Панцерник берегової оборони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Адмірал Сенявін», Росія
«Sverige», Швеція
«Väinämöinen», Фінляндія

Панцерник берегової оборони — клас панцерних кораблів, призначених для ведення бойових дій в прибережних районах, включаючи підтримку сухопутних військ, обстріл берегових укріплень, оборону гаваней.

Кораблі цього класу мали водотоннажність 3500-7000 т та були озброєні гарматами великого калібру 280—305 мм, будувались в період з другої половини 19-го по першу половину 20-го століття.

Історія[ред. | ред. код]

Перші броненосці берегової оборони з'явились в 1870-ті роки як результат еволюції моніторів. На відміну від моніторів броненосці берегової оборони мали суттєво більшу висоту надводного борту.

Першим броненосцем берегової оборони Великої Британії став «Glatton», побудований в 1871 р. Він мав водотоннажність 4900 т та дві 305-мм гармати в носовій башті, сталевий броньований пояс 300—200 мм по ватерлінії і швидкість ходу 11 вузлів.

Наприкінці 1880-х років в Німеччині було закладено серію броненосців берегової оборони з восьми кораблів типу «Зігфрід». При водотоннажності 3500-3600 т вони були озброєні трьома 240 мм гарматами.

В Російській імперії будівництво броненосців берегової оборони почалося з 1892 закладкою броненосця «Адмірал Ушаков», В подальшому також були закладені «Адмірал Сенявін» (1893) та «Генерал-адмірал Апраксін» (1895 рік). Їх водотоннажність становила 4126 т, найбільша довжина 86,4, ширина 15,9, осадка з нормальним запасом палива 5,2 м, швидкість 16 вузлів.[1]. Проектом передбачалася встановлення чотирьох 229-мм гармат головного калібру. «Адмірал Ушаков» брав участь і загинув в Цусимській битві, два інші підняли білі прапори[2].

В Нідерландах в 1909 р. був збудований броненосець «De-Zeven-Provincien» водотоннажністю 6400 т і з швидкістю ходу 16 вузлів. Він мав по одній 280-мм гарматі в баштах на носі та кормі, броньований пояс по ватерлінії товщиною 100—150 мм.

В Швеції в 1913 році був збудовані три броненосці типу «Sverige» водотоннажністю близько 7000 т і швидкістю ходу 22 вузла. Він мав по дві 280-мм гармати в баштах на носі та кормі.

В 1929 році в Фінляндії були закладені «Väinämoinen» і «Ylmarinen» водотоннажністю 3900 т і швидкістю ходу 15,5 вузла. Вони мали по дві 254-мм гармати в баштах на носі та кормі та 50-мм бортову броню[3].

Останні броненосці берегової оборони були побудовані у Японії для Таїланду та увійшли до складу його флоту 1938, водотоннажністю 2265 тон та озброєнні чотирма 203-мм гарматами у двох баштах на носі та кормі.

До категорії броненосців берегової оборони також були зараховані так звані Поповки.

Посилання[ред. | ред. код]