Вулиця Галицької Армії
| Вулиця Галицької Армії Львів | |
|---|---|
.jpg) | |
| Місцевість | Вулька |
| Район | Галицький |
| Колишні назви | |
| Кадетська Бічна, Гербуртів, Майєнштрассе, Глінки | |
| польського періоду (польською) | Herburtów |
| радянського періоду (українською) | Глінки |
| радянського періоду (російською) | Глинки |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 280 м |
| Координати початку | 49°49′48″ пн. ш. 24°01′06″ сх. д. / 49.830028° пн. ш. 24.018500° сх. д.Координати: 49°49′48″ пн. ш. 24°01′06″ сх. д. / 49.830028° пн. ш. 24.018500° сх. д. |
| Координати кінця | 49°49′41″ пн. ш. 24°01′09″ сх. д. / 49.828167° пн. ш. 24.019222° сх. д. |
| поштові індекси | 79026[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній[2] |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—12[3] |
| Архітектурні пам'ятки | № 1, 2, 3, 3б, 5, 6, 7, 9, 10, 12[4] |
| Навчальні заклади | Дитяча художня школа імені Олекси Новаківського |
| Поштові відділення | ВПЗ № 26 (вул. Стрийська, 78)[1] |
| Забудова | 1900-1930-ті; неоготика, функціоналізм |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2672092 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Галицької Армії у Вікісховищі | |
Вулиця Галицької Армії — вулиця у Галицькому районі[5] міста Львів, у місцевості Вулька. Пролягає півколом від вулиці Героїв Майдану, межує з Парком культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького.
Історія[ред. | ред. код]
Вулиця виникла наприкінці XIX століття, на землях, що належали віце-президентові апеляційного суду Яну Дилевському. Не пізніше 1903 року зафіксовано її першу офіційну назву — Кадетська Бічна. Не пізніше 1913 року її перейменували на вулицю Гербуртів, на честь шляхетської родини Гербуртів. За часів нацистської окупації, з листопада 1941 року по липень 1944 року вулиця мала назву Майєнштрассе. Після війни вулиці на деякий час повернули її довоєнну назву, проте вже у 1945 році вона її перейменували на вулицю Глінки, на честь російського композитора Михайла Глінки.
Вулиця Глінки входить до переліку з 53-х вулиць Львівської МТГ, які під час процесу дерусифікації заплановано перейменувати[6]. В онлайн-голосуванні, яке тривало з 8 по 21 червня 2022 року на сайті Львівської міської ради, найбільше респондентів проголосувало за пропозицію перейменування вулиці на пошану Мирослава Скорика — українського композитора і музикознавця[7]. Врешті-решт, сучасну назву — Галицької Армії вулиця отримала рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 серпня 2022 року[8].
Забудова[ред. | ред. код]
Забудова вулиці почалася у 1903 році. У першій третині XX століття вулиця вважалася однією з найпрестижніших для проживання[9]. Після Другої світової війни та встановлення у Львові радянської влади на вулиці проживали представники місцевого партійного керівництва, тому в'їзд на вулицю був заборонений[10]. Зокрема, у будинку № 7 була резиденція першого секретаря обкому КПУ, у будинку № 9 зупинялися високопоставлені посадовці, які приїжджали до Львова[9].
Будинок № 1а, що відрізняється шпильчастою вежею, зведений у 1903—1904 роках у стилі неоготики за проєктом архітектора Ґраціана Яворського[11] для Яна Дилевського. Будівництво здійснювала фірма Альфреда Захаревича і Юзефа Сосновського, у процесі зведення будинку використовувалися залізо-бетонні системи французького інженера Франсуа Еннебіка. У 1930-х роках будинок придбав педагог Мечислав Кістрин, який заснував тут приватну гімназію імені Генрика Йордана (пол. Prywatne Gimnazjum Humanistyczne im. Henryka Jordana)[12]. У 1950-х роках тут містилася середня школа № 2 із російською мовою навчання, пізніше — відділення інституту «Гіпроград», за часів незалежності у будинку розташовується Дитяча художня школа імені Олекси Новаківського.
Будинок № 3 зведений у 1923 році у стилі неокласицизму[9] за проєктом Євгенія Червінського, належав інженерові Владиславу Матцке[13]. Будинок № 3-Б, зведений у 1929 році за проєктом Михайла Маковича-молодшого, належав належала родині Курилло, одним з найвідоміших представників якої був професор Львівської Політехніки Адам Курилло, який мешкав у цьому будинку до самої смерті[12].
Будинок № 5 зведений у романтичному стилі, також за проєктом Ґраціана Яворського у 1903—1904 роках[11], однак деякі джерела називають автором проєкту Артура Шлеєна[9]. Фасад будинку прикрашений скульптурою фантастичної істоти, яку деякі автори називають хімерою[9], ймовірний автор — скульптор Францішек Томаш Бєрнат[14]. Будинок належав родині Стефановичів, відомим представником якої був художник Антоній Стефанович. У 1939—1941 роках у цьому будинку мешкав професор Казимир Бартель, один з засновників Львівської математичної школи, колишній прем'єр-міністр Польщі[12]. У 1941—1943 році віллу зайняв начальник львівського гестапо Карл Ебергард Шенгарт.
Будинок № 7 споруджений за проєктом Артура Шлеєна у 1903—1909 роках у романтичному стилі, для Александра Маццукато, видавця і власника книжкового магазину. Фасад будинку прикрашений скульптурою фантастичної істоти, яку деякі автори називають хімерою[9], ймовірний автор — скульптор Францішек Томаш Бєрнат[14]. У 1939—1941 роках тут мешкав Микита Хрущов, тоді — перший секретар Компартії України[15]. За незалежної України тут діє готель «Замок Лева».
Парний бік вулиці забудовувався у 1930-х роках у стилі популярного тоді функціоналізму. Будинок № 2 зведений, ймовірно, за проектом Петра Тарнавецького і належав професору Львівської Політехніки Віктору Якубу. У 1930-х роках у будинку розташовувалося консульство Іспанії[10], після 1939 року — Німеччини.
Будинки № 1, 2, 3, 3б, 5, 6, 7, 9, 10, 12 — яскравий приклад віллової забудови Львова в часи модернізму. Будинки внесені до Переліку пам'яток архітектури та містобудування м. Львова як пам'ятки місцевого значення[16]. Вілла під № 12 збудована в кінці 1930 року для Адольфа Фінкельштейна. У віллі присутня стильова орієнтація на стрімлайн, про що свідчить скруглений кут будинку і вікна-ілюмінатори. Будинок розташований при роздоріжжі двох вулиць. Вхід до вілли повернутий до вулиці Галицької Армії, а тильна частина виходить на вулицю Героїв Майдану. Усі гострі кути будинку простягнулися вздовж вулиці Галицької Армії, скруглена частина будинку, де розташований хол, зосереджена на розі вулиць Галицької Армії та Героїв Майдану. У 2021 році в межах програми «100 років модернізму у Львові» Бюро спадщини ознакувало будинок № 12 інформаційною табличкою[17].
- Світлини вуличної забудови
-
Будинок № 1 -
Будинок № 2 -
Будинок № 3 -
Будинок № 5 -
Будинок № 7 -
Будинок № 8 -
Будинок № 9 -
Будинок № 9 -
Будинок № 10 -
Будинок № 12
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.
- ↑ Вікторія Ейсмунт (5 серпня 2020). На вулиці Глінки у Львові реорганізують рух. Схема. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 17 листопада 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
- ↑ Списки вулиць Галицького району м. Львова. gl.lv.court.gov.ua. Галицький районний суд м. Львова. Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 5 лютого 2017.
- ↑ Пресслужба ЛМР (24 травня 2022). У Львівській громаді перейменують 53 вулиці: перелік. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 22 червня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Пресслужба ЛМР (21 червня 2022). Львів'яни проголосували за нові назви для 14 вулиць міста. Результати. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 22 червня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Катерина Родак (18 серпня 2022). Депутати погодили перейменування ще 20 вулиць у Львові. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 18 серпня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г д е Новий Світ, 2014, с. 173.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 312.
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 494.
- ↑ а б в Przemysław Włodek, Adam Kulewski Ulica Herbutów (Glinki) // Lwów: przewodnik. — Pruszków: Oficyna wydawnicza «Rewasz», 2006. — S. 282. — ISBN 83-89188-53-8. (пол.)
- ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicke 1933/34. lwow.com.pl. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 лютого 2017.
- ↑ а б Ю. О. Бірюльов Бєрнат Францішек-Томаш [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
- ↑ Lwów: przewodnik, 2008, с. 282.
- ↑ Андрій Яремко (31 січня 2011). Перелік пам'яток архітектури та містобудування м. Львова (станом на 14.03.2011 р.). city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 5 лютого 2017.
- ↑ У Львові ознакують 30 будинків, збудованих у міжвоєнний період. Огляд будівель. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». 20 травня 2022. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 6 січня 2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 494. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Глінки вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 312. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 15. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 536. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В. Львівський Новий Світ та південні околиці Королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії. — 2-ге, виправлене та доповнене. — Львів : Центр Європи, 2014. — Т. VI. — С. 170, 173. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — ISBN 978-966-7022-82-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Ґлінки М. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
- Улица Глинки. mavka-lv.livejournal.com (рос.). 5 квітня 2012 року. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 5 лютого 2017.
- Марія Захарчишин. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Глінки, 5 — житловий будинок(колишня вілла). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
- Мирослава Ляхович (2 травня 2017). Проєкт «Житлові будівлі»: Вілла на вул. Глінки, 12 (колишня вілла). modernism.lviv-online.com. Львів. Архітектура модернізму. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
- Програма «Вуличка» — вулиця ім. Глінки. youtube.com. Youtube. 30 травня 2010. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
| |||||
| ||||||||||