Менелай
| Менелай дав.-гр. Μενέλαος | |
|---|---|
 | |
| Божество в | давньогрецька міфологія |
| Посада | міфічний цар Спартиd |
| Батько | Атрей[1][2] |
| Мати | Аеропа |
| Брати/сестри | Агамемнон[1][3][2] і Анаксібія[d] |
| Діти | Герміона[4][5], Xenodamusd, Nicostratusd, Megapenthesd, Pleisthenesd, Morraphiusd, Aethiolasd[6], Corythusd і Throniusd |
| Персонаж твору | Іліада |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Менела́й (грец. Μενελαος) — лакедемонський цар, один з Атрідів, молодший брат Агамемнона, чоловік Єлени, батько Герміони й Мегапента.
В епосі Менелай — спартанський цар, дружину якого, Єлену, викрав Паріс, що спричинило Троянську війну.
Троянська війна[ред. | ред. код]
Менелай вирушив під Трою з 60-ма кораблями. Відзначався мужністю й хоробрістю, був серед тих героїв, які, сховавшись у дерев'яному коні, прорвалися до міста. Йому допомагали богині Афіна й Гера. У двобої здолав Паріса (якого від смерті врятувала Афродіта), хоробро боронив тіло вбитого Патрокла. Після захоплення Трої ахейцями разом з Єленою відплив на батьківщину, однак за велінням Зевса буря розкидала його кораблі, і він мусив протягом 8 років блукати біля Кіпру, Фінікії, Ефіопії, Єгипту й Лівії.
Єгипетський похід[ред. | ред. код]
Геродот наводить версію, за якою Менелай вирушив до Єгипту цілеспрямовано, оскільки не знайшов у Трої ані Єлени, ані скарбів, які викрав разом з нею зі Спарти Паріс. Натомість союзники Пріама тевкри повідомили йому, що золото і дружину Менелая троянці залишили в Єгипті, куди негода занесла їхній корабель на шляху з Греції[7].
У Гомера є одразу два пояснення причин єгипетської експедиції, які суттєво відрізняються між собою. За одним спартанці потрапили до долини Нілу випадково, їхні кораблі спочатку на Крит, а потім і до узбережжя Єгипту занесла буря[8] — точно так, як, за Геродотом, це сталося з Парісом. За іншим гомеровим поясненням, яке він викладає від імені Одіссея, до Африки греки пливли не за Єленою, а заради звичайного грабунку[9].
Так само два сценарії є й щодо подальших подій. Гомер у першій своїй розповіді казав, що спартанського царя фараон поселив у власному палаці та дозволив йому вільно торгувати в його володіннях. Геродот додав, що єгиптяни одразу віддали Менелаю Єлену і скарби. Конфлікт виник лише згодом, коли заради попутного вітру для повернення на батьківщину греки принесли в жертву богам єгипетських дітей. І за це були жорстоко покарані фараоном. Менелаю навіть довелося тікати до сусідів єгиптян — лівійців. За іншою версією, яку розповів Одіссей, греки одразу після прибуття до Єгипту кинулися грабувати місцевих мешканців, викрадати жінок та вбивати дітей. Ті кинулися кликати на допомогу і вже невдовзі на узбережжі з'явилося військо на чолі з фараоном. Нападників було розгромлено і перебито, а з тих, хто залишилися в живих, лише деякі змогли врятуватися втечею, всіх інших єгиптяни взяли у полон і перетворили на рабів.
Друга версія повністю збігається з повідомленнями єгипетських джерел доби фараона Мернептаха[10]. У Саїсській битві з «народами моря» поруч з ахейцями та лівійцями єгиптяни згадують і вояків анатолійського походження — сарданів, сікулів, тиренів та лікійців. Але керував походом саме ахейський ватажок, і греки складали більшість серед заморських нападників[11].
Показово, втім, що після розгрому, що його завдав чужинцям Мернептах, згадки про ахейців назавжди зникли з єгипетських документів.
Повернення до Греції[ред. | ред. код]
Згідно з міфами Менелай після втечі опинився на острові Фарос, де змусив Протея показати спосіб повернення на батьківщину. Менелай повернувся додому саме тоді, коли Орест ховав Клітемнестру й Егіста. Пізніші перекази доповнили міф про Менелая епізодом його зустрічі з Парісом у Дельфах до викрадення Єлени, а також розповіддю про перенесення Менелая (як зятя Зевса) живим до Елісію. Міф про Менелая широко використовували античні письменники. У мистецтві відома група «Менелай з тілом Патрокла».
Алегорично Менелай — зраджений чоловік.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Любкер Ф. Menelaus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 855–856.
- ↑ а б Менелай // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XIX. — С. 87.
- ↑ Любкер Ф. Agamemnon // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 43.
- ↑ Гермиона // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. VIIIа. — С. 539.
- ↑ Любкер Ф. Hermione // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 617.
- ↑ Knaack G. Aithiolas // Kategorie:RE:Band I,1 — 1893.
- ↑ Геродот. II, 118
- ↑ Гомер. Одіссея, III, 277—302
- ↑ Гомер. Одіссея, XVII, 425—434
- ↑ Breasted J.H. Ancient Records of Egypt: Historical Documents from the Earliest Times to the Persian Conquest, Volume 3: The Nineteenth Dynasty, Chicago, 1906, с.242-244
- ↑ Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.105-107
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Менелай // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 953. — 1000 екз.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Менелай
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
|
