Джеффрі Монмутський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джеффрі Монмутський
Gruffudd ap Arthur
Мерлін пророчить Вортігерну. Мініатюра з рукопису «Історія королів Британії» Джеффрі Монмутського

Мерлін пророчить Вортігерну. Мініатюра з рукопису «Історія королів Британії» Джеффрі Монмутського
Народження бл. 1100
  Монмут, Уельс
Смерть бл. 1155
  Сент-Езеф
Національність валлійці
Громадянство(підданство) Flag of England.svg Королівство Англія
Релігія християнство
Alma mater Оксфордський університет
Мова творів латинська мова
Рід діяльності священник, історик, письменник
Жанр артуріана
Magnum opus: «Історія королів Британії»
CMNS: Джеффрі Монмутський на Вікісховищі

Дже́ффрі Мо́нмутський (англ. Geoffrey of Monmouth, валл. Gruffudd ap Arthur, Sieffre o Fynwy; латинізована форма — Га́льфрід Мо́нмутський, лат. Galfridus Monemutensis, Galfridus Arturus; бл. 1100 — бл. 1155) — середньовічний священик, історик і письменник, одна з найвагоміших постатей у розвитку історії Британії та у поширенні розповідей про короля Артура. Автор «Історії королів Британії», віршованої повісті «Життя Мерліна». Писав свої праці латиною.

Біографія[ред.ред. код]

Народився Джеффрі у місті Монмут, що на півдні Уельсу. Був валлійцем. Зацікавленість до Бретані та пробретанський нахил вказує на те, що поетова рідня приїхала з протилежної сторони Ла-Маншу, як і велика кількість інших бретонців під час норманської інвазії. Його батька звали Артуром. У 1129—1151 роках — духовна особа і вчитель в Оксфорді. Згідно церковних документів, Джеффрі знався з архідеяконом єпархії Уолтером. Після 1151 року, у Лондоні, його посвятили у сан єпископа Сант-Асафу. Це призначення відмічає його бретанське коріння, адже в англонорманський період, валійці не займали таких посад. Джеффрі Монмутський помер 1155 року.

Твори[ред.ред. код]

«Пророцтва Мерліна»[ред.ред. код]

Докладніше: Пророцтва Мерліна

«Пророцтва Мерліна» — найперша робота Джеффрі. Присвячена Олександру (Лінкольнському єпископу). Праця була в обігу ще до того, як Джеффрі написав свою славнозвісну «Історію королів Британії». Очевидним є те, що Джеффрі Монмутський передбачав свої «Пророцтва Мерліна» як частину «Історії королів Британії», адже згодом він використав «Пророцтва…» як 7-му книгу «Історії…», де вони дають стислий коментар до «історичних» подій, що описуються у книзі, а також подій, що трапились за життя Джеффрі, зокрема, громадянської війни в Англії 1135—1154 років та повстань валійців та скоттів.

«Історія королів Британії»[ред.ред. код]

«Історія королів Британії» — написана близько 1138 року. Робота присвячена графу Глостера Роберту, незаконнонародженому сину Генріха I. Як стверджував сам Джеффрі Монмутський, «Історії королів Британії» — це історія Британії від заселення її Брутом, нащадком Енея, і аж до цілковитого підкорення острова саксами у VII столітті. Серед багатьох інших королів (білшість з яких не підтверджені документально), Джеффрі хронізує життя короля Ліра, кінець якого є більш веселим, аніж це зображено у Шекспіра, адже він знову здобуває своє королівство та карає узорпаторів; Белінуса, який роззоряє Рим; Артура, що відбиває інвазію саксонців та підкоряє Рим. Секція про короля Артура є найбільшою частиною «Історії королів Британії» (3 частина всього твору). Правління Артура — славне і взірцеве, але й воно мусить закінчитися. Після смерті Артура (542, згідно з Джеффрі) приходить повільний занепад, адже британці втрачають управління островом і врешті-решт здають його саксонським загарбникам. Кадваладер, останній король Британії, визнавав, що Британія заслужила втрату свого острова. Він розглядав цю подію як покарання Бога за їхні гріхи.

«Життя Мерліна»[ред.ред. код]

Докладніше: Життя Мерліна

Наприкінці свого життя, приблизно 1150 року, Джеффрі пише ще одну свою фундаментальну роботу — «Життя Мерліна». Поема є біографією провісника Мерліна, персонажа, що його Джеффрі вже зобразив у своїй «Історії королів Британії». У «Житті…» Мерлін описується у дусі британських легенд з півночі Англії. Джеффрі малює зовсім іншого Мерліна, аніж в «Історії королів Британії», але, намагаючись хоч якось загладити розбіжності, каже, що в «Історії королів Британії» Мерлін — молодик, а «Життя Мерліна» — розповідь про подальше життя провісника.

Джерела[ред.ред. код]

  • The New Arthurian Encyclopedia: New Edition by Norris J. Lacy, Geoffrey Ashe, Sandra Ness Ihle, Marianne E. Kalinke, Raymond H. Thompson
  • Padel, O. J. (2006). Geoffrey of Monmouth and the development of the Merlin legend. Cambrian Medieval Celtic Studies, (51), 37–65.
  • Ingledew, F. (1994). The Book of Troy and the genealogical construction of history: The case of Geoffrey of Monmouth's Historia Regum Britanniae. Speculum, (69)
  • Roberts, B. F. (1991). Geoffrey of Monmouth, Historia Regum Britanniae and Brut y Brenhinedd. In R. Bromwich, A. O. H. Jarman, & B. F. Roberts, (eds), The Arthur of the Welsh. Cardiff: University of Wales Press