Жан Казимир-Пер'є

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан Казимир-Пер'є
фр. Jean Casimir-Perier
The evolution of France under the third republic (1897) (14782527405).jpg
Народився 8 листопада 1847(1847-11-08)[1][2][…]
Париж, Франція
Помер 11 березня 1907(1907-03-11)[1][2][…] (59 років)
Париж, Франція
Поховання Q60336559?
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність політик, дипломат
Alma mater Кондорсе і Паризький університет
Володіє мовами французька[1]
Посада президент Франції, депутат Національної асамблеї Франції, Співкнязі Андорри і голова Ради міністрів Франції[d]
Партія Republican Left[d]
Конфесія Римо-католицька церква
Батько Auguste Casimir-Perier[d]
Мати Camille Fontenilliat[d]
У шлюбі з Hélène Casimir-Perier[d]
Діти Claude Casimir-Perier[d]
Нагороди

Жан Поль П'єр Казими́р-Пер'є (фр. Jean Paul Pierre Casimir-Périer; 8 листопада 1847, Париж, — 11 березня 1907, Париж) — французький банкір та державний діяч, президент Франції часів Третьої республіки. Перебував на посаді всього шість місяців (203 дні) у 1894—1895 роках, найменше за всю історію країни.

Життєпис[ред. | ред. код]

З династії банкірів. Батько, Огюст Казимир-Пер'є — видатний дипломат, дід, Казимир П'єр Пер'є — прем'єр-міністр при Луї-Філіпы. Жан Поль вступив на державну службу секретарем свого батька, в той час — міністра внутрішніх справ в уряді Тьєра. У 1874 році обраний радником в департаменті Про, в 1876 році вперше обраний у національну палату депутатів (і послідовно обирався в неї аж до 1894 року).

Незважаючи на фамільну прихильність консервативним партіям, Жан Поль примкнув до лівих республіканців; під час конституційної кризи 16 травня 1877 року висловила недовіру уряду (так званий маніфест 363-х). Через родинний зв'язок з Орлеанською гілкою Бурбонів в 1883 році голосував проти висилки принців династії Бурбонів з країни. У 1883—1885 рр. — заступник військового міністра, в 1890—1892 рр. — віце-президент палати представників, в 1893—1894 — президент палати. 3 грудня 1893 року обраний прем'єр-міністром і міністром закордонних справ.

27 червня 1894, після вбивства президента Карно, Пер'є був обраний президентом республіки — 453 голосами проти 292, ставши наймолодшим президентом країни після Луї Бонапарта. Пер'є не зміг домогтися взаємодії з власним кабінетом і виявився фактично відстороненим від справ — в результаті, в січні 1895 року і Пер'є, і прем'єр-міністр Дюпюї пішли у відставку. Під час президентства Пер'є в грудні 1894 був вперше засуджений Альфред Дрейфус.

У 1899 році Пер'є, який пішов у тінь, знову з'явився на публіці на другому процесі у справі Дрейфуса. Процес 1894 року в Ренні підтвердив колишній вирок, але свідчення Пер'є зіграли позитивну роль у подальшій реабілітації Дрейфуса.

Примітки[ред. | ред. код]