Батьово
| смт Батьово | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Закарпатська область | ||
| Район/міськрада | Берегівський район | ||
| Рада | Батівська селищна рада | ||
| Код КОАТУУ: | 2120455400 | ||
| Облікова картка | Батьово | ||
| Основні дані | |||
| Перша згадка | 1205 рік | ||
| Статус | з 1971 року | ||
| Площа | 5 км² | ||
| Населення | ▼ 3035 (01.01.2018)[1] | ||
| Густота | 607 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 90212 | ||
| Телефонний код | +380 3141 | ||
| Географічні координати | 48°21′43″ пн. ш. 22°23′24″ сх. д. / 48.36194° пн. ш. 22.39000° сх. д.Координати: 48°21′43″ пн. ш. 22°23′24″ сх. д. / 48.36194° пн. ш. 22.39000° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 105 м[2]
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Батьово | ||
| До райцентру: | |||
| - фізична: | 25 км | ||
| - залізницею: | 41 км | ||
| - автошляхами: | 31,8 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - залізницею: | 38 км | ||
| - автошляхами: | 37,5 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | смт Батьово, вул. Кошута, 128 | ||
| Голова селищної ради | Тараненко Дмитро Олександрович | ||
| Карта | |||
  Батьово | |||
 Батьово | |||
|
| |||
Ба́тьово (колишні назви — Батьу, Вузлове) — селище міського типу в Берегівському районі Закарпатській області України, цент селищної ради. Розташоване за 33 км від районного центру (автошлях Т 0707). У селищі розміщена залізнична станція Батьово, на лінії Ужгород — Солотвино. Діє пункт контролю Батєве на кордоні з Угорщиною. Населення 3 048 осіб (на 1 січня 2016 року).
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
В околицях селища виявлено три поселення: одне — епохи пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.) і два — перших століть нашої ери (на одному з них досліджено 9 печей виробничого призначення).
Перші згадки про Батьово виявлені в письмових джерелах 1205 року. Щодо назви, то є припущення, начебто в цих місцях відпочивав хан Батий із військом під час свого чергового походу. За іншою версією, при весняних паводках навколишня місцевість сильно затоплювалась, утворюючи брудні вибоїни (угорськ. «Kátyú», яке згодом трансформувалось в «Bátyú»).
На початку 13-го століття село кілька разів переходило у власність різних феодалів, допоки не опинилось у власності заможної угорської родини Лоняї. Представники роду Лоняї володіли селом з 1285 по 1920 рік.
Велике значення для села мала залізниця, яка була прокладена в 19-му столітті. Зокрема, 24 жовтня 1872 було відкрито ділянку Угорської Північно-східна залізниці Чоп — Королево, що йшла через Батьово, а 4 грудня 1872 було відкрито відгалужену ділянку Батьово — Мукачів Угорської Північно-східна залізниці.
Село належало до Австро-Угорської імперії, а від її розпаду у 1918 році до 1938 року було частиною Чехословаччини. Тільки з кінця березня до початку травня 1919 року в Батьово існувала радянська влада. У 1921 році в селі створена організація Комуністичної партії Чехословаччини.
У період окупації Батьово хортистською Угорщиною 41 сім'ю кинули в концтабори, а близько 90 осіб відправили на примусові роботи. 28 жовтня 1944 року частини Червоної Армії визволили Батьово від фашистів. У 1946 році село було перейменоване на Вузлове, а в 1971 отримало статус селища міського типу. Передбачалось, що його населення, зайняте здебільшого в обслуговуванні залізниці та пов’язаних з нею підприємств, збільшиться втроє. В селищі було зведено невеличкий мікрорайон з 5-поверхівками, планувалось створення розважального центру та росту урбанізації. Однак ці плани не були реалізовані, і сьогодні Батьово по суті залишилось селом.
В 1970-х роках, за даними Історії міст і сіл Української РСР, в селі мешкало 2084 чоловік. В ньому знаходилася бригада колгоспу імені XXI з'їзду КПРС (центральна садиба була у селі Свободі). За бригадою було закріплено 800 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 500 га орної землі. Вирощували зернові (переважно пшеницю, ячмінь, кукурудзу) та овочеві (переважно картоплю, капусту) культури. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. З 1971 року Вузловому надано статус селища міського типу.
У 1978 році в селищі став до ладу міжнародний контейнерний термінал. За трудові успіхи 17 передовиків були нагороджені орденами і медалями СРСР, в тому числі орденом Трудового Червоного Прапора — доярка колгоспу І. А. Бенце, орденом «Знак Пошани» — бригадир колгоспу Д. Д. Барат.
На території селища працювали: середня школа (32 вчителі і 421 учень), музична школа, бібліотека (книжковий фонд її становив 8,7 тисяч примірників), клуб (з залом на 150 місць), дільнична лікарня на 30 ліжок (11 медпрацівників, в тому числі 4 лікаря), обласний ревмокардіологічний дитячий санаторій, аптека, амбулаторія; стадіон, сім магазинів, ресторан, кафе, відділення зв'язку, ощадна каса, будинок побуту.
У трьох партійних організаціях було на обліку 78 комуністів, у трьох комсомольських — 183 члена ВЛКСМ. Перші організації створені: партійна — в 1945 році, комсомольська — в 1947 році.
Рішенням № 137/95-ПВ Верховної Ради України від 2 березня 1995 року селищу повернуто стару назву Батьово[3].
Архітектура[ред. | ред. код]
В селі є колишній палац родини Лоняї, збудований в 18 столітті в стилі класицизму. На жаль, про його тодішній вигляд можна судити хіба з нечисленних світлин, сьогодні ж шляхетне походження будівлі видає хіба що алея дерев, яка залишилась від парку. Колишній палац, після численних перебудов, важко впізнати в нінішній будівлі «Закарпатському обласному притулку для дітей та підлітків». Саме в такому статусі існує колишній палац вже з 2000-го року. За радянських часів в ньому містився санаторій. В 1944 році палац Лоняї слугував місцем збору угорців з навколишніх сіл, яких депортували в трудові табори на так звані «маленькі роботи».
Місцева реформатська церква побудована в 1802 р. замість дерев’яної. В 1907 р. церква була знищена пожежею, відбудована в 1910 р.. реконструйована в 1988 р. На подвір’ї церкви встановлено меморіальний знак на честь селян, загиблих під час другої світової війни та повоєнних сталінських репресій. Поруч із реформатською церквою в 1785 р. була заснована церковна школа. Сьогодні, вочевидь, зазнавши перебудов, вона має вигляд звичайного приватного будинку.
Будівля Батівської селищної ради збудоване за чехословацької влади в 1935 році, в якості сільської управи. Неподалік сільради була ще й будівля жандармерії, але на сьогодні вона перебудована до повної втрати автентичності.
Православною громадою села Батьова в 2012 році збудований храм в традиційному для цієї конфесії стилі.
Відомі люди[ред. | ред. код]
У Батьовому похований Кузьменко Сергій Миколайович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017 років.
Населення[ред. | ред. код]
Чисельність населення[ред. | ред. код]
| 1979 | 1989 | 2001 | 2016 |
|---|---|---|---|
| 2105 | 2915 | 3029 | 3048 |
Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред. | ред. код]
| українська мова | угорська | російська |
|---|---|---|
| 32,85 % | 64,64 % | 2,02 % |
Культурне життя[ред. | ред. код]
В приміщенні місцевої бібліотеки, яка, в свою чергу, розмістилася в стародавній, початку ХХ-го століття, сільській хатині, на громадських засадах функціонує музей народного побуту. В трьох невеликих кімнатках представлені традиційний угорський одяг, посуд, інструменти, світлини. Музей заснований місцевими пенсіонерками в 2006 р. Пенсіонерки не лише опікуються клубом, а ще й співають, і навіть їздять із «гастролями» по різних культурних заходах по області.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Погода в Батьово
- ↑ Сайт Верховної Ради України[недоступне посилання з лютий 2019]
Посилання[ред. | ред. код]
- Банк даних Державної служби статистики України(укр.)
- Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)
- Що є в Батьово за вокзалом?
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР.
- Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини
| ||||||||
| ||||||||
