Ахіллес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ахілл на Лікомедовому дворі (деталь) Робота 240 р.н. е.

Ахілле́с, також Ахілл (грец. Aχιλλευς) — син царя мірмідонян у Фекалії Пелея та морської богині Фетіди, внук Еака, герой Троянської війни.

Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахіллес мав єдине вразливе місце — п'яту, за яку його тримала, купаючи, мати. Ахіллесу провіщали безмежну славу й загибель у Троянській війні. Фетіда переодягла дев'ятирічного хлопчика в жіноче вбрання і під іменням Пірри віддала до двору царя Скіросу Лікомеда, де він перебував у товаристві його дочок; одна з них, Деїдамія, народила від нього Неоптолема. Віщун Калхант запевнив греків, що без Ахіллеса вони не здобудуть Трої. Ахіллеса знайшов Одіссей, який під виглядом купця прибув до Лікомеда й запропонував його донькам жіночі прикраси та зброю. Дівчата кинулись до прикрас, Ахіллес вибрав зброю. (Варіант: Одіссей наказав своїм воїнам зіграти сигнал тривоги. Перелякані дівчата повтікали, а Ахіллес схопив зброю й кинувся на ворога). Одіссей намовив Ахіллеса вирушити під Трою.

В «Іліаді» Ахіллеса зображено головним героєм, взірцем сміливості й краси. Коли довелося вибирати між життям довгим, але бездіяльним, і коротким, але звитяжним, він обрав коротке. За сприяння Афіни й Гери Ахіллес здійснив чимало подвигів. Учителями Ахіллеса були Фенікс і кентавр Хірон, які навчили його мистецтва лікування, музики, їзди на коні і, годуючи лев'ячими й ведмежими нутрощами, прищепили мужність. Посварившись з Агамемноном, Ахіллес відмовився від участі у війні. Причиною розбрату була полонянка Брісеїда, яку Агамемнон відібрав у Ахіллеса. Ця сварка та пов'язані з нею події становлять основний зміст «Іліади». Ні скрута греків, ні жертви Агамемнона не змогли вгамувати гніву Ахіллеса. І все-таки Патрокл взяв обладунок Ахілпеса без дозволу. Патрокл гине від руки Гектора, і тільки тоді Ахіллес готується до бою, щоб помститися за смерть брата. Фетіда сама дарує йому коштовну зброю, яку виготував Гефест. Ахіллес мириться з Агамемноном, приймає від нього подарунки і бранку Брісеїду, зміцнивши сили нектаром та амбросією, які подала Афіна, поспішає назустріч ворогові, хоч знає, що там його жде смерть.


Рубенс. Ахілл вбиває Гектора.

Троянці, втікаючи, намагаються перепливти річку Ксант; Ахіллес наздоганяє їх. Тіла вбитих і потоплених зупиняють плин вод, і бог річки Ксант наказує Ахіллесу укласти перемир'я. Проте герой, заохочений Посейдоном та Афіною, не бажає його слухати. Він переслідує троянців аж до міської брами. Ахіллес починає двобій з Гектором. Відважний троянець, засліплений божественною зброєю противника, гине від його могутніх ударів. Тіло Гектора Ахіллес прив'язав до колісниці й тягнув до свого табору. Потім урочисто поховав Патрокла. Труп Гектора Ахіллес віддав за викуп його батькові Пріаму. На цьому Гомер закінчує оповідь.

Пізніші міфи розповідають про нові подвиги Ахіллеса, серед них про переможні бої з царицею амазонок Пентесілеєю, з ефіопським царем Мемноном тощо. Ахіллес гине біля мурів Трої напередодні її падіння. (Варіант: його вбив Паріс, стрілу якого Аполлон спрямував у вразливе місце героя — його п'яту, коли він, неозброєний, прийшов до Аполлонового храму справити шлюб з дочкою Пріама Поліксеною). Ахіллесове тіло прикрила вовною атлантида Іо (пізніше обернена в фіалку), а попіл з тіла героя, змішаний з попелом Патрокла, поховали в одній урні на острові Сігеї, де пожертвувала своїм життям і Поліксена. Грецькі герої сперечалися за зброю Ахіллеса. Вона дісталась Одіссеєві, що призвело до самогубства Аякса Теламоніда.

За «Одіссеєю», тінь Ахіллеса перебувала в Аїді, де він був царем над мертвими. За іншими переказами, Фетіда віднесла синове тіло на острів Левка, де герой воскрес і одружився з Іфігеніею (варіанти: з Медеєю, Єленою). Культ Ахіллеса був поширений в Еліді, Спарті, Ольвії та в інших містах. У Лакедемоні Ахіллесові споруджено два храми — один у Брасії, де щороку відбувались урочистості, другий поблизу Спарти. Ім'я Ахіллеса зустрічається в ряді мікенських написів 2 тис. до н. е., тому деякі вчені вважають, що він був реальною особою.

Образ Ахілла[ред.ред. код]

Ахілл — наймогутніший герой ахейців, ідеальний епічний герой. Він один із найсильніших та найсуперечливіших образів Гомера. Із самого початку поет відзначає надзвичайно запальну вдачу героя:

…Так він промовив. І гірко Пелідові стало, і серце
В грудях його волохатих між двох рішенців завагалось: Вихопить зразу із піхов при боці свій меч гостролезий
І, проклавши дорогу крізь натовп, Атріда убити
Чи побороть в собі гнів і палке заспокоїти серце?…

Як бачимо Гомер констатує боротьбу між розумом і гнівом у головного героя, проте повністю внутрішній конфлікт він не розкриває

На полі бою Ахілл — втілення непереборної, руйнівної сили та звіриної помсти. З плином часу у творі виявляються й нові риси Ахілла: м'якість, пасивність. Наприклад епізод, де він скаржиться матері Фетіді на втрату коханої Бризеїди. Можна простежити його прив'язаність і любов до Патрокла, турбота за його життя. До Пріама, він ставиться із чуйністю, Ахілла зворушують його сльози. І'мя героя часом супроводжує епітет «короткочасний», але він сам, знаючи про близьку загибель, свідомо не намагається втекти від неї.

Таким чином в Ахіллі уживаються два протилежних начала: люта злоба, жорстокість та ніжність. Саме ці риси характеру роблять його одночасно і могутнім воїном і наївно безпорадним. Тож, образ Ахілла є втіленням героїчного начала і відданості своїм інтересам та батьківщині. Ахілл — найвидатніший трагічний герой античної літератури.

Культ Ахілла на території сучасної України[ред.ред. код]

Серед святилищ слід відзначити жертовник Ахілла на Кінбурнському півострові, а також Ахіллів Дром (Тендровська коса). Особливо шанувалось святилище на острові Левка (Левкос) (сучасний Зміїний), де за міфічними уявленнями греків, окрім самого Ахілла та Іфігенії, перебували душі блаженних. Повністю цей острів втрачає своє культове значення в грецькому світі лише в кінці античної епохи.

Ахіллес у мистецтві[ред.ред. код]

Античні митці захоплювались образом Ахіллеса. Найвідоміша статуя — Ахіллес Боргезе (Лувр); чудовий бюст Ахіллеса є в Ермітажі. На вазах та в стінному живописі (Помпеї) відбито події з життя й подвигів героя. Міф про Ахіллеса був сюжетом численних пізніших творів літератури, музики, живопису (Евріпід, Вергілій, Овідій, Ф. Каваллі, Гендель, Доніцетті, О. Іванов).

Образ Ахілла надзвичайно вдало втілив Бред Пітт у фільмі «Троя». Історичну драму було відзнято у 2004 році, саме за мотивами поеми Гомера «Іліада». Номінувалась кінострічка на отримання премії Оскар за найкращий дизайн костюмів. На час завершення фільму, загальні затрати досягли позначки в приблизно $175,000,000. Це зробило Трою одним з найдорожчих фільмів у сучасній кіноматографії.

Література[ред.ред. код]