Баранівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баранівка
Baranivka s.png Baranivka h.png
Герб Баранівки Прапор Баранівки
Баранівка.JPG
Знак при в'їзді в місто з півдня
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Громада Баранівська міська громада
Код КАТОТТГ: UA18080010010059187
Засноване 1565
Статус міста з 17 травня 2001 року
Населення 11765 (01.01.2018)[1]
Площа 22,34 км²
Густота населення 526,6 осіб/км²
Поштові індекси 12701-12705
Координати 50°17′37″ пн. ш. 27°40′01″ сх. д. / 50.29361° пн. ш. 27.66694° сх. д. / 50.29361; 27.66694Координати: 50°17′37″ пн. ш. 27°40′01″ сх. д. / 50.29361° пн. ш. 27.66694° сх. д. / 50.29361; 27.66694
Водойма р. Случ
Назва мешканців баранівча́нин
баранівча́нка
баранівча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Радушне
До станції 24 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 146 км
 - автошляхами 78 км
До Києва
 - залізницею 275 км
 - автошляхами 218 км
Міська влада
Адреса 12701, Житомирська обл., Звягельський р-н, Баранівська ОТГ, м. Баранівка, вул. Соборна, 20
Вебсторінка http://mrada-baranivka.gov.ua/
Міський голова Мігей Олександр Юрійович

Commons-logo.svg Баранівка у Вікісховищі

Карта
Баранівка. Карта розташування: Україна
Баранівка
Баранівка
Баранівка. Карта розташування: Житомирська область
Баранівка
Баранівка

Бара́нівка — місто в Україні, Баранівській міській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Адміністративний центр громади, до 2001 року — селище міського типу. Кількість населення становить 11161[2]особу(2022). Містом протікає р. Случ.

Географія[ред. | ред. код]

У місті річка Жаборічка впадає у Случ, праву притоку Горині.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується 1565 року як село. Б. А. Ніконов відносить цей топонім до тих, що утворилися від імені перших поселенців (у цьому випадку на прізвище «Баран». Народний переказ виводить назву від найменування роду діяльності мешканців. З давна тут виготовляли посуд — декоративний, оздоблений прикрасами та кольоровою поливою, зокрема, так звані баранці[3].

У 1593 та 1618 р. Баранівку спустошено та пограбовано татарами.

У XVI—XVIII ст. — містечко Волинського воєводства у складі Речі Посполитої, станом на 1618 рік входило до Полонської волості.

З 1793 р. — у складі Російської Імперії, з 1796 року — адміністративний центр Баранівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. У 1802 році тут було побудовано порцеляновий завод на кошти братів Мезерів.

Станом на 1880 рік — волосне містечко Новоград-Волинського повіту при поштовім тракті Новоград-Волинський — Полонне з населенням близько 2 000 осіб. Була у власності князів Любомирських, пізніше належала панам Валевським, від яких, як посаг за дочкою, перейшла у власність князів Гагаріних, згодом — до Строганових[4].

В 1906 році — містечко в складі Баранівської волості (3-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії; нараховувався 376 дворів та 5 421 мешканець. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 35 верст; мала поштово-телеграфне відділення[5].

Наприкінці серпня 1920 р. радянські війська Першої кінної армії вдерлися до Баранівки та влаштували погроми[6].

У 1923 році Баранівка стає адміністративним центром новоствореної Баранівської сільської ради, від 7 березня 1923 року — районним центром новоутвореного Баранівського району Житомирської (згодом — Волинська) округи;25 червня 1923 року втратила статус містечка.

Баранівський район у 1932–1933 рр. входив до складу Київської області. За даними сільрад у районі внаслідок голодомору 1932—1933 загинуло 731 чол., на сьогодні встановлено імена 664 чол. та 3-х родин[7].

У 1938 році надано статус селища міського типу[8].

До 1941 року значну частку населення становили євреї. Баранівка була релігійним центром між Звягелем та Полонним, завдяки цьому більшість євреїв селища були релігійними. Наприкінці XIX ст. почалася поступова міграція євреїв в інші, більш економічно привабливі міста, наприклад до Кам'яного Броду, де було розташовано фаянсовий завод Зусмана[джерело?]. Під час Другої Світової війни у Баранівці було створено єврейське гетто та почалися масові вбивства єврейського населення. 19 липня 1941 було розстріляно 74 євреї[6], 29 липня — 100, 24 серпня — 180 євреїв[6].

У жовтні 1941 відбувся масовий розстріл євреїв, у листопаді всіх інших було зігнано у трудовий табір. 6 січня 1942 р. у Баранівці було розстріляно 594 євреїв з навколишніх сіл[6].

З 30 грудня 1962 року до 8 грудня 1966 року не виконувала функції районного центру через ліквідацію району. 17 травня 2001 р. Баранівці надано категорію міста районного значення[8]. Від 27 липня 2016 року — адміністративний центр Баранівської міської територіальної громади Баранівського району[9], а від 19 липня 2020 року — Новоград-Волинського району Житомирської області[10].

16 листопада 2022 року Верховною Радою України було ухвалено рішення повернути місту Новоград-Волинський історичну назву Звягель, а район, відповідно, перейменувати на Звягельський, після чого Баранівка стала адміністративним центром Баранівської міської територіальної громади Звягельського району.

Населення[ред. | ред. код]

Демографія[ред. | ред. код]

Таблиця демографії
192319591970198920012006201120152022
1 7846 18310 54612 63812 58412 32612 12811 91811 161

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред. | ред. код]

українська мова російська
98,09 % 1,72 %

Міські підприємства[ред. | ред. код]

Промисловість[ред. | ред. код]

У місті працюють 12 промислових підприємств різних форм власності, понад 20 приватних фірм і три комунальні підприємства, які виробляють продукцію і надають різноманітні послуги.

Баранівка є центром виробництва порцелянової продукції[11]. Також є харчова промисловість.

В 2013 році розпочато і завершено за сім місяців будівництво «Органік Мілк»: комплексного заводу з переробки екологічно чистого молока власного виробництва, потужністю 30 тон на добу[12].

9-го вересня 2017-го року після дворічного будівництва в селі на р. Случ було відкрито малу гідроелектростанцію потужністю 382 кВт, прогнозована величина виробництва відпуску електричної енергії на якій становить 1 713 400 кВт/год на рік. Загальні інвестиції ТОВ «Сайенс Інновейшн Продакшн» в будівництво МГЕС на річці Случ становлять близько 21 млн грн.[13]

Медицина[ред. | ред. код]

  • Баранівська комунальна центральна районна лікарня (Звягельська, 66)[14]
  • Баранівський центр первинної медико-санітарної допомоги (Звягельська, 66)[14]
  • Баранівська районна державна лікарня ветеринарної медицини (Старченка, 11)

Відомі люди[ред. | ред. код]

Пам'ятки та культура[ред. | ред. код]

Костел у Баранівці

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  3. Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста. Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. Київ. Наукова думка. 1978.
  4. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom I. http://dir.icm.edu.pl/ (польська). с. 104. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 11 червня 2021. 
  5. Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906. http://history.org.ua/ (російська). с. 134. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 11 червня 2021. 
  6. а б в г Барановка. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 28 травня 2022. 
  7. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полiсся», 2008. — 1116 с. Процитовано 16 січня 2023. 
  8. а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 16, 195. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 11 червня 2021. 
  9. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 11 червня 2021. 
  10. Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 11 червня 2021. 
  11. Корусь, Олена (2021). Валентина Покосовська. Скульптура та розпис. Баранівський фарфоровий завод. Каталог (українська, англійська). Київ, ФОП Маслаков. с. 120 с.: іл. ISBN ISBN 978-617-7993-82-6. 
  12. http://otg.mrada-baranivka.gov.ua/index.php/turyzm/2834-tov-orhanik-milk
  13. Відкриття малої гідроелектростанції на р. Случ у Баранівці. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017. 
  14. а б Медичні установи Житомирської області. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 лютого 2016. 
  15. а б Баранівка. http://www.lib.zt.ua/. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021. 
  16. Сябрук Ольга Семенівна. https://polk.inter.ua/. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021. 
  17. Створення та впровадження комплексно-механізованого виробництва по випуску фарфорового посуду на Баранівському фарфоровому заводі імені Леніна. Шморгун В.Ю.. http://kdpu-nt.gov.ua/. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021. 
  18. Угода про партнерство. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 18 січня 2015. 
  19. База даних малих космічних тіл JPL: Баранівка (англ.). 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Вахбрейт З.Д., Верещак П.М. Бара́нівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.149-157