2060 Хірон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
2060 Хірон
95P/Chiron або 1977UB
Дані про відкриття
Дата відкриття 18 жовтня 1977 року
Відкривач(і) Чарльз Коваль
Планета Кентаври, астероїд, Комета
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 13,708 а.о. км
Перицентр 8,5114 а.о. км
Апоцентр 18,891 а.о. км
Орбітальний період 50,76 р. діб
Ексцентриситет орбіти 0,37911
Нахил орбіти 6,9311° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр 233 ± 14 [3], 132–152 [4] км
Прискорення вільного падіння 0,037-0,040 м/с²
Друга космічна швидкість 0,070-0,075 км/с
Період обертання навколо своєї осі (5,918 гол) [2] діб
Альбедо 0,075 ± 0,01 [3] або 0.11 ± 0.02 [4]
Температура поверхні ~75 К
Атмосфера
Інші позначення


2060 Хірон (англ. 2060 Chiron)  — одне з небесних тіл, відомих як Кентаври.

Відкриття[ред.ред. код]

Відкритий 18 жовтня 1977 року Чарльзом Ковалем на Паломарській обсерваторії, був названий 1977UB. Преса називала Хірон «десятою планетою сонячної системи». Після відкриття цей космічний об’єкт було знайдено на деяких архівних фотопластинках, одна з яких датована 1895 роком.

На початку класифікувався як астероїд, пізніше як комета, у 1979 р. був класифікований як Кентавр.

У 1979р. отримав офіційну назву 2060 Хірон — за іменем персонажа давньогрецької міфології — Хірон (грец. Χείρων) — кентавр.

Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Видимий і інфрачервоний спектр випромінювання Хірона — нейтральні[1], подібно до астероїдів типу С (англ. Type-C astroids) і ядра Комети Галлея.

У 1984р. Лебовський (англ. Lebofsky) оцінював діаметр у 180 км, у 1990—1999р. він оцінювався у 150 км. Космічний телескоп Спітцер у 2007р. оцінив діаметр 2060 Хірона у 233 ± 14 км.

Орбіта[ред.ред. код]

Орбіта Хірона нестабільна, збурена хвилюваннями газових планет. Хірон - "SU" об'єкт, що означає, що планета 'Сатурн'("S") (англ. Saturn) стримує перицентр Хірона, а планета 'Уран' ("U") (англ. Uranus) - апоцентр Хірона.

Кеплерівські елементи орбіти[2]:

  • ексцентриситет e — 0,37911o
  • нахил орбіти і — 6,9311o
  • довгота висхідного вузла ( або Ω) — 209,31o
  • аргумент перицентра ω. — 339,98o
  • середня аномалія М — 94,716o

Джерела[ред.ред. код]

  • Marc W. Buie (2007-08-18). «Orbit Fit and Astrometric record for 2060». SwRI (Space Science Department). Retrieved 2008-10-13.-(англ.)
  • «JPL Small-Body Database Browser: 2060 Chiron (1977 UB)». 2008-11-28 last obs. Retrieved 2009-03-15.-(англ.)
  • John Stansberry, Will Grundy, Mike Brown, Dale Cruikshank, John Spencer, David Trilling, Jean-Luc Margot (2007). «Physical Properties of Kuiper Belt and Centaur Objects: Constraints from Spitzer Space Telescope». University of Arizona, Lowell Observatory, California Institute of Technology, NASA Ames Research Center, Southwest Research Institute, Cornell University. Retrieved 2008-10-18.-(англ.)
  • Groussin (January 2004). «Properties of the nuclei of Centaurs Chiron and Chariklo». Astronomy and Astrophysics, v.413, p.1163-1175 (2004). Retrieved 2007-10-18.-(англ.)
  • Using the 2007 Spitzer radius of 116.5 km; volume of a sphere * an assumed density of 1.5 g/cm³ yields a mass (m=d*v) of 9.93E+18 kg-(англ.)
  • «AstDys (2060) Chiron Ephemerides». Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Retrieved 2009-03-15.-(англ.)
  • Meech, Karen (19 February 1994). «The Structure of the Inner Coma of Comet Chiron: Imaging The Exopause». Institute for Astronomy, University of Hawaii. Retrieved 2007-10-19.-(англ.).
  • Grayzeck, Ed (2003-12-11). «The Chiron Perihelion Campaign». NASA Goddard Space Flight Center. Retrieved 2007-10-18.-(англ.)
  • Kowal, C. T.; Liller, W.; Marsden, B.G. (1979). «The Discovery and Orbit of (2060) Chiron». Dynamics of the solar system; Proceedings of the Symposium, Tokyo, Japan, May 23-26, 1978.. Tokyo: Reidel Publishing Co.. pp. 245—250. Bibcode: 1979IAUS…81..245K. Retrieved 2009-03-17.-(англ.)
  • Campins, H.; Telesco, C. M.; Osip, D. J.; Rieke, G. H.; Rieke, M. J.; Schulz, B. (December 1994). «The Color Temperature of (2060) Chiron: A Warm and Small Nucleus». The Astronomical Journal 108 (6): 2318—2322. doi:10.1086/117244. Bibcode: 1994AJ….108.2318C. Retrieved 2009-03-15.-(англ.)
  • Collander-Brown, S.; Maran, M.; Williams, I.P. (2000). «The effect on the Edgeworth-Kuiper Belt of a large distant tenth planet». Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 318 (1): 101—108. doi:10.1046/j.1365-8711.2000.t01-1-03640.x. Retrieved 2010-02-22.-(англ.)
  • Luu, Jane X.; Jewitt, David C. (September 1990). «Cometary activity in 2060 Chiron». The Astronomical Journal 100: 913—932. doi:10.1086/115571. Bibcode: 1990AJ….100..913L. Retrieved 2009-03-15.-(англ.)
  • Ken Croswell (Harvard University) (1990-08-25). «The changing face of Chiron». New Scientist issue 1731. Retrieved 2008-10-13.-(англ.)
  • Trigo-Rodríguez, Melendo, García-Hernández, Davidsson, Sánchez (2008). «A continuous follow-up of Centaurs, and dormant comets: looking for cometary activity.» (PDF). European Planetary Science Congress. Retrieved 2008-10-12.-(англ.)
  • «Chiron's Osculating Elements 700AD generated with Solex 10». Retrieved 2009-04-16.-(англ.)
  • Horner, J.; Evans, N.W.; Bailey, M. E. (2004). Simulations of the Population of Centaurs II: Individual Objects. The Journal of Business. Retrieved 2008-08-28.-(англ.)
  • Jewitt, David C.; A. Delsanti (2006). «The Solar System Beyond The Planets». Solar System Update : Topical and Timely Reviews in Solar System Sciences. Springer-Praxis Ed.. ISBN 3-540-26056-0. (Preprint version (pdf)) -(англ.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Campins H., Telesco, C. M.; Osip, D. J.; Rieke, G. H.; Rieke, M. J.; Schulz, B. The Color Temperature of (2060) Chiron: A Warm and Small Nucleus // The Astronomical Journal. — 108 (December 1994) (6) С. 2318–2322. DOI:10.1086/117244. Процитовано 2009-03-15.
  2. «(10370) Hylonome». AstDyS. Italy: University of Pisa. Архів оригіналу за 2012-08-29. Процитовано 2008-12-20. 

Посилання[ред.ред. код]