Супій (притока Дніпра)

Супій
Річка Супій у вечірніх сутінках, м. Яготин
50°17′13″ пн. ш. 31°43′36″ сх. д.
Витік	біля с. Свидовець
Гирло	Кременчуцьке водосховище (Дніпро)
• координати	49°37′51″ пн. ш. 31°48′01″ сх. д.
Басейн	басейн Дніпра
Країни:	Україна
Регіон	Чернігівська область Київська область Черкаська область
Довжина	130 км
Площа басейну:	2 000 км²
Притоки:	Малий Супій, Сага, Супієць (праві) Іржавець, Фараон, Бутовщина, Ковраєць (ліві)
Медіафайли у Вікісховищі

Супі́й — річка в Україні, на Придніпровській низовині. Ліва притока Дніпра. Впадає до Кременчуцького водосховища.

Назва

Походження назви остаточно не встановлено. ЇЇ виводять від слов'янського преф. *So-pojь > українська неозначена форма дієслова спити (сьпити) «стікати».

За іншою версією, назва річки походить від давнього слова суп, супій, - тобто "яструб".

Загальний опис

Довжина 130 км, сточище — 2000 км², переважаюча ширина долини 1,3—3 км, річища 2—8 м (у пониззі — до 20 м).

Бере початок з болота біля села Свидовець у Ніжинському районі Чернігівської області і тече Придніпровською низовиною. Долина широка (до 2—2,6 км), з пологими схилами. Заплава часто заболочена, пересічна її ширина 0,5—1 км. Річище майже на всьому протязі каналізоване. Похил річки 0,35 м/км. Живлення мішане, основне — снігове. Замерзає наприкінці листопада, скресає у 2-й половині березня. Є водосховище (озеро Супій). Використовується для водопостачання.

Притоки

• Малий Супій, Сага, Супієць (праві);
• Іржавець, Фараон, Бутовщина, Ковраєць (ліві).

На Супої стоїть місто Яготин, водосховище — Супійська осушувальна система.

Природно-заповідний фонд

У верхній течії знаходяться гідрологічні заказники Болото «Супій» та Свидовецький.

У середній течії розташована природоохоронна територія — Усівський заказник, а також регіональний ландшафтний парк «Яготинський імені гетьмана Кирила Розумовського».

Заплава річки знаходиться у межах об'єкту Смарагдової мережі «Заплава Супою» UA0000237.

Сучасний стан

Сучасний стан водосховища в районі міста Яготин незадовільний і є на межі екологічної катастрофи.

Якщо за радянських часів озера та протоки регулярно чистили від надлишків мулу та поглиблювали, то пізніше жодних робіт не проводилось. Через брак коштів у місцевому бюджеті та в міністерстві екології України озера Великий та Малий Супій постійно з року в рік здавали в оренду. Приватні орендарі варварськими методами (методом повного скидання води через шлюзи задля зручності вилову) знищували природні джерела в озері, що призвело до замулювання джерел, падіння рівня води, масової загибелі риби, раків та мальків. Ці зміни викликали катастрофічне падіння ґрунтових вод у криницях по всьому Яготинському та Згурівському районах.

Додаткова причина пересихання озер Великий та Малий Супій — перекриття притоку води вище, в так званому Черкасівському ставку, приватними орендарями.

Також на загальний рівень води та його катастрофічне падіння впливають чинники безконтрольного вирубування дерев та зміни клімату.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
• Прядко О. Давньоруське городище Піщане на р. Супій // Археологія i фортифікація Украïни. Зб. Матер. V Всеукраïнськоï науково-практичноï конференціï. Кам’янець-Подільський, 2015. С. 124—128.
• Довгорук Ю.О. Супійська дослідна меліоративна болотна станція в період німецько-фашистської окупації УРСР (1941-1943 рр.) https://inb.dnsgb.com.ua/2018-2/08.pdf