Габріель Аното

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Габріель Аното
фр. Gabriel Hanotaux
Gabriel Hanotaux 1921.jpg
Народився 19 листопада 1853(1853-11-19)[1][2][…]
Боревуар
Помер 11 квітня 1944(1944-04-11)[1][2][…] (90 років)
Париж, Франція
Поховання Пассі (кладовище)
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1958).svg Франція
Діяльність політик, історик, дипломат
Галузь історія
Alma mater Національна школа хартій (1880)
Знання мов французька[1]
Членство Французька академія, Académie des sciences d'outre-merd, Société de l’histoire de Franced і Нідерландська королівська академія наук
Посада Q59240573?, міністр закордонних справ Франціїd, міністр закордонних справ Франціїd, президент[d] і seat 29 of the Académie françaised
Нагороди

Габріель Альбер Огюст Аното (фр. Gabriel Albert Auguste Hanotaux; 19 листопада 1853 — 11 квітня 1944) — французький дипломат, історик і політичний діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Вивчав право і історію, був учителем у École des hautes études, потім архіваріусом в міністерстві закордонних справ. У 1885 році призначений членом ради посольства в Константинополі.

У 1886 році обраний в палату депутатів, як помірний республіканець; в 1889 році забалотований.

У травні 1894 року увійшов у другий кабінет Дюпюї на пост міністра закордонних справ і залишався ним в кабінеті Рібо (з січня по листопад 1895 року); потім після перерви, коли при владі було радикальне міністерство Буржуа, знову зайняв ту саму посаду в кабінет Меліна (з квітеня 1896 по червень 1898 року), після чого поступився місцем Делькассе (1898—1905).

Він був одним з дуже небагатьох міністрів, які не належали до складу палат. Його політика була політикою франко-російського союзу і колоніальних захоплень; при ньому Франція придбала Мадагаскар. З 1897 року — член Французької академії. У 1903 році виступив кандидатом в сенат, але безуспішно.

У 1920-ті роки забалотовав в Лізі Націй пропозицію про надання есперанто статусу одного з робочих мов Ліги, угледівши в цьому зазіхання на статус французької мови як міжнародного.

Похований на кладовищі Пассі.

Габріель Аното послужив для письменника Марселя Пруста (вони були знайомі по артистичному салону мадам Арман де Кайаве одним із прототипів дипломата (колишнього посла) маркіза де Норпуа в романі «У пошуках втраченого часу».

Примітки[ред. | ред. код]