Sukhoi Superjet 100

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Sukhoi Superjet 100
Superjet-100-95-RA-97003-UUBW.jpg
Sukhoi Superjet 100
Тип пасажирський літак
Розробник Росія Росія Цивільні літаки Сухого
Перший політ прототип: 19 травня 2008 року
серійний: 4 листопада 2010 року
комерційний: 21 квітня 2011 року
Початок експлуатації 21 квітня 2011 року[1]
Статус експлуатується
Основні експлуатанти Аерофлот
Armavia
Роки виробництва з 2008
Вироблено 27 (на травень 2013: 4 прототипи + 23 серійних)
[2]
Вартість розробки орієнтовно $1,4 млрд[3]
Вартість одиниці SSJ 100–95: US$35,4 млн
SSJ 100-95LR: US$36,2 млн
(у цінах каталогів 2012 року[4])
Commons-logo.svg  Зображення на Вікісховищі

Sukhoi Superjet 100 (первісна назва програми Russian Regional Jet, RRJ — російський регіональний літак. В липні 2006 перейменована в Sukhoi Superjet 100, SSJ100) — регіональний реактивний пасажирський літак у двох версіях: для перевезення 75 або 95 пасажирів, на відстань до 3000 (4500) км. Літак випускається з 2008 р. спільним підприємством Superjet International, при участі корпорації Boeing (консультації) та багатьох інших компаній[5].

Спільне підприємство Superjet International була засновано у вересні 2007 російською компанією ЗАТ «Цивільні літаки Сухого» (ЦЛС, авіаційного холдингу «Сухой» — 49% капіталу) та італійським військово-авіаційного концерном Alenia Aermacchi (51% капіталу).[6].

Передісторія[ред.ред. код]

На думку фахівців, SSJ — один з найбільш амбіційних проектів російського авіапрому («Російський літак XXI століття»), котрий мав ціллю відродження авіаційної промисловості Росії після розпаду СРСР та повернення її на світовий ринок цивільних магістральних літаків, тому щедро фінансувався російським урядом з держбюджету[7]. За офіційними даними, вартість розробки SSJ 100 (станом на 2008 р., без урахування вартості розробки двигуна SaM-146) становила орієнтовно 1,4 млрд доларів. А з урахуванням держстрахування по кредитам — більше ніж 2 млрд дол.

Наприкінці 1990-х — початку 2000-х ідею необхідності створення «першого постсрадянського пасажирського лайнера» — RRJ — активно просували Сергій Іванов і тодішний голова Мінекономіки РФ Герман Греф[8]. Проект RRJ стартував у 2000 році. З боку «Сухого» проект очолив Михайло Погосян, тодішній директор авіакомпанії «Сухой», нині президент ОАТ «Об'єднана авіабудівна корпорація». Під проект було засноване ЗАТО «Цивільні літаки Сухого» (Sukhoi Civil Aircraft). До кооперації було залучені аерокосмічні концерни Італії — Finmeccanica, Франції — Thales, французький виробник електроніки Safran та багато інших закордонних компаній.

Перший пробний політ SSJ-100 здійснив 19 травня 2008 року. Перший комерційний рейс здійснений вірменською компанією Армавіа 21 квітня 2011 р. Перший регулярний рейс російського Аерофлоту на SSJ-100 був виконаний 16 червня 2011, або на три роки пізніше запланованого графіка.

Sukhoi Superjet 100 "hot and high" trials Toluca Sept 2011-1.jpg

Технічні дані[ред.ред. код]

Характеристики
Компоновка реактивний дводвигунний низькоплан
крейсерська висота 12.200 м (40.000 футів)
крейсерська швидкість 0,78 М / 840 км/год
комерційне навантаження 9130 кг
максимальне навантаження 12245 кг
Дальність польоту для базової версії 3.048 км
Дальність польоту для версії LR 4.578 км
Довжина ВПП для базової версії 1.731 м
Довжина ВПП для версії LR 2.052 м

Сімейство літаків Sukhoi Superjet 100 складається з двох варіантів: на 75 і 95 пасажирів (може змінюватися в залежності від компоновки салону) в конфігурації з базовою дальністю (SSJ100/75B і SSJ100/95B) і збільшеною дальністю (SSJ100/75LR, SSJ100/95LR). Компонування — вузькофюзеляжний низькоплан, в салоні економічного класу — 5 крісел в ряду, в салоні бізнес-класу — 4 крісла в ряду. Компоновка центроплану є подібною до компоновки центроплану бразильського регіонального літака Embraer E-Jet.

Опрацьовуються варіанти виготовлення літака з конфігурацією бізнес-і VIP-класу, а також збільшеною довжиною фюзеляжу і пасажиромісткістю.

Передбачений ресурс, за словами Володимира Барсука, директора СибНДІА ім. Чаплигіна (2008) — 70.000 льотних годин[9].

Складові літака[ред.ред. код]

Двигуни SaM146 розроблені та виробляются сумісним підприємством PowerJet, створеним російським НВО «Сатурн» та французьким виробником аерокосмічних двигунів Snecma.

Складання літака здійснюється в місті Комсомольську-на-Амурі в КФ ЗАТ «Цивільні літаки Сухого» за участю ВАТ «КНААПО».

Ринкові плани та реалії[ред.ред. код]

Керівництво проекту оцінює об'єм світового ринку до 2027 р. для літаків цього класу в 1040 штук, з прогнозованим загальним попитом в 6100 літаків. На початку проекту передбачалося, що російські компанії будуть купувати тільки 15% літаків SSJ-100, а решта піде на експорт. На світовому авіаринку Superjet повинен створити конкуренцію бразильському Embraer серії E-Jet та канадському Bombardier CRJ (проекти японського Mitsubishi Regional Jet та китайського Comac ARJ21 стартували дещо пізніше). На внутрішньому російському ринку SSJ100 повинен замінити давно застаріли Ту-134 і Як-42 та потіснити україно-російський Ан-148/Ан-158. Заплоновано в першу чергу продавати SSJ-літаки в наступні країни: Індонезія, В'єтнам, Пакістан, М'янма, Лаос і Казахстан.

Першим експлуатантом Superjet 100 стала авіакомпанія Armavia, яка отримала один SSJ100-95, реєстраційний номер EK95015, серійний номер 95007, названий на честь Юрія Гагаріна, перший рейс виконано у 2011 році.

Найбільшим експлуатантом є авіакомпанія Аерофлот, що отримала 7 літаків SSJ100-95 з всього запланованих 30-ти. Деякі російські експерти, наприклад, вважають, що Росії не потрібна велика кількість літаків з характеристиками подібними до 'SSJ 100', а російські внутрішні потреби цілком забезпечуються літаками виробництва Airbus[7].

В серпні 2011 року індонезійська компанія Sky Aviation підписала контракт на купівлю 12 літаків Sukhoi Superjet-100. Перша поставка повинна була відбутися у другій половині 2012 року. Інтерес до лайнера раніш проявляли також інші індонезійські авіакомпанії. 10 травня 2012, на наступний день після катастрофи «Сухого» у передмістях Джакарти Індонезія, В'єтнам та ін. призупинили купівлю лайнерів Sukhoi Superjet-100 до з'ясування причин катастрофи[10].

Навесні та влітку 2012 року покупець та експлуатант першого комерційного борту, компанія «Armavia» неодноразово заявляла про небажання отримувати другий законтрактований борт, а 6 серпня 2012 «Armavia» відмовилась забирати перший SSJ100 з чергового ремонту через невідповідність літака заявленим параметрам та часті несправності[11]. В результаті розробник повернув «Armavia» кошти. На момент повернення середньомісячний наліт борта становив 150 годин.

Критика та скептика[ред.ред. код]

Технічна новизна та самостійність російської розробки літака («російське походження») є сумнівними та давно стали об'єктом чисельних уїдливих глузувань[12]. В SSJ російськими є: конструкційні матеріали, елементи фюзеляжу, площини крила та допоміжне обладнання. Французькі двигуни SaM-146 є спільної розробки. Ціла низка агрегатів для них були зроблені на машинобудівному об'єднанні «Сатурн» в кооперації з французьким авіакосмічним концерном Snecma. Загалом 80 відсотків комплектуючих літака, вузлів і механізмів є імпортованими: авіоніка, електричні прилади і обладнання, системи керування літаком, і навіть допоміжна силова установка[13]. Російські критики прозвали технологію Сухого «викрутковою збіркою».

Досить проблематичною є сама спроба становити конкуренцію досить стабільним на сучасному ринку авіавиробникам в цьому класі літаків: бразильському Embraer та канадському Bombardier Aerospace. В найближчий час очікується підключення до конкуренції китайського Comac ARJ21 — в першу чергу за рахунок значно більш дешевого виробництва.

У 2001 році планувалось, що на проектування та пуск літака в серію знадобиться близько $750 млн. В дійсності за 12 років на створення виробничої бази, проектування літака, його збирання, випробування, пуск в серію — безпосередньо із російського держбюджету на 2012 вже витрачено $3 млрд., а якщо до цього додати $2 млрд. кредитів, то сума виростає до $5 млрд[8].

В лютому 2012 російське ЗАТ «Цивільні літаки Сухого» повідомило про підвищення продажної ціни на літак на 12 відсотків: базової версії — з $31,7 до $35,4 млн, більш «дальньої» версії SSJ100/95LR з — $32,3 млн до $36,2 млн (в каталожних цінах). В ЦВС новину пояснили передбаченою в бізнес-плані загальною ескалацією цін. Як стверджував старший віце-президент ЦЛС Ігор Сирцов, «ціна SSJ приблизно на 15% нижче каталожних цін літаків вищезгаданих конкурентів»[14]. Однак, в реальності SSJ-100 на $5–10 млн дорожче ніж Ан-148/Ан-158. Втім, у Росії — основному ринку збуту для обох машин — SSJ-100 має сильну державну підримку[15].

На думку постійного автора та експерта KM.RU Юрія Крупнова, що була їм висловлена 11 травня 2012 року, із самого початку тупиковий проект Superjet 100 (про це говорили сім років тому усі провідні професіонали) не лише спалив колосальні державні кошти, але і, затираючи і кінець кінцем вбиваючи своїх конкурентів усередині Росії, «здійснив погром усієї російської авіації»[16].

Виявлені недоліки[ред.ред. код]

З виявлених технічних недоліків найбільш відомою є проблема шасі літака. Взагалі із-за технічних недоліків 'Sukhoi Superjet 100' літають значно менше, ніж планувалося. За перші місяці експлуатації «Аерофлотом» (єдиним в Росії та найбільшим у світі покупцем цього літака) Superjet налітали всього 2381 годин, хоча були повинні в півтора раза більше — як відзначив заступник головного інженера департаменту авіаційно-технічного забезпечення «Аэрофлоту» Констянтин Мохна. Щодобовий наліт кожного літака становить 3,9 годин замість мінімально запланованих 8-9 год. і економічно оптимальних 9-11 годин. В середині 2011 ділові російські ЗМІ повідомили, що перші Superjet повинні повернутися до виробника на доробку конструкцій планера після 2.000 польотів, хоча звичайно літаки повертаються на доробку конструкції після 10.000 польотів.

За даними часопису «Коммерсантъ», причина частого простою Superjet полягає як у технічних недоліках, так і у несвоєчасній поставці запчастин. Із 281 замовлених компонентів своєчасно «Сухим» було поставлено лише 159, а 13 відсотків заявок взагалі не було виконано.

Всупереч офіційній заяві керівництва холдінгу «Сухой», що SSJ100 «витрачатиме на 10-15% менше пального ніж в основних конкурентів»[17], в дійсності навпаки — Superjet, що були продані «Аерофлоту», витрачали в розрахунку на 1 годину польоту на 11 відсотків пального більше, ніж це було обумовлено контрактом. «Аерофлот» оцінив свої збитки у 100 мільйонів доларів, що приблизно дорівнює ціні трьох літаків Superjet за каталожними цінами компанії «Сухой».

В червні 2013 року, відповідно до проекту постанови Уряду Росії, на доопрацювання літака планується направити додатково ще 4,3 млрд рублів, з яких 3,3 млрд рублів будуть надані з бюджету. На ці цілі підуть і ті гроші, які планувалося спрямувати на створення 130-місцевого літака на базі Superjet-100[18].

Поломки та аварії[ред.ред. код]

Дата Приналежність Місце аварії, катастрофи Загиблих / Людей на борту Обставини Опис причин
25 грудня 2011 Росія Аерофлот Білорусь аеропорт Мінська —/— не зміг злетіти поломка тяги передньої опори шасі[19]
16 березня 2012 Росія Аерофлот Росія Москва — / 65 екіпаж вирішив повернутися після зльоту не закрилася стулка переднього шасі[20]
6 травня 2012 Росія Аерофлот Росія аеропорт м. Казань — / 77[21] викотився за межі ЗПС під час посадки дефект шасі[22]
9 травня 2012 Росія компанія «Сухой» Індонезія 60 км на південь від Джакарти 45-50 / 45-50[23] впав під час демонстраційного польоту, через 20 хв.після зльоту причини з'ясовуються
18 червня 2012 Росія Аерофлот RA-89008 Росія Шереметьєво рейс Москва — Копенгаген — / 66 повернувся після зльоту відмова температурного датчика кондиціонерів[24]
14 травня 2013 Росія Аерофлот Росія Шереметьєво рейс Москва — Харків — / ? повернувся після зльоту спрацювала сигналізація про відмову комп'ютера управління правим двигуном[25]
21 липня 2013 Росія компанія «Сухой» Ісландія 0 / 5 Приземлення без шасі Літак приземлився без шасі «на брюхо». Внаслідок інциденту ніхто не загинув, один з пасажирів госпіталізований. Літак підлягає відновленню.[26]

Катастрофа 9 травня 2012 в Індонезії[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Український тиждень, № 24 (137), 18-24.06.2010 р. С. 24.

Виноски[ред.ред. код]

  1. «Суперджет-100 скоро будет летать». inosmi.ru. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2011-02-06. 
  2. «Реестр самолётов Сухой SuperJet-100». russianplanes.net. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2011-08-16. 
  3. «Sukhoi SuperJet International договорилось о поставках 25 самолётов на общую сумму $750 млн». avia.ru. 2008-07-16. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2010-08-29. 
  4. ««ТРАНСАЭРО» ВЕРНЕТСЯ НА РОДИНУ Компания купит шесть самолётов Sukhoi Superjet». Архів оригіналу за 2012-05-31. Процитовано 2012-02-17. 
  5. SuperJet-100 на сайті Russianplanes.net
  6. Aerospace Techlonogy: Sukhoi Superjet 100
  7. а б Олег Смирнов: «До катастрофи „Сухого“ призвело недотримання елементарних правил»
  8. а б Сухой Суперджет: Что это?(рос.)
  9. КП: Самолет Superjet-100 проходил испытания в Новосибирске
  10. Бі-Бі-Сі: В Индонезии нашли хвост разбившегося самолета SSJ-100
  11. РБК daily: Armavia не желает эксплуатировать Sukhoi Superjet-100 (рос.)
  12. В рунеті він отримав призвисько «Попилджет»
  13. РИА Новости: Констянтин Богданов. Крушение SSJ-100 — пока еще не катастрофа для проекта «Суперджет»
  14. НОВИНАР: Росія підвищила ціни на головного конкурента Ан-148(укр.)
  15. Коммерсантъ.ua: Цена взлетела. Российский конкурент Ан-148 и Ан-158 подорожал(рос.)
  16. «Отец» «Суперджета» Обманул И Путина, И Страну. Крупнов Ю. В. (відео). irsolo.ru. 11.05.2012 (рос.)
  17. Річний звіт холдінгу «Сухой» за 2009 р.(2010), с.17
  18. http://izvestia.ru/news/552421 Доработка Superjet обойдется в 4,3 млрд рублей
  19. РИА Новости: SSJ-100, сломавшийся в Минске, возобновит полеты в ближайшие дни
  20. РИА Новости: Sukhoi Superjet возвращается в Шереметьево из-за проблем с шасси
  21. Сухой-Суперджет-100 с 77 пассажирами выкатился за пределы посадочной полосы аэропорта Казани
  22. Аргументи. Ру: Sukhoi Superjet в аэропорту Казани выкатился с взлетно-посадочной полосы
  23. Радіо Свобода: В Індонезії знайшли уламки російського авіалайнера
  24. офіційна причина, яку повідомила Корпорація «ОАК Сухой» агенству ИТАР-ТАСС
  25. НТВ: Superjet 100 сняли с рейса Москва — Харьков из-за неполадок при взлете в Шереметьево.
  26. http://top.rbc.ru/incidents/21/07/2013/866941.shtml