Едгар Фор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едгар Фор
фр. Edgar Faure
Edgar Faure.jpg
Народився 18 серпня 1908(1908-08-18)[1][2][…]
Безьє
Помер 30 березня 1988(1988-03-30)[1][2][…] (79 років)
Париж, Франція[4]
Поховання Пассі (кладовище)
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність політик, дипломат, історик права, письменник, адвокат
Alma mater агреже з праваd, Національний інститут східних мов і цивілізацій, Lycée Henri IV de Béziersd і Lycée Voltaired
Знання мов французька[3]
Членство Французька академія і Académie des sciences d'outre-merd
Посада депутат Національної асамблеї Франції, member of the Senate of Franced, голова Ради міністрів Франціїd, senator of communityd, president of the French National Assemblyd, голова Ради міністрів Франціїd, Депутат Європейського парламенту[5], президент, Міністр внутрішніх справ Франціїd, міністр закордонних справ Франціїd, Minister of Justiced, міністр фінансів Франціїd, міністр фінансів Франціїd, міністр фінансів Франціїd, міністр фінансів Франціїd, міністр фінансів Франціїd, Minister of Agricultured, Minister of Agricultured, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції і seat 18 of the Académie françaised
Партія Об'єднання на підтримку республіки, Union of Democrats for the Republicd і Radical-Socialist and Radical Republican Partyd
У шлюбі з Lucie Faured
Нагороди
IMDb nm1851340

Едгар Фор (фр. Edgar Faure; 18 серпня 1908(19080818), Безьє — 30 березня 1988, Париж) — французький політик, і державний діяч, який двічі, з 20 січня 1952 року по 29 лютого 1952 року і з 23 лютого 1955 року по 24 січня 1956 року був прем'єр-міністром та очолював кабінет міністрів Четвертої республіки.

Біографія[ред. | ред. код]

Вивчав юриспруденцію в Парижі і з 27-річного віку почав займатися адвокатською практикою. Свою політичну кар'єру, Фор розпочав у рядах лівої Радикальної партії — провідної партії Третьої республіки, з лав якої в період з 1900 по 1940 рік вийшли більшість прем'єр-міністрів країни. Ця партія перебувала в жорсткій опозиції до клерикалізму.

Під час Другої світової війни і німецької окупації Франції, Едгар Фор вступив до лав Руху Опору. У 1942 році, рятуючись від переслідування гестапо, був змушений бігти в Алжир в штаб генерала Шарля де Голля, де увійшов до складу Тимчасового уряду.

У 1945 році Едгар Фор виступив як французькогоий обвинувач на Нюрнберзькому процесі.

У 1946 році обраний від радикалів до Установчих народних зборів Четвертої республіки. Після створення тристоронньої коаліції СФІО, комуністів і Християнських демократів, радикали, здавалося, були відсунуті в політичні аутсайдери. Проте, коли комуністи були вигнані з уряду в 1947 році, радикали стали грати, незважаючи на падіння популярності і маючи підтримку менше ніж 10 % виборців, непропорційно важливу роль у формуванні уряду Франції, оскільки ніхто з інших груп не бажав бачити в кріслі прем'єра представника свого найпершого конкурента, боячись його надмірного посилення на політичній арені.

Едгар Фор був лідером консервативного крила радикальної партії, якому протистояло ліве крило під керівництвом П'єра Мендеса-Франса.

У січні 1952 року очолив кабінет міністрів, але сформований ним кабмін не протримався і сорока днів.

У першому та другому кабінетах П'єра Мендеса-Франса отримував портфелі міністра, відповідно: міністра фінансів і міністра закордонних справ.

У 1955 році, Фор знову сформував власний кабінет. Цього разу кабінет міністрів Фора протримався 11 місяців.

Його діяльність як дипломата була помічена де Голлем, який в 1963 році довірив Фору найвідповідальнішу неофіційну місію: провести попередні переговори з лідерами компартії Китайської Народної Республіки про відновлення дипломатичних відносин між Парижем і Пекіном.

У 1966 році Фор був призначений міністром сільського господарства, а в 1968 році отримав посаду міністра освіти.

У період з 1973 по 1978 роки Фор займав посаду президента в Національних зборах П'ятої французької республіки.

Помер у віці 79 років в Парижі і був похований на кладовищі Пассі.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]