
Fernando Alonso Bahrain.jpg
Громадянство Іспанія Іспанія
Дата народження 29 липня 1981(1981-07-29) (32 роки)
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
Дебют Гран-прі Австралії 2001
Остання гонка Гран-прі Бразилії 2013
Сезони 2001, 20032011
Команди Мінарді, Рено, Макларен, Феррарі
Гран-прі (старти) 217 (216)
Чемпіон світу 2 ( 2005, 2006)
Перемоги 32
Подіуми 95
Поули 22
Найшвидші кола 21
Очки 1606
Перша перемога Гран-прі Угорщини 2003
Остання перемога Гран-прі Іспанії 2013
Місце у сезоні
2013 року
2-й (242 оч.)

Ферна́ндо Ало́нсо Ді́ас (ісп. Fernando Alonso Díaz, *29 липня 1981, Ов'єдо) — іспанський автогонщик, дворазовий чемпіон світу у класі Формула-12005 і 2006 років,

У сезоні 2010 перейшов у команду Феррарі, за яку й виступає сьогодні.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Фернандо народився 29 липня 1981 рік а в Ов'єдо, Астурія, Іспанія, молодша дитина в сім'ї з середнім достатком. У дитинстві брав участь в гонках на картах. Почавши виступу в чемпіонаті Іспанії серед юніор ів, завоював чотири чемпіонські титули - з 1993 по 1996. На наступний рік Алонсо виграв в національній серії Інтер-А, і завоював віце-чемпіонство в міжнародній.

Адріан Кампос, відомий гоночний менеджер і колишній гонщик Формули-1. запросив Алонсо в свою команду в світовій серії «Ніссан». У 1998 році Алонсо дебютував в серії, виграв вже в другій гонці, і, вийшовши в лідери на останній гонці, став чемпіоном. Після цього іспанець був помічений менеджерами Формули-1 і провів успішні тести за «Мінарді» в 2000 році. Тоді ж Алонсо дебютував за команду Astromega, дочірній підрозділ «Мінарді», в чемпіонаті Формула-3000, де виграв останню гонку сезону в Спа і став четвертим в загальному заліку за підсумками року.

Формула-1[ред.ред. код]

Дебют[ред.ред. код]

У 2001 році Фернандо Алонсо був переведений з тест-пілотів до бойового складу команди «Мінарді» Формули-1. На момент дебюту йому ще не виповнилося двадцяти років. Машина традиційного аутсайдера з торішнім двигуном Cosworth не дозволила дебютантові набрати жодного очка в першому сезоні. Проте, Алонсо виглядав значно швидше в кваліфікаціях і гонках, чим його партнери Тарсо Маркес та Алекс Йонг.

Попри те, що успішний дебют іспанця опинився «в тіні» яскравіших дебютів Хуана-Пабло Монтойї та Кімі Райкконена, його успіхи були помічені Флавіо Бріаторе , директором нової заводської команди Renault F1. Бріаторе розглядав можливість найму Фернандо в бойовий склад, але в підсумку зробив його третім пілотом.

Перехід в Renault[ред.ред. код]

В сезоні 2002 року Фернандо не проводив гонок у Формулі-1, займаючи позицію запасного пілота в «Рено», при Ярно Труллі та Дженсоні Баттоні. У швидкості Іспанця Бріаторе вже не сумнівався, і на наступний рік він був переведений до основного складу, на місце спочилого в BAR Баттона. Алонсо з самого початку показав, що не гратиме другу роль в команді: він завоював поул-позишн в Малайзії, був другим на домашній гонці, а в Будапешті здобув свою першу перемогу. Крім того, його класифікували третину в Бразилії, однак той подіум носив відтінок курйозу - гонка проходила в дощ, і після аварії на 55-му колі Марка Уеббера на трасу вже була випущена машина безпеки, але Алонсо не знизив швидкість, і на повному ходу врізався в покришку від розбитої машини Марка. Машина Фернандо вдарилася у відбійник, відлетіла в протилежну стіну, а уламки буквально засипали трасу. Гонку довелося зупинити, і на цей момент Алонсо виявився третім. Втім, на подіумі Фернандо не з'явився — він був відправлений до лікарні з легким струсом мозку. Після фінішу фактичний господар Формули 1, Берні Екклстоун, висловив своє обурення з приводу поведінки іспанця. Але згодом у Алонсо було багато яскравих перегонів, Берні змінив гнів на милість, а по підсумками сезону Алонсо став шостим і впевнено випередив свого партнера, досвідченого Ярно Труллі

В 2004 році, в умовах переважної переваги « Феррарі» Шумахера та Барікелло , Труллі зміг чинити серйозний опір Алонсо. У першій половині сезону італієць виглядав як мінімум не гірше за свого напарника, і навіть здобув перемогу в Монако. Проте в плани Флавіо Бріаторе це не входило, тому що хоча він і був менеджером обох гонщиків, його головним протеже все ж став Алонсо. Відносини між Бріаторе і Труллі зіпсувалися, у Ярно почалися проблеми з машиною, кілька разів він сходив з технічних причин, а за три гонки до закінчення чемпіонату був і зовсім звільнений з команди - його місце тимчасово зайняв Жак Вільньов. У підсумку Алонсо знову випередив Труллі в загальному заліку чемпіонату, а на наступний сезон його напарником став Джанкарло Фізікелла.

Ім'я Фернандо Алонсо, вигравірувне на чемпіонському кубку

Сезон 2005 року почався з перемоги Фізікелли, але потім Алонсо виграв три гонки підряд, ставши беззастережним лідером чемпіонату. Його головним суперником став Кімі Райкконен на «МакЛарен», який виграв стільки ж гонок, скільки і іспанець. Однак фін страждав від ненадійності машини, змушує його часто міняти двигун і, згідно з новими правилами, відкочуватися на десять позицій на стартовій решітці. У той же час, «Рено» Алонсо не зазнавало подібних проблем.

Стабільність Фернандо була дуже високою: з дев'ятнадцяти гонок 2005 року він не набрав очок тільки в трьох, і ще в одній фінішував четвертим - всі інші гонки були їм доведені до подіуму, у тому числі сім перемог. В результаті, хоча наприкінці чемпіонату Райкконен почав скорочувати розрив, стабільних фінішів на другому-третьому місцях Алонсо вистачило, щоб утримати лідерство і стати чемпіоном достроково. Завдяки своєму титулу, Фернандо став наймолодшим чемпіоном в історії Формули-1 на той момент і припинив серію Міхаеля Шумахера з п'яти чемпіонство поспіль.

Ще до початку наступного року Алонсо здивував оглядачів, підписавши контракт з командою МакЛарен на перехід в неї через рік.[1] Проте це ніяк не вплинуло на його виступу в 2006 році. Алонсо знову вийшов у лідери з самого початку чемпіонату. Він фінішував всякий раз не нижче другого місця в перших дев'яти гонках, з яких їм були виграні шість, з них чотири поспіль.

Друга половина чемпіонату склалася для лідера «Рено» значно гірше, викликавши інтригу в чемпіонаті. Здобувши сім перемог, Міхаель Шумахер повністю відіграв відставання від іспанця, який почав нерідко випробовувати механічні проблеми. За дві гонки до кінця чемпіонату, перед Гран-прі Японії Міхаель і Фернандо зрівнялися за очками, причому німець значився лідером за рахунок більшої кількості перемог. Але Алонсо вдалося перемогти в гонці. Іспанець виграв свій другий поспіль чемпіонський титул, знову здобувши сім перемог і набравши рівно на одне очко більше, ніж торік.

Перехід в McLaren[ред.ред. код]

Алонсо за кермом боліда McLaren на Гран-прі Великобританії 2007 року

Попередній контракт Алонсо з командою Рона Денніса був підписаний ще в 2005 році, і протягом усього сезону-2006 і Фернандо і менеджери «Рено» знали, що йому належить перехід в іншу команду. На момент підписання, і особливо після невдач «МакЛарен» в 2006 році, вибір чемпіона виглядав невдалим: McLaren Mercedes Райкконена не показував колишньої швидкості і страждав від постійних проблем з двигуном, у той час як «Рено» виглядали технічно сильнішими[2]Проте в міжсезоння 2006-2007 років інженери «МакЛарен» значно поліпшили машину, і вже на міжсезонних тестах Алонсо і його партнери Педро де ля Роза та Льюїс Хемілтон не поступалися пілотам «Феррарі». Перші ж гонки показали, що «Рено» значно поступається в швидкості новому «МакЛарен», який почав випереджати навіть «Феррарі» Райкконена і Маси. Таким чином, в руках Алонсо знову опинилася машина топ-команди, що дозволяє боротися за чемпіонський титул.

Партнером Алонсо спочатку передбачався його співвітчизник Педро де ла Роса. Однак перед початком сезону Рон Денніс прийняв рішення перевести в бойовий склад свого молодого тест-пілота, темношкірого британця Льюїса Хемілтона. Дебютант виявився несподівано сильним: у всіх гонках першої половини сезону він фінішував на подіумі, тричі виграв, і незабаром випередив Алонсо, який очолював спочатку чемпіонат.

Партнер-новачок став головним суперником у боротьбі за титул чемпіона 2007 року для Алонсо. Це суперництво навіть вилилося в протест, поданий Хемілтоном проти блокування його в боксах під час кваліфікації в Угорщині. Всупереч вказівкам шеф-механіка McLaren, Алонсо не залишав позиції піт-стопа, через що Льюїс не встиг виїхати на свою останню спробу. В результаті Фернандо був оштрафований позбавленням п'яти місць на старті гонки.[3] Стосунки в команді загострилися між Алонсо, Хемілтоном і шефом McLaren Роном Деннісом, незважаючи на спроби Рона примирити своїх гонщиків. Це суперництво завадило McLaren виграти чемпіонський титул, який дістався Кімі Райкконену.

Алонсо також зіграв важливу роль в шпигунському скандалі навколо McLaren та інформації, отриманої ними з Ferrari. Фернандо передав суду свою e-Mail листування з Педро де ла Росою. Педро пересилав своєму партнеру схему розподілу ваги «Феррарі», а коли Алонсо поцікавився джерелом інформації та її достовірністю, де ла Роса написав: «Це від Найджела Степні, шеф-механіка Ferrari. Мені дає їх Майк кохлем, вони зі Степні друзі». Цей лист став головним доказом проти McLaren на суді й призвело до дискваліфікації команди і позбавлення її всіх очок в кубку конструкторів.[4] Рон Денніс звинувачував Алонсо в шантажі цими свідченнями.[5]

2008-2009 Повернення в Рено[ред.ред. код]

Після всіх конфліктів Алонсо з Mclaren в пресі стали часто фігурувати чутки про те, що Алонсо покине McLaren до закінчення контракту і повернеться в Renault.[6] 2 листопада 2007 рік а це підтвердилося: команда McLaren оголосила про розірвання контракту з Алонсо.[7]. 11 грудня Алонсо був обявленим в складі команди Renault на 2008 рік.[8]

У сезоні 2008 року Алонсо повернувся в команду Рено, проте невдачі команди минулого року продовжилися і вона не змогла повернутися в число лідерів. У 2008 році Фернандо так і не зміг втрутитися в боротьбу за чемпіонство. На Гран-прі Сінгапуру Алонсо здобув довгоочікувану перемогу в гонці, здійснивши прорив з 15 місця на старті. Рік по тому, проте, з'ясувалося, що цим результатом він був багато в чому зобов'язаний змовою свого напарника Нельсіньо Піке і керівництва команди, спровокували появу на трасі машини безпеки відразу після піт-стопа Фернандо. Проте, в Японії Фернандо вже без сторонньої допомоги повторив свій успіх сінгапурський, показавши, що Renault знову знаходить колишню форму.

Під кінець сезону Renault помітно прогресувала і змогла нарівні змагатися з Ferrari і McLaren, за останні 8 Гран-прі року Фернандо набрав найбільшу кількість очок серед пілотів і у підсумку став п'ятим в сезоні 2008 року.

Розвинути успіх в 2009 році не вдалося. Нова машина, Renault R29, виявився слабшим попередниці. Тим не менш, на кваліфікації Гран-прі Угорщини Алонсо, вперше з Гран-прі Італії 2007 року, заробив поул, але в гонці зійшов через втрату погано закріпленого колеса. Команда Renault була дискваліфікована за цю помилку на одну гонку, проте пізніше Апеляційний суд ФІА задовольнив апеляцію команди і замінив покарання на більш м'яке. Кінцівка сезону пройшла під знаком скандалу з приводу навмисної аварії Піке на Гран-прі Сінгапуру 2008 року, в результаті якої Флавіо Бріаторе був відправлений у відставку, а потім довічно дискваліфікований. Свій подіум на Гран-прі Сінгапуру Алонсо присвятив звільненому Флавіо.

Перехід в Ferrari[ред.ред. код]

У 2010 році Алонсо перейшов в Ferrari на місце Кімі Райкконена, завдяки спонсорського пакету банку Santander. Заради того, щоб звільнити місце для Фернандо, контракт Ferrari з Райкконеном був розірваний достроково. Алонсо здобув перемогу в першій же гонці за італійську команду, Гран-прі Бахрейну.

Перед останньою гонкою в сезоні перебував на першому місці в особистому заліку, проте на Гран-Прі Абу-Дабі через стратегічної помилки керівництва Ferrari, приїхав до фінішу сьомим, тим самим втративши третій чемпіонський титул.

Другий сезон в Ferrari[ред.ред. код]

Алонсо за кермом Ferrari на Гран-прі Канади 2011 року

У кваліфікації Гран-прі Австралії 2011, який став стартовим етапом сезону 2011, Фернандо Алонсо посів п'яте місце. На старті недільної гонки Фернандо відкотився на дев'яту позицію. У ході гонки йому вдалося відіграти все програне на старті і ще одну позицію. Таким чином, фінішував Алонсо на четвертій позиції, з відставанням від третього місця трохи більше секунди. [9]Фернандо Алонсо став п'ятим в кваліфікації на Гран Прі Малайзії 2011. У гонці він боровся за місце на подіумі, але під час боротьби з Льюїсом Хемілтоном пошкодив переднє антикрило. Через позапланового піт-стопа Фернандо скотився на шосте місце. Після фінішу Алонсо був оштрафований на 20 секунд, що не вплинуло на його позицію.

Перший подіум у 2011 році Алонсо отримав у Туреччині, де посів третю позицію. Перша перемога - на трасі у Сільверстоуні, де він випередив Феттеля на 16,5 секунд і показав швидкий круг - перший у цьому сезоні.

Після гонки в Італії, де ним було зайнято третє місце, Алонсо став другим гонщиком в історії, що заробив за кар'єру понад 1000 очок.

Повна таблиця результатів[ред.ред. код]

Жирним шрифтом позначені етапи, на яких гонщик стартував з поулу. Курсивом позначені етапи, на яких гонщик мав найшвидше коло.

Рік Команда Шасі Двигун 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 Місце
в чемпіонаті
Очки
в чемпіонаті
2001 European Minardi Minardi PS01 European (Cosworth) 3.0 V10 AUS
12
MAL
13
BRA
Схід
SMR
Схід
ESP
13
AUT
Схід
MON
Схід
CAN
Схід
EUR
14
FRA
17
GBR
16
GER
10
HUN
Схід
BEL
Схід
ITA
13
USA
Схід
JPN
11
23 0
2003 Mild Seven Renault F1 Team Renault R23 Renault RS23 3.0 V10 AUS
7
MAL
3
BRA
3
SMR
6
ESP
2
AUT
Схід
MON
5
CAN
4
EUR
4
FRA
Схід
GBR
Схід
GER
4
HUN
1
ITA
8
USA
Схід
JPN
Схід
6 55
2004 Mild Seven Renault F1 Team Renault R24 Renault RS24 3.0 V10 AUS
3
MAL
7
BHR
6
SMR
4
ESP
4
MON
Схід
EUR
5
CAN
Схід
USA
Схід
FRA
2
GBR
10
GER
3
HUN
3
BEL
Схід
ITA
Схід
CHN
4
JPN
5
BRA
4
4 59
2005 Mild Seven Renault F1 Team Renault R25 Renault RS25 3.0 V10 AUS
3
MAL
1
BHR
1
SMR
1
ESP
2
MON
4
EUR
1
CAN
Схід
USA
НС
FRA
1
GBR
2
GER
1
HUN
11
TUR
2
ITA
2
BEL
2
BRA
3
JPN
3
CHN
1
1 133
2006 Mild Seven Renault F1 Team Renault R26 Renault RS26 2.4 V8 BHR
1
MAL
2
AUS
1
SMR
2
EUR
2
ESP
1
MON
1
GBR
1
CAN
1
USA
5
FRA
2
GER
5
HUN
Схід
TUR
2
ITA
Схід
CHN
2
JPN
1
BRA
2
1 134
2007 Vodafone McLaren Mercedes McLaren MP4-22 Mercedes FO 108T 2.4 V8 AUS
2
MAL
1
BHR
5
ESP
3
MON
1
CAN
7
USA
2
FRA
7
GBR
2
EUR
1
HUN
4
TUR
3
ITA
1
BEL
3
JPN
Схід
CHN
2
BRA
3
3 109
2008 ING Renault F1 Team Renault R28 Renault RS27 2.4 V8 AUS
4
MAL
8
BHR
10
ESP
Схід
TUR
6
MON
10
CAN
Схід
FRA
8
GBR
6
GER
11
HUN
4
EUR
Схід
BEL
4
ITA
4
SIN
1
JPN
1
CHN
4
BRA
2
5 61
2009 ING Renault F1 Team Renault R29 Renault RS27 2.4 V8 AUS
5
MAL
11
CHN
9
BHR
8
ESP
5
MON
7
TUR
10
GBR
14
GER
7
HUN
Схід
EUR
6
BEL
Схід
ITA
5
9 26
Renault F1 Team SIN
3
JPN
10
BRA
Схід
ABU
14
2010 Scuderia Ferrari Marlboro Ferrari F10 Ferrari 056 2.4 V8 BHR
1
AUS
4
MAL
13
CHN
4
ESP
2
MON
6
TUR
8
CAN
3
EUR
8
GBR
14
GER
1
HUN
2
BEL
Схід
ITA
1
SIN
1
JPN
3
KOR
1
BRA
3
ABU
7
2 252
2011 Scuderia Ferrari Marlboro Ferrari 150° Italia Ferrari 056 2.4 V8 AUS
4
MAL
6
CHN
7
TUR
3
ESP
5
MON
2
CAN
Схід
EUR
2
GBR
1
GER
2
HUN
3
BEL
4
ITA
3
SIN
4
JPN
2
KOR
5
IND
3
ABU
2
BRA
4
4 257
2012 Scuderia Ferrari Ferrari F2012 Ferrari 056 2.4 V8 AUS
5
MAL
1
CHN
9
BHR
7
ESP
2
MON
3
CAN
5
EUR
1
GBR
2
GER
1
HUN
5
BEL
Схід
ITA
3
SIN
3
JPN
Схід
KOR
3
IND
2
ABU
2
USA
3
BRA
2
2 278
2013 Scuderia Ferrari Ferrari F138 Ferrari 056 2.4 V8 AUS
2
MAL
Схід
CHN
1
BHR
8
ESP
1
MON
7
CAN
2
GBR
3
GER
4
HUN
5
BEL
2
ITA
2
SIN
2
KOR
6
JPN
4
IND
11
ABU
5
USA
5
BRA
3
2 242

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]