Давидков Віктор Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Йосипович Давидков
Народження 4 (17) серпня 1913(1913-08-17)
Василівка, Василівська волость, Мелітопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Смерть 2 липня 2001(2001-07-02) (87 років)
Москва, Російська федерація
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ винищувальна авіація
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 1932, 1933—1977
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник авіації
Командування 131-й вап
32-й гвап
8-ма гвад
Війни / битви Битва на озері Хасан,
Радянсько-фінська війна,
Німецько-радянська війна,
Карибська криза
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Жукова
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Суворова II ступеняОрден Кутузова II ступеня
Орден Олександра НевськогоОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Ribbon Medal 850 Moscow.png
Distinguished Military Pilot Of The Soviet Union.jpg
Давидков Віктор Йосипович у Вікісховищі?

Віктор Йосипович Давидков (17 серпня 1913 — 2 липня 2001) — радянський військовий льотчик, генерал-полковник авіації (07.05.1960), кандидат військових наук (1972). Герой Радянського Союзу (1942).

Обирався депутатом Верховної Ради Білоруської РСР 4-го (1955—1959) та 5-го (1959—1963) скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Василівка, волосному центрі Мелітопольського повіту Таврійської губернії Російської імперії (нині — місто, районний центр Запорізької області). Українець.

Протягом 1928—1930 років працював каменярем. У 1930 році закінчив семирічку, у 1932 році — школу ФЗУ Дніпробуду у Запоріжжі. З 1932 року працював слюсарем-механіком на Запорізькому алюмінієвому комбінаті.

До лав РСЧА призваний у травні 1932 року. Навчався у Військово-морському училищі імені М. В. Фрунзе (м. Ленінград). У жовтні того ж року, за станом здоров'я, відрахований з училища й у листопаді демобілізований. Протягом 1932—1933 років працював слюсарем-механіком на фабриці «Більшовик» у м. Родніки Івановської області.

Вдруге до лав РСЧА призваний у серпні 1933 року. До січня 1934 року навчався у 1-й Качинській військовій авіаційній школі льотчиків імені О. Ф. М'ясникова, у 1935 році закінчив Енгельсську військову авіаційну школу льотчиків. Проходив військову службу у винищувальній авіації в Московському військовому окрузі, з вересня 1937 року — на Далекому Сході.

У липні — серпні 1938 року, як командир авіаційної ланки 40-го винищувального авіаційного полку (вап), брав участь у боях на озері Хасан. Здійснив кілька бойових вильотів на винищувачі І-15біс. Після закінчення бойових дій продовжував службу командиром ланки 40-го вап, льотчиком-інспектором з техніки пілотування 53-го вап на Далекому Сході.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Учасник радянсько-фінської війни: у лютому — березні 1940 року — командир ланки 80-го вап. Здійснив 30 бойових вильотів на винищувачі І-16.

З весни 1940 року — льотчик-інспектор з техніки пілотування, командир ескадрильї, заступник командира 131-го вап ВПС Одеського військового округу. У червні — липні 1940 року брав участь в радянській окупації Бесарабії.

Початок німецько-радянської війни зустрів на посаді заступника командира 131-го вап ВПС Південного фронту. Брав участь у прикордонних боях, захищав з повітря південь України, зокрема Одесу. Наприкінці липня поблизу Первомайська був збитий у нічному повітряному бою. З листопада 1941 по грудень 1942 року — командир цього полку. У складі ВПС Південного, Північно-Кавказького, Північної групи військ Закавказького фронтів брав участь у Ростовській, Барвінково-Лозовській, Харківській операціях, у битві за Кавказ.

У червні 1943 року закінчмв Курси удосконалення офіцерського складу при Військово-повітряній академії, яка перебувала в евакуації у м. Чкалов.

З липня 1943 року — командир 32-го гвардійського вап, з грудня 1943 і до кінця війни — командир 8-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії. Воював на Брянському та 1-му Українському фронтах. Брав участь в Орловській, Брянській, Житомирсько-Бердичівській, Корсунь-Шевченківській, Рівненсько-Луцькій, Проскурівсько-Чернівецькій, Львівсько-Сандомирській, Сандомирсько-Сілезькій, Нижньосілезькій, Верхньосілезькій, Берлінській і Празькій операціях.

Всього за роки війни здійснив 434 бойових вильоти на винищувачах І-16, ЛаГГ-3, Ла-5, Ла-7. У повітряних боях особисто збив 20 й у складі групи 2 літаки супротивника.

Повоєнна служба[ред. | ред. код]

Після закінчення війни продовжував командувати 8-ю гвардійською вад у Центральній групі військ (Австрія, згодом — Угорщина). З липня 1947 року — командир 11-го винищувального авіаційного корпусу, з січня по листопад 1949 року — командир 54-го винищувального авіаційного корпусу в Прибалтійському військовому окрузі, генерал-майор авіації (11.05.1949).

У 1951 році закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова. У квітні — вересні того ж року — заступник командувача 54-ї повітряної армії Приморського військового округу. З вересня 1951 року — командувач військами Приморського прикордонного району повітряної оборони — заступник командувача 54-ї повітряної армії.

З січня 1953 року — командувач 37-ї повітрянї армії у Північній групі військ (Польща), з листопада 1959 року — командувач 76-ї повітряної армії у Ленінградському військовому окрузі, генерал-лейтенант авіації (08.08.1955).

Під час Карибської кризи, з липня 1962 по серпень 1963 року, перебував у закордонному відрядженні на Кубі, як командир спеціальної авіаційної групи.

З серпня 1963 року — знову командувач 76-ї повітряної армії; з квітня 1964 року — начальник авіації Ленінградського ВО; з серпня 1964 року — перший заступник командувача Далекою авіацією; з вересня 1968 року — заступник начальника Військово-повітряної академії імені Ю. О. Гагаріна з навчальної і наукової роботи. У липні 1977 року генерал-полковник авіації В. Й. Давидков вийшов у запас.

Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Кунцевському кладовищі.

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 червня 1942 року за мужність і героїзм, виявлені у боротьбі німецько-фашистськими загарбниками, капітанові Давидкову Віктору Йосиповичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (медаль «Золота Зірка» № 850).

Нагороджений радянськими двома орденами Леніна (05.11.1941, 06.06.1942), чотирма орденами Червоного Прапора (21.05.1940, 11.04.1945, 03.11.1953, 01.10.1963), орденами Суворова 2-го ступеня (29.05.1945), Кутузова 2-го ступеня (19.08.1944), Олександра Невського (30.08.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), двома орденами Червоної Зірки (20.06.1949, 16.08.1983), орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня (30.04.1975), російським орденом Жукова (25.04.1995), польським Хрестом Хоробрих (1945), північнокорейським орденом Державного Прапора, радянськими та іноземними медалями.

Заслужений військовий льотчик СРСР (16.08.1968).

Посилання[ред. | ред. код]