General Dynamics F-16 Fighting Falcon

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
General Dynamics F-16 Fighting Falcon
Дженерал Дайнемікс F-16 «Файтінг Фалкон»
F-16 Fighting Falcon
General Dynamics F-16 Fighting Falcon
Призначення: багатоцільовий винищувач 
Перший політ: 2 лютого 1974 
Прийнятий на озброєння: 1975 
На озброєнні у: США США,
Flag of NATO.svgНАТО,
Ізраїль Ізраїль,
Південна Корея Південна Корея,
Єгипет Єгипет,
ОАЕ ОАЕ,
Пакистан Пакистан
Історія виробництва
Всього збудовано: більше 4400 (на 2009 рік) 
Вартість одиниці: $ 34 млн (F-16D Block 52)[1] 
Модифікації: F-16XL 
Характеристики
Екіпаж: 1 чол.
Максимальна швидкість (МШ): 2410 км/г
МШ біля землі: 1470 км/г
МШ на висоті: 2660 км/г
Бойовий радіус: 550 км
Практична стеля: 18 000 м
Швидкопідйомність: 254 м/с
Розміри
Довжина: 15,06 м
Висота: 4,88 м
Розмах крил: 9,96 м
Площа крил: 27,87 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: 40 °
Маса
Споряджений: 12 000 кг
Силова установка
Двигуни: 1 ТРДФ General Electric F110 
Тяга (потужність): 76,3 кН 
Тяга форсажна: 127 кН 
Озброєння
Гарматне озброєння: 1 х 20-мм, М61А-1 Vulcan 
Боєзапас: 511 
Кількість точок підвіски:
Маса підвісних елементів: 7700 кг
Підвісне озброєння AIM-7, AIM-9, AIM-120 AMRAAM, вільнопадні, касетні бомби, запалювальні бомби 
F-16 Fighting Falcon

Дженерал Дайнемікс F-16 «Файтінг Фалкон» (англ. General Dynamics F-16 Fighting Falcon — «сокіл, що б'ється») — багатофункціональний легкий винищувач, розроблений компанією General Dynamics в США. У 1993 General Dynamics продала свій авіабудівний бізнес компанії Lockheed Corporation (нині — Lockheed Martin). Завдяки своїй універсальності і відносно невисокої вартості F-16 користуються успіхом на міжнародному ринку озброєнь, перебуваючи на озброєнні 24 країн. F-16 є наймасовішим винищувачем четвертого покоління — на 2009 рік побудовано понад 4400 машин. Хоча F-16 більше не будується для ВПС США, він усе ще виробляється на експорт.

Історія[ред.ред. код]

Розроблений компанією General Dynamics в США, розробки передсерійних літаків були початі в 1974 році. З середини 1975 по 1978 рік випущено 15 перших літаків. З кінця 1976 до середини 1978 року проведені всі льотні випробування, в 1978 році почалися постачання літаків F-16 ВПС США.

У 1993 General Dynamics продала свій авіабудівний бізнес компанії Lockheed Corporation (в даний час — Lockheed Martin). Завдяки своїй універсальності F-16 користуються успіхом на міжнародному ринку озброєнь, перебуваючи на озброєнні 24 країн. F-16 — це найбільший і, ймовірно, найзначніший західний проект в області винищувальної авіації. Дотепер побудовано понад 4000 машин. Хоча F-16 більше не будується для ВПС США, він все ще виробляється на експорт.

Характеристики[ред.ред. код]

F-16 є монопланом з середньорозташованим крилом і двигуном в хвостовій частині фюзеляжу. Плавне зчленовування крила і фюзеляжу дозволяє забезпечити створення фюзеляжем додаткової підйомної сили на великих кутах атаки. Конструкція на 78,3 % виконана з алюмінієвих сплавів, 4,2 % складають титанові сплави, 4,2 % — вуглепластик і 3,7 % — сталь.

Фюзеляж типу полумонокок суцільнометалевий. Кабіна обладнана регенеративною системою кондиціонування і наддуву. Катапультоване крісло фірми «Макдоннелл-Дуглас» ACESII забезпечує покидання літака на стоянці і у польоті при швидкості 1100 км/год на висотах до 15000 метрів.

У другій половині 1980-х років літаки F-16C/D були обладнані засобами зниження помітності (металізований ліхтар кабіни з внутрішньої сторони, застосовані радіовбирні матеріали в зоні повітрязаборників).

Модифікації[ред.ред. код]

Існує кілька модифікацій винищувача:

  • F-16А — одномісний багатоцільовий винищувач в основному для дій в світлий час доби. Перший серійний варіант F-16. Виробництво завершене в березні 1985 року. Випускається тільки для іноземних замовників.
  • F-16В — двомісний навчально-бойовий варіант F-16А. Виробництво для ВПС США припинене в 1985 році.
  • F-16C — одномісний вдосконалений багатоцільовий винищувач. Поставляється ВПС США з липня 1984 року.
  • F-16D — двомісний навчально‑бойовий варіант F-16C. Поставляється ВПС США з вересня 1984 року.
  • F-16ADF — винищувач ППО для національної гвардії ВПС США. У цей варіант в 1989—1992 роках модифіковані 279 раніше побудованих F-16A і F-16B.
  • RF-16C (F-16R) — розвідувальний варіант.

Технічні характеристики[ред.ред. код]

Винищувач F-16 має такі основні характеристики:

  • Розмах крила — 9,45 м
  • Довжина літака — 15,03 м
  • Висота літака ‑ 5,09 м
  • Площа крила ‑ 27,87 м²
  • Маса порожнього літака в кілограмах:
    • F-16A — 7365
    • F-16В — 7655
    • F-16C — 8275
    • F-16D ‑ 8855
  • Маса палива в кілограмах:
    • F-16A/C — 3105
    • F-16B/D — 2565
  • Злітна маса (розрахункова з повним запасом палива) в кілограмах:
    • F-16A, F-16C/D — 11839.
  • Посадочна швидкість — 226 км/г.
  • Практична стеля — 15240 м.
  • Практична дальність — 1315 км, перегінна дальність — 3890 км.

Озброєння винищувача — шестиствольна авіаційна гармата General Electric М61-А-1 (6000 пострілів на хвилину, 511 набоїв), до шести КР (керованих ракет) ближнього бою AIM-9L/M/P «Sidewinder». У варіанті винищувача-бомбардувальника — може нести КР класу «повітря-поверхня», а також керовані бомби з лазерною і оптоелектронною системами наведення, звичайні бомби Mk.82, Mk.83 і Mk.84. F-16ADF можуть нести УР класу «повітря-повітря» середньої дальності AIM-7 «Sparrow». Можливе використання КР класу «повітря-поверхня» AGM‑65A/B/D «Maverick».

Експлуатація у ВПС США[ред.ред. код]

Прототип під позначенням YF-16 (№ 72-01567) вперше піднявся в повітря 21 січня 1974 року, коли під час пробіжки по аеродрому пілот був змушений злетіти, щоб уникнути аварійної ситуації. Перший політ за програмою випробувань відбувся 2 лютого того ж року. У наступному році з'явився F-16A, а в 1977 р. — двомісний F-16B. Відповідно до серією «Блок 15» (програма ступінчастою модернізації), літаки цих варіантів обладнані стабілізатором збільшеної площі. Програма вдосконалення F-16 прийнята так само Бельгією, Данією, Нідерландами, Норвегією і США. Відповідно до стандарту «Блок 15», були поліпшені всі раніше випущені машини, на яких встановлені нова РЛС AGP-66 (V2A) і індикатор на лобовому склі. З жовтня 1986 р. ВПС США, приступили до модернізації 270-ті F-16A/B за програмою ADF для переобладнання літаків у винищувачі-перехоплювачі ППО. Ці машини отримали вдосконалену РЛС, здатну відстежувати дрібні цілі, і ПУ для ракет AIM-7 «Sparrow», здатних вражати об'єкти за межами візуальної видимості. F-16 ППО можуть нести 6 УР AIM-120, AIM-7а бо AIM-9 класу «повітря-повітря».

Перспективні програми[ред.ред. код]

F-16CG

Програми подальшого вдосконалення F-16 включають CCV (літаки з конфігурацією, яка визначається системою управління) і AFTI — експериментальна машина з потрійною цифровою системою управління польотом і великими підфюзеляжних гребенями. F-16XL бесхвостовой схеми, міг мати потужне озброєння, велику дальність польоту і кращу маневреність в порівнянні з вихідним F-16. Перший політ нового літака відбувся в липні 1982 р., проте льотні випробування за цією програмою були згорнуті в кінці 80-х рр.. за ініціативою ВПС США, а два побудованих літака були передані NASA для дослідницьких цілей.

Модифікації[ред.ред. код]

«Night Falcon» і серія «Блок 50»[ред.ред. код]

З грудня 1988 р. почався випуск серії «Блок 40/42» «Night Falcon» з контейнерами прицільно-навігаційної маловисотний системи LANTIRN, РЛС APG-68 V, цифровою системою управління польотом і системою автоматичного проходження рельєфу місцевості. «Night Falcon» може нести УР AGM-88B. Зі збільшенням кількості обладнання підвищився злітна вага літака, що спричинило за собою посилення шасі. З грудня 1991 р. стали випускатися серії «Блок 50» і «Блок 52». Ці машини мають РЛС APG-68, новий ІЛС, поєднаний з системою нічного бачення, потужнішу ЕОМ, а також пристрої розкидання диполів ІК пасток. Ці останні варіанти F-16 обладнані двигунами F110-GE-229 і F100-PW-220.

QF-16[ред.ред. код]

У 2010 році ВПС США уклали контракт з Boeing вартістю $ 69 млн на серійну конверсію в літаки-мішені 126 винищувачів F-16, що виробили свій ресурс.[2] Безпілотні QF-16 повинні замінити парк застарілих і близьких до зносу машин QF-4.

Оператори[ред.ред. код]

Країни-оператори F-16 Fighting Falcon

Наведено загальна кількість F-16, отриманих країною-замовником або перебувають у процесі постачання на кінець 2007 року.

Норвезький F-16A в небі над Балканами


Індонезія[ред.ред. код]

У рамках програми Peace Bima-Sena Індонезії було поставлено 12 F-16A/B Block 15OCU (у тому числі вісім F-16A і чотири F-16B) в 1989—1990 роках. У середині 1990-х років планувалася закупівля ще дев'яти машин, проте в 1997 році ці плани були анульовані через американську критику на адресу президента Індонезії Сухарто у зв'язку з порушенням прав людини в країні. Після відмови від додаткових закупівель Індонезія збиралася придбати російські Су-30, але у зв'язку з азіатським економічною кризою угода була відкладена на кілька років. У 2008 році було повідомлено про можливі додаткові закупівлі F-16 в період 2010—2014 років.

За час експлуатації в льотних пригодах втрачені дві машини (у 1992 і 1997 роках). Решта 10 літаків знаходяться на озброєння 3-ї ескадрильї ВПС Індонезії «Sarang Naga» (авіабаза Ісвахджуді, Східна Ява). У 1990-ті вони входили до складу пілотажної групи «Elang Biru», поки вона не була розформована.

Португалія[ред.ред. код]

ВПС Португалії отримали в цілому 45 літаків (включаючи 38 F-16A і 7 F-16B). Було закуплено дві партії:

  • У рамках програми Peace Atlantis I в 1994 році поставлені 20 F-16A/B Block 15OCU.
  • У рамках програми Peace Atlantis II в 1999 році поставлено 25 F-16A/B Block 15, які раніше перебували на озброєнні ВПС США (з них п'ять машин призначалися для розбору на запчастини).

Літаки, закуплені в 1999 році, поступово проходять модернізацію до стандарту MLU. Перший модернізований літак надійшов в 301-у ескадрилью в 2003 році.

За час експлуатації в льотних пригодах втрачені дві машини (у 2002 і 2008 роках). F-16 перебувають на озброєнні двох ескадрилій, що базуються на авіабазі Монте-Реал — 201-й «Falcões» і 301-й «Jaguares».

Туреччина[ред.ред. код]

23 травня 2011 військово-повітряні сили Туреччини отримали перший «вітчизняний» винищувач F-16 Fighting Falcon Block 50. До грудня 2012 р. турецькою компанією Turkish Aerospace Industries буде виготовлено 50 бойових машин турецького виробництва.[18].

Загалом на озброєнні Туреччини знаходиться 213 винищувачив F-16

Бойове застосування[ред.ред. код]

Перший випадок бойового застосування F-16 зафіксований 26 квітня 1981 року в Лівані.

Офіційна статистика повітряних перемог і поразок F-16[ред.ред. код]

Згідно з офіційною інформацією ВВС США[19] і НАТО,[20] F-16 ВПС США та країн НАТО здобули в цілому 8 повітряних перемог. Всі перемоги були здобуті в Іраку і на Балканах.

Крім того, згідно з офіційною інформацією ВВС Ізраїлю,[21] ізраїльськими F-16 було здобуто близько 40 повітряних перемог над літаками ВПС Сирії.

Таким чином загальна кількість повітряних перемог F-16 під керуванням пілотів із США, Ізраїлю та країн НАТО становить майже 50 літаків.

Нижче наведена таблиця з переліком повітряних перемог F-16 згідно з даними США і НАТО та без урахування перемог ВПС Ізраїлю.

Дата ТВД Пілот Країна-оператор Супротивник Спосіб ураження
27.12.1992 Ірак NORTH, GARY L. США МіГ-25 AIM-120
17.01.1993 Ірак STEVENSON, CRAIG D. США МіГ-23 AIM-120
28.02.1994 Балкани ALLEN, STEPHEN L. США Jastreb-Galeb AIM-9
28.02.1994 Балкани WRIGHT, ROBERT G. США Jastreb-Galeb AIM-120
28.02.1994 Балкани WRIGHT, ROBERT G. США Jastreb-Galeb AIM-9
28.02.1994 Балкани WRIGHT, ROBERT G. США Jastreb-Galeb AIM-9
24.03.1999 Балкани P. TANKINK Нідерланди МіГ-29 AIM-120
04.05.1999 Балкани GECZY, MICHAEL H. США МіГ-29 AIM-120

Виходячи з даних, представлених у таблиці, видно що жоден із знищених літаків не був знищений гарматним вогнем, всі літаки були знищені ракетною зброєю.

Згідно з даними фірми Дженерал Дайнемікс, станом на 1992 рік жоден F-16 не було втрачено в повітряному бою.[22] Згідно з даними співробітника Агентства історичних досліджень ВПС США Деніела Хаулмена, в 1990-х роках (включаючи військову операцію проти Югославії в 1999 році) літаки F-16 ВПС США не мали втрат у повітряних боях.[23]

Венесуела[ред.ред. код]

Путч 1992 — У ході невдалої спроби перевороту в листопаді 1992 року обидві ескадрильї ВПС країни, збройні F-16, залишилися лояльними уряду. Вони виконували ударні завдання, а також збили 3 літаки заколотників.[24]

Ізраїль[ред.ред. код]

Відмітки на фюзеляжі ізраїльського F-16 говорять про 6,5 повітряних перемоги і участі в нальоті на іракський ядерний реактор

Громадянська війна в Лівані — 26 квітня 1981 в період загострення ситуації в Лівані ізраїльські винищувачі F-16 брали участь у нальоті на табори палестинських бойовиків. 28 квітня були здобуті перші повітряні перемоги — літаками сто сімнадцяте ескадрильї збиті два вертольоти Мі-8 зі складу сирійського військового контингенту в Лівані. 14 липня того ж року F-16 (пілот — Амір Нахум, командир сто десятий ескадрильї) здобув першу повітряну перемогу над літаком, збивши сирійський винищувач МіГ-21.[25]

Напередодні й під час операції «Мир Галілеї» влітку 1982 року F-16 був одним з двох основних винищувачів ВПС Ізраїлю. Він широко застосовувався в повітряних боях з сирійською авіацією, головним чином літаками МіГ-21, МіГ-23МС/МФ і МіГ-23БН. За ізраїльськими даними, всього в квітні-червні 1982 року пілотами F-16 було здобуто 48 повітряних перемог без єдиної втрати. Надалі літаки цього типу продовжували залучатися до рейдів на палестинські бази в Лівані, в ході такого нальоту 23 листопада 1989 року один літак був пошкоджений зенітним вогнем, але згодом повернувся у стрій.[25]

За радянськими і російськими даними, в ході Ліванської війни в повітряних боях було збито не менше 6 літаків F-16, точних цифр їх перемог не наводиться. При цьому стверджується, що 5 F-16 були збиті винищувачами МіГ-23МФ, однак деякі обставини не дозволяють переконливо підтвердити знищення ізраїльських літаків. Як випливає зі статті В. Бабича (служив військовим радником в єдиній сирійської ескадрильї МіГ-23МФ) «МіГ-23МФ у ліванській війні»,[26] всі ці перемоги були зараховані сирійським пілотам на основі їх власних доповідей («За доповідями льотчиків, збито 5 літаків супротивника…»). Ймовірно, інших підтверджень здобутих перемог (уламки літаків, полонені пілоти, записи фотокулемет) у сирійської сторони не було. Також В. Бабич ніяк не доводить істинність своїх заяв (наприклад посилаючись на конкретні документи або офіційних заяв уповноважених осіб Сирії чи СРСР), по суті залишаючи читачеві тільки можливість вірити або не вірити йому на слово.[26]

Див. також Втрати авіації в Ліванській війні (1982)

Наліт на Ірак — 7 червня 1981 вісім ізраїльських F-16 брали участь у нальоті на ірак ський ядерний реактор Озірак під Багдадом. Вони входили в ударну групу; прикриття здійснювали шість F-15. У результаті нальоту будується реактор був пошкоджений.

Друга інтифада — З травня 2001 року F-16 обмежено залучалися до ударів по цілях на території Палестинської автономії у відповідь на терористичні акції палестинський організацій.

Наліт на Сирію — 5 жовтня 2003 року, у відповідь на теракт у ресторані Хайфи, організований угрупованням «Ісламський Джихад», ізраїльські F-16 здійснили наліт на базовий табір угруповання в Сирії.[27]

Друга Ліванська війна — У 1990-і і 2000-і роки F-16 брали участь у безлічі нальотів на позиції угруповання «Хізбалла» на півдні Лівану. У липні-серпні 2006 року вони активно використовувалися у Другій Ліванській війні. Єдиною втратою став F-16I, що розбився 19 липня з технічної причини під час зльоту; обидва члени екіпажу вижили.[28]

НАТО[ред.ред. код]

Боснійська війна — F-16 зі складу ВПС декількох країн НАТО брали участь у патрулюванні забороненою для польотів зони над Боснією, введеної в 1993 році. При цьому мав місце один повітряний бій (28 лютого 1994 року), в якому американським винищувачам вдалося збити 4 штурмовики боснійських сербів. У серпні-вересні 1995 року літаки США, Данії та Нідерландів наносили удари по сербських позиціях у рамках операції «Deliberate Force». За час операцій над Боснією загублений один F-16 ВПС США — він був збитий із землі 2 червня 1995 року; пілот катапультувався і через кілька днів був евакуйований.

Військова операція проти Югославії — У ході повітряної кампанії 1999 року F-16 був одним з основних ударних літаків НАТО; у бойових діях брали участь літаки ВПС США, Бельгії, Данії, Нідерландів, Туреччини. Американські літаки активно використовувалися для боротьби з югославськими радарами. За час кампанії пілоти «Файтінг Фалкон» здобули дві повітряні перемоги над винищувачами МіГ-29, причому одна з них належала льотчику Королівських ВПС Нідерландів. За офіційними даними НАТО, втрати склали один літак, який був збитий 2 травня зенітно-ракетним комплексом С-125; пілот катапультувався і був евакуйований. Сербські і російські джерела стверджують про більш важкі втрати (по одному з видань — не менше 7 «достовірно збитих» F-16.[29])

Військова операція в Афганістані — У повітряних операціях жовтня-грудня 2001 року брали участь тільки американські F-16. У квітні 2002 року один з американських літаків виявився залучений в інцидент «дружнього вогню», атакувавши канадське підрозділ (загинули 4 канадських військовослужбовців). З 2002 року на авіабазі Манас (Киргизія) дислокувалася змішана ескадрилья, що складалася з F-16 ВПС Данії, Нідерландів і Норвегії. Єдина втрата сталася 31 серпня 2006 року, коли в Афганістані зазнав катастрофи літак Королівських ВПС Нідерландів.

Пакистан[ред.ред. код]

Афганська війна — Пакистанські винищувачі з середини 1980-х років активно діяли в районі афгано-пакистанському кордону, охороняючи повітряний простір країни від періодичних вторгнень авіації СРСР та Афганістану. У 19861989 роках винищувачі F-16 збили кілька афганських Су-22, Ан-24 і Ан-26, а також один радянський штурмовик Су-25, пілотований Олександром Руцьким (4 серпня 1988 року). Заявлялося також про збиті відразу два винищувачі МіГ-23 в одному бою, що, однак, не відповідає дійсності. 29 квітня 1987 року один з F-16 був втрачений за нез'ясованих обставин — наводилися чотири версії: або винищувач, заходив знизу потрапив під бомби, скинуті з МІГ-23, або був збитий авіагарматою МіГ-23, або перевищив допустиме перевантаження і розвалився в повітрі, або був збитий ракетою своїм веденим.[30]

США[ред.ред. код]

Війна в Перській затоці — F-16 був наймасовішим бойовим літаком авіації Багатонаціональних сил (усього задіяно 249 одиниць) і зробив найбільшу кількість вильотів (близько 13 450). Застосовувався в якості ударного літака і для придушення РЛС противника («Дикі ласки»). Не було здобуто жодної повітряної перемоги, втрати склали 3 машини в небойових пригодах напередодні війни і 7 машин у ході війни (як з бойових, так і по небойових причин).[31] Таким чином, відносний рівень втрат склав один літак на 1900 бойових вильотів; живучість однодвигунового F-16 виявилася вищою, ніж дводвигунових A-10 (6 втрат при 8100 вильоти), F-15E

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. . aspx F-16D Block 52
  2. .cnews.ru/army/news/line/index_science.shtml? 2010/03/10/382157 «Boeing: конверсія винищувачів F-16 в безпілотні». rnd.cnews.ru. 10.03.10. Процитовано 2010-03-11. 
  3. The Military Balance 2010. p.247
  4. The Military Balance 2010. p.139
  5. The Military Balance 2010. p.127
  6. The Military Balance 2010. p.250
  7. The Military Balance 2010. p.256
  8. The Military Balance 2010. p.258
  9. The Military Balance 2010. p.150
  10. The Military Balance 2010. p.369
  11. http://www.vz.ru/society/2007/8/30/105127.print.html
  12. The Military Balance 2010. p.415
  13. The Military Balance 2010. p.431
  14. The Military Balance 2010. p.429
  15. The Military Balance 2010. p.166
  16. The Military Balance 2010. p.266
  17. The Military Balance 2010. p.-40
  18. ВВС Турции получили первый «отечественный» F-16 и нацеливаются на F-35
  19. Air Force Historical Research Agency — Aerial Victory Credits
  20. NATO Speech: Press Briefing SecGen SACEUR, 25 March одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять
  21. http://www.iaf.org.il/Templates/Aircraft/Aircraft.IN.aspx?lang=EN&lobbyID=69&folderID=78&docfolderID=186&docID=18188&currentPageNumber=4
  22. В. Ільїн, М. Левін. Винищувачі. — М.: Вікторія, Аст, 1996. — С. 175.
  23. Daniel L. Haulman. No Contest: Aerial combat in the 1990s
  24. Tom Cooper, Juan Sosa. Venezuelan Coup Attempt, 1992
  25. а б Олег Грановський. Втрати ВПС Ізраїлю в Лівані
  26. а б locwar/bv/mig23mf/mig23mf.html Володимир Бабич. МіГ-23МФ в Ліванській війні
  27. Олег Грановський. Хронологія подій в Лівані
  28. IDF fighter jet crashes during take-off in Negev; no injuries
  29. В. Ільїн, І. Кудішін. Бойова авіація зарубіжних країн. — М.: АСТ, Астрель, 2001 . — С. 331.
  30. Віктор Марковський. Афганістан. Війна в повітрі
  31. Подробиці втрат див. у статті Список втрат авіації Багатонаціональних сил в ході Війни в Перській затоці