Mitsubishi F-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Mitsubishi F-2
Mitsubishi F-2
Тип винищувач-бомбардувальник
Розробник Міцубісі Хеві Індастріз
Локхід Мартін
Виробник Міцубісі «Комакі Мінамі» (Нагоя)
Перший політ 7 жовтня 1995
Початок експлуатації 25 вересня 2000
Основні експлуатанти Повітряні сили самооборони Японії

Міцубісі F-2 (яп. F-2 支援 戦 闘 机 F-2 сіен сенто: ки, «допоміжний винищувач F-2», англ. Mitsubishi F-2) — японський винищувач-бомбардувальник, розроблений компаніями Міцубісі Хеві Індастріз (англ. Mitsubishi Heavy Industries (MHI)) і Локхід Мартін (англ. Lockheed Martin) для Повітряних сил самооборони Японії.

Літак створювався на базі американського винищувача F-16 за програмою FS-X, в якій Японія і США були представлені в співвідношенні 60/40. Розробка літака почалася 21 жовтня 1987 року, коли уряд Японії вибрало F-16C для заміни стоять на озброєнні винищувачів Міцубісі F-1. У листопаді 1988 року генеральним підрядчиком стала компанія Міцубісі, підписавши в березні 1989 року контракт на розробку планера літака і в лютому 1990 на розробку бортовий РЛС. Також в лютому був підписаний контракт з субпідрядником — американською компанією Дженерал Дайнемикс (після 1993 Локхід). У березні 1990 року на заводі «Мітсубіші» в Нагої була сформована конструкторська група, що складається з 230 японських інженерів-конструкторів і 70 американських[1]. На міжурядовому рівні проект координував спільний американсько-японський технічний керівний комітет, головою якого був призначений начальник відділу розробки авіаційних систем Технічного проектно-конструкторського інституту (TRDI) Агентства оборони (нині Міністерства оборони) Японії генерал Масумото[2]. 21 грудня 1990 в якості силової установки нового літака було вибрано вдосконалений ТРДД Дженерал Електрик F-110-GE-129. Всього за програмою FS-X уряд Японії планувало побудувати 141 літак.

Будівництво першого прототипу почалося в 1994 році на заводі Міцубісі Хеві Індастріз «Комакі Мінамі» в місті Нагоя[1]. Перший політ прототип № 63-0001 здійснив 7 жовтня 1995 року на авіабазі Комакі під управлінням льотчика-випробувача Йосіюкі Ватанабе[3]. 15 грудня 1995 уряд Японії зменшило план виробництва літаків до 130 одиниць (83 одномісних і 47 двомісних) за рахунок скорочення кількості двомісних варіантів на 11 одиниць і присвоїло винищувачу позначенняF-2, відповідно перші два одномісні літаки отримали назву XF-2A. Надалі плани ще раз були скорочені до 94 одиниць[4]. Прототип двомісного навчально-бойового винищувача XF-2B здійснив перший політ 18 квітня 1996 року. Всього за програмою було виготовлено 2 прототипи для наземних випробувань і 4 льотних: два одномісні (№ 63-0001 та № 63-0002) та два двомісні (№ 63-0003 та № 63-0004). У 1996-97 роках прототипи були передані в Повітряні сили самооборони, де отримали нові серійні номери № 63-8501 — № 63-8504.

У жовтні 1996 року між компаніями Міцубісі і Локхід Мартін був підписаний перший виробничий контракт. Всього у виробництві планера літака беруть участь чотири компанії: Міцубісі виготовляє передню частину фюзеляжу і крило, Фудзі — обшивку крила, залізи крила, флаперон и, повітрозабірник і хвостове оперення, Кавасакі — центральну частину фюзеляжу, стулки головних стійок шасі і капоти двигуна, Локхід Мартін — задню частину фюзеляжу, 80% кесонів лівого напівкрила і предкрилка. Перший ліцензійний двигун був переданий компанією IHI на складальне підприємство на початку 1999 року. Перший політ перший серійний F-2A здійснив 12 жовтня 1999 року, а 25 вересня 2000 року він був поставлений Повітряним силам самооборони. На 31 березня 2003 року було поставлено 36 серійних літаків[5] .

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

F2andF16.png

Наведені характеристики відповідають модифікації F-2A.

Основні характеристики

Льотні характеристики


Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Куточок неба ».
  2. Lewis, P. (31 січня 1995). 20 -% 200444.html «FS-Xpensive?» (PDF) (англійською). Flight International. Процитовано 2010-02-06. 
  3. Іванін А., 2009.
  4. Lockheed & Mitsubishi's F-2 Fighter Partnership. Defence Industry Daily
  5. Jane's All The World's Aircraft 2004-2005. — 2004. — P. 706-712. — 860 p. — ISBN 0-7106-2614-2.

Див. також[ред.ред. код]

Споріднені розробки
Аналоги

Списки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Jane's All The World's Aircraft 2004-2005. — 2004. — P. 331-333. — 860 p. — ISBN 0-7106-2614-2.
  • Іванін А. «Зеро» епохи хай-тек.. — «Авіація і час» 2009 № 6 (110).

Посилання[ред.ред. код]