Limba noastră

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Limba noastră («Наша Мова») — пісня, яка стала у 1994 році національним гімном Республіки Молдова .

У фокусі гімну, написаного у романтичному стилі - мова. Гімн закликає громадян плекати та оберігати рідну мову. Вірш не посилається прямо на мову, він лише поетично зветься "Наша мова"

Слова гімну належать Алексею Матеєвичу (1888-1917), а музику до гімну створив Александру Крістя (1890-1942). Вірш Матеєвича має дванадцять строф, з яких у гімні використані лише п'ять. Їх виділено жирним шрифтом.

Limba noastră[ред.ред. код]

Limba noastră-i o comoară
În adîncuri înfundată
Un şirag de piatră rară
Pe moşie revărsată.
Limba noastră-i foc ce arde
Într-un neam, ce fără veste
S-a trezit din somn de moarte
Ca viteazul din poveste.
Limba noastră-i numai cântec,
Doina dorurilor noastre,
Roi de fulgere, ce spintec
Nouri negri, zări albastre.
Limba noastră-i graiul pâinii,
Când de vânt se mişcă vara;
In rostirea ei bătrânii
Cu sudori sfinţit-au ţara.
Limba noastră-i frunză verde,
Zbuciumul din codrii veşnici,
Nistrul lin, ce-n valuri pierde
Ai luceferilor sfeşnici.
Nu veţi plânge-atunci amarnic,
Că vi-i limba prea săracă,
Şi-ţi vedea, cât îi de darnic
Graiul ţării noastre dragă.
Limba noastră-i vechi izvoade.
Povestiri din alte vremuri;
Şi citindu-le 'nşirate, -
Te-nfiori adânc şi tremuri.
Limba noastră îi aleasă
Să ridice slava-n ceruri,
Să ne spiue-n hram şi-acasă
Veşnicele adevăruri.
Limba noastra-i limbă sfântă,
Limba vechilor cazanii,
Care o plâng şi care o cântă
Pe la vatra lor ţăranii.
Înviaţi-vă dar graiul,
Ruginit de multă vreme,
Stergeţi slinul, mucegaiul
Al uitării 'n care geme.
Strângeţi piatra lucitoare
Ce din soare se aprinde -
Şi-ţi avea în revărsare
Un potop nou de cuvinte.
Răsări-va o comoară
În adâncuri înfundată,
Un şirag de piatră rară
Pe moşie revărsată.

Українська версія[ред.ред. код]

Наша мова — це скарб,
Захований дуже глибоко,
Намисто з рідкісних самоцвітів,
Рознесених по Вітчизні.
Наша мова — це вогонь, що палає
У народі, що невідомо як,
Прокинувся зі смертного сну,
Немов казковий лицар.
Наша мова — це самий спів,
Дойна нашої туги,
Рої блискавок, що розтинають
Чорні хмари і ясну блакить.
Наша мова — це мова хлібів,
Які колишуться влітку від вітру,
Наші діди, вирощуючи їх,
Освятили цю землю своїм потом.
Наша мова — це зелений листок,
Шепотіння правічних кодр,
Тихий Дністер, що губить у своїх хвилях
Свічада світанкових зір.
Ви вже не будете гірко плакати,
Що у вас надто вбога мова,
А побачите, яка плодовита
Мова нашого любого краю.
Наша мова — це прадавні літописи,
Леґенди з минулих часів.
І коли ти їх читаєш у ряд,
То мимоволі тремтиш і здригаєшся.
Наша мова — обрана,
Щоб підносити молитви до небес,
Промовляти вдома й у храмі
Предвічні істини.
Наша мова — це свята мова,
Мова давніх казань,
Які виплакують і виговорюють
Селяни біля своїх ватр.
Відродіть же знов вашу мову,
Поржавілу за стільки часу,
Зітріть з неї бруд, болото
Забуття, в якому вона стогне.
Зберіть осяйні самоцвіти,
Що палають на сонці.
І матимете у себе
Новий потоп слів.
І знов постане наш скарб,
Захований дуже глибоко,
Намисто з рідкісних самоцвітів,
Рознесених по Вітчизні.

Див. також[ред.ред. код]

Гімн Молдови

Інші джерела[ред.ред. код]