Сцієнтизм
Фрідріх Гаєк, автор фундаментальної критики сцієнтизму в соціальних науках. | |
| Галузь | Епістемологія, філософія науки, соціологія |
|---|---|
| Методологія | Методологічний монізм |
| Ключові принципи | Позитивізм, редукціонізм, об'єктивізм |
| Головні критики | Фрідріх Гаєк, Людвіг фон Мізес, Карл Поппер Австрійська школа |
| Ключова праця | «Контрреволюція науки» (1952) |
| Антипод | Антисцієнтизм, Методологічний дуалізм |
| Ризики | Соціальна інженерія, Технократія |
| Категорія | Економічна методологія |
Сцієнтизм або саєнтизм (від лат. scientia — знання, наука) — глибоке переконання в можливості універсального застосування наукового методу та підходу, точка зору, що емпірична наука є найбільш авторитетним світоглядом або найціннішою частиною людських знань, аж до виключення інших точок зору[1]. Термін часто застосовується з негативним навантаженням[2][3][4]. Гносеологічне джерело сцієнтизму — різке зростання ролі в суспільстві природознавства в XIX—XX століттях.
Термін був визначений як «погляд, що характерні індуктивні методи природничих наук є єдиним джерелом справжніх фактичних знань і, зокрема, що лише вони можуть бути джерелом справжніх знань про людину та суспільство.»[5] Людина, яка притримується сцієнтизму, називається сцієнтизміст або сцієнтист.[6][7][8][9][10] Термін сцієнтизм часто натякає на критику більш екстремальних проявів логічного позитивізму[11][12] та часто вживається суспільнознавцями, як от Фрідріх Гаєк,[13] філософами науки як Карл Поппер,[14] та філософами як Гіларі Патнем[15] та Цвєтан Тодоров[16], щоб описати догматичне схвалення наукової методології та редукції всього знання лише до того, що можна виміряти.[17]
Сцієнтизм може також застосовуватися до самої науки, коли її «надто багато». Термін сцієнтизм може застосовуватися у двох однаково негативних значеннях:[18][19][20]
- Щоб вказати неправильне використання науки або наукових тверджень.[21] Це значення вживається також у контекстах, де наука може не мати застосування,[22] наприклад коли тема вважається поза межами досяжності наукового методу, або у контекстах, де немає достатньої кількості еміпіричних доказів, щоб виправдати наукові висновки. Це включає надавання надмірної ваги твердженням науковців або некритичну готовність прийняти будь-які результати, які називаються «науковими». У цьому випадку, такий термін є контраргументом у відповідь на заклики до авторитету науки.
- Щоб вказати на "переконання, що методи природничих наук, або категорії та речі, які ці науки використовують, формують єдиноправильні елементи будь-якого дослідження, філософського та усілякого іншого, "[20] чи що «наука, і лише наука, описує світ таким, яким він є у самому собі, незалежно від перспективи»[15] з послідовним «вилученням психологічних вимірів людського досвіду.»[23][24]
Цей термін також використовується, щоб привернути увагу до можливої загрози надмірного редукціонізму у всіх сферах людських знань.[25][26][27]
Для соціологів у традиції Макса Вебера, наприклад Юрґена Габермаса, поняття сцієнтизму відноситься важливим чином до філософії позитивізму, але також до культурної раціоналізації сучасного Заходу.[17]

Одну з найбільш систематичних критик сциєнтизму в межах соціальних та економічних наук розробила Австрійська школа. Провідні представники цієї школи, зокрема Людвіг фон Мізес та Фрідріх Гаєк, стверджували, що спроби некритичного перенесення методів природничих наук у сферу вивчення суспільства є епістемологічною помилкою, яку вони називали «сциєнтистським упередженням»[28].
Фрідріх Гаєк у «Контрреволюції науки» (1952) називає ідеї Конта, Сен-Симона та Бентама сцієнтизмом: методи природничих наук (особливо фізики) не можуть бути перенесені на соціальні науки. Гаєк також присвятив свою Нобелівську лекцію «Претензія на знання» (1974) проблемі сцієнтизму в економічній науці.
Для подолання сциєнтизму було запропоновано концепцію методологічного дуалізму, що ґрунтується на таких аргументах:
- Об'єкт дослідження: На відміну від неживої матерії, людина володіє свідомістю, волею та телеологічною здатністю ставити цілі. Сциєнтизм ігнорує суб'єктивний зміст дій, намагаючись звести людську поведінку до механічних реакцій на зовнішні подразники[29].
- «Заздрість до фізики» (Physics envy): Мізес критикував прагнення соціальних інженерів знайти «сталі константи» у людській діяльності (подібні до фізичних чи хімічних). Він доводив, що в економіці констант не існує, оскільки знання та уподобання людей постійно змінюються. Застосування математичного моделювання без урахування цього факту створює ілюзію точності, яка є шкідливою для реального аналізу[30].
- Соціальна інженерія: Гаєк пов'язував сциєнтизм із загрозою тоталітаризму. У своїй праці «Контрреволюція науки» (укр. Етюди про зловживання розумом) він зазначав, що віра у можливість управління суспільством за допомогою методів інженерії веде до централізованого планування та обмеження особистої свободи[31].
Сучасні теоретики Австрійської школи, зокрема Йорґ Гвідо Гюльсманн, продовжують критикувати сциєнтизм у монетарній політиці та економетриці. Гюльсманн наголошує, що намагання центральних банків «управляти» економікою на основі формальних моделей ігнорує якісну природу вибору, що призводить до системних економічних криз[32].
Окремі елементи сцієнтизму є ще у філософії класичного періоду (впевненість філософів-просвітників XVI—XVIII століть у тому, що розвиток науки і техніки забезпечить процвітання суспільства), проте найяскравіше сцієнтизм виявився у спробах представників вульгарного матеріалізму і бігевіоризму звести зміст філософських категорій — матерії, свідомості, причинності тощо — до їх природничого аспекту.
Найтиповішим виразом сцієнтизму на сучасному етапі є міркування представників неопозитивізму, які позбавляють філософію її предмета (фізикалізм), тлумачать філософію лише як «аналіз мови науки». Керуючись позитивістськими принципами зведення соціологічного знання до аналізу «строго наукових» природничих (біологічних, географічних) фактів, соціологи можуть схилятись до антигуманістичних расових «теорій», геополітики.
В межах метафізично орієнтованої філософії, що є однобічною абсолютизацією науково-логічних структурних елементів філософського знання, сцієнтизм зустрічає опозицію так званого антисцієнтизму («філософія життя», екзистенціалізм, персоналізм), який так само однобічно абсолютизує цілісно-світоглядну функцію філософії.
Стандартний словник визначень включає наступні застосування терміна «саєнтизм»:
- Використання стилю, припущень, техніки та інших атрибутів, які зазвичай притаманні науковцям.[33]
- Методи та погляди, які притаманні природничим науковцям.[34][35]
- Перебільшена віра у ефективність методів природничих наук у застосуванні до всіх сфер дослідження, наприклад філософії, суспільнознавства та гуманістики.[34]
- Використання наукового або псевдонаукового мовлення.[36]
- Твердження, що суспільствознавство, наприклад економіка та соціологія, є справжніми науками лише тоді, коли вони дотримуються дещо строгіших інтерпретацій наукового методу, які вживають природничі науки, а інакше вони не є справжніми науками.[37]
- «Термін, який застосовується (часто у негативному значенні) щодо віри у всесильність наукових знань та техніки; також щодо точки зору, що методи дослідження, які є відповідні для фізичних наук, можуть замінити методи, які використовуються у інших сферах — філософії і, особливо, людської поведінки та суспільнознавства.»[38]
- «1. Сукупність поглядів та практик, які вважаються характерними науковцям. 2. Віра у те, що методи дослідження фізичних наук відповідають та є цілком виправданими для усіх сфер дослідження.»[39]
- ↑ Sorell, Thomas ‘Tom’ (1994), Scientism: Philosophy and the Infatuation with Science, Routledge, с. 1ff.
- ↑ Peterson, Donald R (Червень 2004), Science, Scientism, and Professional Responsibility, Clinical Psychology: Science and Practice, 11 (2): 196—210,
Термін сцієнтизм звичайно вживається з негативними намірами.
- ↑ Hakfoort, C (1992), Science deified: Wilhelm Osstwald's energeticist world-view and the history of scientism, Annals of Science, 49 (6): 525—44,
Термін 'сцієнтизм' іноді вживається в негативному значенні
- ↑ Bannister, Robert C (1991), Sociology and Scientism: The American Quest for Objectivity, 1880–1940, The University of North Carolina Press, с. 8,
Сцієнтизм... є терміном, яким зловживають відколи Фрідріх Гаєк вперше популяризував його у 1940-х рр.
. - ↑ Allan Bullock & Stephen Trombley (Eds), The New Fontana Dictionary of Modern Thought, London: Harper Collins, 1999, p.775
- ↑ Friedman, Maurice (1984), Contemporary psychology: revealing and obscuring the human, Duquesne University Press, с. 37
- ↑ Chall, Leo (1967), Sociological Abstracts, Volume 15, Issues 1-4, Sociological Abstracts, Incorporated, с. 204
- ↑ The Journal of Transpersonal Psychology, Volumes 29-30, Sofia University, 1997, с. 129
- ↑ Lehr, Fran (2012), Reading Language and Literacy, Routledge, с. 79
- ↑ Chein, Isidor (1972), The Science of Behavior and the Image of Man, Basic Books, с. 310
- ↑ Rey, Abel (1909). Review of La Philosophie Moderne. The Journal of Philosophy, Psychology and Scientific Methods. 6.2: 51—3.
- ↑ Maslow, Abraham, Preface, Toward a Psychology of Being (вид. 1st),
Вже існує критика ортодоксального саєнтизму зразка 19-го ст., і я маю намір продовжувати цю справу
. - ↑ Hayek (1 червня 1980), The Counter Revolution of Science: Studies on the Abuse of Reason, Liberty Fund.
- ↑ Hacohen, Malachi Haim (2002). Karl Popper: the formative years, 1902–1945: politics and philosophy in interwar Vienna. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-89055-7.
- ↑ а б Putnam, Hilary (1992). Renewing Philosophy. Cambridge, MA: Harvard University Press. с. x.
- ↑ «Сцієнтизм не позбувається волі, але вирішує, що, оскільки результати науки є дійсними для усіх, ця воля має бути якимось спільним, а не індивідуальним явищем. На практиці, індивід мусить підкоритися колективу, який „знає“ краще, ніж він один.» Цвєтан Тодоров. Недосконалий сад: Спадщина гуманізму. Princeton University Press. 2001. Ст. 20
- ↑ а б Outhwaite, William (2009) [1988], Habermas: Key Contemporary Thinkers (вид. 2nd), Polity Press, с. 22.
- ↑ Merriam-Webster's Collegiate Dictionary. Merriam-Webster. 2003. с. 1112. ISBN 978-0-87779-809-5. LCCN 2003003674. Архів оригіналу за 4 травня 2011. Процитовано 15 листопада 2013.
Сцієнтизм: ...надмірне довір'я ефективності методів природничих наук, які застосовуються у всіх сферах досліджень (напр. у філософії, суспільнознавстві та гуманістиці)
- ↑ Ryder, Martin (2005). Scientism. У Mitcham, Carl (ред.). Encyclopedia of Science, Technology, and Ethics (вид. 3rd). Detroit: MacMillan Reference Books. Архів оригіналу за 3 вересня 2011. Процитовано 15 листопада 2013.
Сьогодні термін використовується з негативним наміром відкинути суттєві арґументи, які закликають до наукового авторитету в контекстах, де наука не має застосування. Ця надмірна присвяченість науковому методу можна розглядати як епістемологічне викривлення та зловживання процесом утворення публічної політики (public policy).
- ↑ а б Blackburn, S (2005). The Oxford Dictionary of Philosophy. Oxford paperbacks. Oxford University Press. с. 331—32. ISBN 978-0-19-861013-7. LCCN 2006271895. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 15 листопада 2013.
Сцієнтизм: Негативний термін для переконання, що методи природничих наук, або категорії та речі, які використовуються природничими науками, формують єдиноправильні елементи будь-якого дослідження, філософського та усілякого іншого.
- ↑ Peterson, 2003, p. 753: ‘найкращий спосіб зрозуміти звинувачення у сцієнтизмі - як різновид логічної помилки, яка включає неправильне використання науки або наукових тверджень’
- ↑ Ryder, Martin, Scientism, Denver: University of Colorado, архів оригіналу за 3 вересня 2011, процитовано 5 липня 2007 [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.].
- ↑ Bannister, Robert, Behaviorism, Scientism and the Rise of The "Expert", архів оригіналу за 12 жовтня 2008, процитовано 15 листопада 2013 [Архівовано 12 жовтня 2008 у Wayback Machine.].
- ↑ Haack, Susan (2003), Defending Science Within Reason: Between Scientism and Cynicism, Amherst, NY: Prometheus Books.
- ↑ Collins, Michael (20 березня 1983), A Critical Analysis of Competency-based Systems in Adult Education, Adult Education Quarterly, 33 (3): 174—83.
- ↑ Chargaff, Irwin (Грудень 1997), In Dispraise of Reductionism, Bioscience, 47 (11): 795—7.
- ↑ Sawyer, R Keith (2000), Connecting Culture, Psychology and Biology: Essay Review on Inghilleri's From Subjective Experience to Cultural Change, Human Development, 43: 56—59.
- ↑ Friedrich A. Hayek (1952). The Counter-Revolution of Science: Studies on the Abuse of Reason (англ.). Liberty Fund. с. 24-25. ISBN 978-0913966679.
- ↑ Ludwig von Mises (1962). The Ultimate Foundation of Economic Science: An Essay on Method (англ.). D. Van Nostrand. с. 2-4.
- ↑ Людвіг фон Мізес (2024). Соціалізм: Економічний та соціологічний аналіз (укр.). Київ: WellBooks. ISBN 978-617-8264-13-0.
- ↑ Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна (2022). Фрідріх Гаєк про сциєнтизм та суспільну думку. Серія «Філософія. Філософські перипетії» (укр.) (66): 63—64.
- ↑ Jörg Guido Hülsmann (2007). Mises: The Last Knight of Liberalism (англ.). Mises Institute. с. 62-65. ISBN 978-1-933550-18-3.
- ↑ Random House Dictionary of the English Language, 1987.
- ↑ а б Webster, 1983.
- ↑ Scientism, English Dictionary (вид. Web), Oxford, definition 1
{{citation}}:|access-date=вимагає|url=(довідка). - ↑ Webster, 1983, Definition #3.
- ↑ Webster, 1983, Definition #2.
- ↑ Scientism, English Dictionary (вид. Web), Oxford, definition 2
{{citation}}:|access-date=вимагає|url=(довідка). - ↑ The American Heritage Dictionary of the English Language (вид. 4th), Houghton Mifflin; Bartleby, 2000, архів оригіналу за 24 січня 2008, процитовано 15 листопада 2013.
- Сцієнтизм і антисцієнтизм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — С. 626. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Feyerabend, P; Feyerabend, PK (1993), Against Method (вид. 3rd), Verso, ISBN 978-0-86091-646-8, архів оригіналу за 3 січня 2014, процитовано 15 листопада 2013.
- Peterson, Gregory R (2003), Demarcation and the Scientistic Fallacy, Zygon: Journal of Religion and Science, 38 (4): 751—61, doi:10.1111/j.1467-9744.2003.00536.x,
the best way to understand the charge of scientism is as a kind of logical fallacy involving improper usage of science or scientific claims
. - Webster (1983), Scientism, New Collegiate Dictionary (вид. Ninth).
- Саєнтисти // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- Сцієнтизм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 450.
- CS Lewis: Science and Scientism, Lewis society, архів оригіналу за 9 серпня 2017, процитовано 15 листопада 2013.
- Burnett, What is Scientism?, Community dialogue, American Association for the Advancement of Science, архів оригіналу за 2 липня 2012, процитовано 15 листопада 2013.
- Science and Scientism, Monopolizing knowledge (World Wide Web log), The Biologos Foundation, архів оригіналу за 27 квітня 2015, процитовано 15 листопада 2013.
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
| Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |