93 Мінерва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
93 Мінерва
Відкриття
Відкривач Джеймс Крейг Вотсон
Місце відкриття Енн-Арбор
Дата відкриття 24 серпня 1867
Позначення
Позначення 93 Minerva
Названа на честь Мінерва
Тимчасові назви 1949 QN2,
A902 DA
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь 2,754124319259 а. о.
Перигелій 2,365174241400 а. о.
Афелій 3,143074397119 а. о.
Ексцентриситет 0,141224590022
Орбітальний період 1669,451232285 д
Середня орбітальна швидкість 0,215639722226 °/д
Середня аномалія 89,25102859299°
Нахил орбіти 8,560672673668°
Довгота висхідного вузла 4,075600021572°
Аргумент перицентру 274,8410963310°
Супутники 2
Фізичні характеристики
Розміри 141,55 км
Маса 2,9×1018 кг
Прискорення вільного падіння
на поверхні
0,0394 м/с²
Друга космічна швидкість 0,0745 км/с
Період обертання 5,982 год
Альбедо 0,0733
Температура ~168 K
Спектральний тип CU (Толен)
C (SMASS)
Стандартна зоряна величина 7,8

93 Мінерваастероїд головного поясу, відкритий 24 серпня 1867 року американо-канадським астрономом Джеймсом Уотсоном в Енн Арбор, США. Астероїд названий на честь давньоримської богині мудрості Мінерви. [2]

Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,314.

Мінерва - великий астероїд з темною вуглецевою поверхнею. 22 листопада 1982 спостерігалося покриття зірки. За результатами спостережень було визначено діаметр Мінерви, рівний 170,8 ± 1,4 км. [3] Згодом, після обробки даних, отриманих за допомогою інфрачервоної космічної лабораторії IRAS, були уточнені альбедо і діаметр астероїда, рівний 141 ± 4 км. [4]

Мінерва належить до астероїдів типу С, не перетинає орбіту Землі, і обертається навколо Сонця за 4,57 юліанських років.

Супутники[ред.ред. код]

У обсерваторії Кек 16 серпня 2009 у Мінерви відкриті два природних супутника.

Супутник Радіус орбіти, км Діаметр, км
S/2009 (93) 1 630 4
S/2009 (93) 2 380 3

Примітки[ред.ред. код]

  1. «База даних малих космічних тіл JPL: 93 Мінерва» (англ.). Процитовано 2014.05.12.  Останнє спостереження 2013.12.04.
  2. Lutz D. Schmadel. (2003). Dictionary of minor planet names. Springer. ISBN 978-3-540-00238-3. (англ.)
  3. «The occultation of AG+29°398 by 93 Minerva». Процитовано 17.09.2009. 
  4. Edward F. Tedesco (2002). «The supplemental IRAS minor planet survey». The Astronomical Journal 123. с. 1056–1085. 

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]