Ітельмени
| Ітельмени | |
|---|---|
 |
|
| Загальна кількість | бл. 3,5 тис. осіб |
| Найбільші розселення | Росія: 3180 чол. (2002)[1] |
| Мова | західноітельменська мова |
| Релігія | Переважно Православ'я, Анімізм |
| Близькі етнічні групи | віддалено коряки |
Ітельмени — один з корінних етносів півострова Камчатка. Назва є російською адаптацією етноніма ітенмен («сущий», «той що живе тут»). Стара російська назва — камчадали.
Зміст |
[ред.] Історія
Ітельмени вважаються одним з найдавніших народів Сибіру. Аналіз археологічних розкопок на Камчатці показав, що найдавнішим пам'яткам ітельменської культури близько 5200 років.
У XVIII — на початку XIX століть ітельмени поділялись на кілька крупних локальних груп, що мають власні самоназви і особливості культури: камчатську, авачинську, большерецку, західну, хайрюзовську. В цей час північна межа території розселення ітельменів на західному узбережжі Камчатського півострова досягала басейну р. Тігіль, на східному — р. Ука, південна, доходила майже до мису Лопатка. У першій половині XIX ст., розміри території розселення не змінюється, але зменшується число ітельменських поселень, а в другій половині XIX ст., ітельмени жили вже тільки на західному узбережжі Камчатки.
Чисельність ітельмнів у Російській імперії/СРСР/Росії 
[ред.] Розселення
Чисельність за даними Всеросійського перепису населення 2002 року — 3180 чоловік. Кількість ітельменів значно зросла за останні пару десятиліть (у 1979 їх було — 1370,а в 1989 році — 2481). Таке зростання чисельності було обумовлене певними національним відродженням, і відбувалось за рахунок осіб, що почали вважати себе ітельменами.
Зараз проживають в основному на сході півострова Камчатка (Тигільський район Камчатського краю) і в Магаданській області.
[ред.] Мова
Раніше існувало три основні ітельменські мови: східна, західна, південна. До нашого часу збереглась лише західна ітельменська, на якій говорять близько 400 осіб. Відбувається, також постійне зниження кількості мовців через те, що нею володіють в основному літні люди.
Умовно ітельменські мови відносять до чукотсько-камчатської мовної родини, проте це робиться скоріше на основі географічного розташування, а не генетичної спорідненості. З усіх ітельменських мов саме західна зазнала найбільшого впливу коряцької мови. Проте її відмінність від решти мов цієї родини дуже велика.
Дуже поширена російська мова, якою вільно володіють всі ітельмени, а вважають рідною — 76,6%.
[ред.] Антропологічні особливості
Антропологічно, ітельменів включаються в материкову групу популяцій арктичної малої раси північної монголоїної раси.
[ред.] Культура
[ред.] Духовна культура
[ред.] Релігія
Традиційні вірування ітельменів — анімізм, тотемізм, фетишизм — пов'язані з поклонінням духам-господарям. Особливо шанувався «господар моря» Мітг, що дає основний продукт живлення — рибу. У ітельменів була відсутня ідея єдиного бога. Творцем землі і своїм першопредком вважався Ворон (Кутх). Існував і шаманізм, але ітельменські шамани не мали обрядового одягу і бубнів. В ролі шаманів зазвичай виступали жінки. З середини XVII ст. ітельмени масово прийняли православ'я.
[ред.] Фольклор
Широко відомий цикл оповідей про воронячого персонажа (Кутхе). Найбільша кількість ітельменських казок була записана на початку XX ст. російським етнографом Ст. І. Іохельсоном.
[ред.] Матеріальна культура
[ред.] Господарство
На першому місці по господарському значенню стоїть рибальство, як морське, так і річкове. У річках ловмли восновному рибу лососевих порід. У морі промишляли навагу (на льоду), корюшку, мойву. Знаряддя рибальства в основному пасивні — запори, ставні сітки, неводи, застосовувалися плавні сіті. У зв'язку з великими об'ємами виловлюваної риби, її зазвичай заготовляли про запас — в'ялили, квасили, солили.
Об'єктами морського звіробійного промислу були різні породи тюленячих. Практикувалося полювання на лежбищах і в прибережній зоні загонами в сіті. Продукція звіробійного промислу використовувалася в їжу (м'ясо, жир) і як корм їздовим собакам. Шкури йшли на виготовлення одягу і предметів домашнього ужитку.
Сухопутне полювання мало допоміжне значення. З крупних тварин добували камчатського бурого ведмедя і гірських баранів, м'ясо яких використовувалося в їжу. Об'єктами хутрового промислу були соболь, лисиця, песець.
У господарстві ітельменів широко було представлене збиральництво, причому не тільки харчове, але й сировинне.
[ред.] Ресурси
- http://itelmen.ru/
- http://www.nsu.ru/ip/itelmens.php
- http://www.hrono.ru/etnosy/itelmeny.html
- http://www2.childfest.ru/good/42/01/redbook/S2.htm
- Камчатка Віддалений Улус
- Народи Камчатки
- Традиційний одяг ітельменів
- http://www.ethnomuseum.ru
|
||||||||||||||
