Джефрі Монмутський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джефрі Монмутський
Gruffudd ap Arthur
Мерлін пророчить Вортіґерну, з рукопису «Історія королів Британії» Джефрі Монмутського
Мерлін пророчить Вортіґерну, з рукопису «Історія королів Британії» Джефрі Монмутського
Дата народження бл. 1100
Місце народження м. Монмут, Уельс
Дата смерті бл.1155
Місце смерті Сент-Езеф
Національність Валлійці
Громадянство (підданство) Flag of England.svg Королівство Англія
Релігія християнство
Alma mater Оксфордський університет
Мова творів латинська мова
Рід діяльності поет
Жанр артуріана
Magnum opus: «Історія королів Британії»
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Дже́фрі Монму́тський або Дже́фрі оф Мо́нмут (валл. Gruffudd ap Arthur: близько 1100 — близько 1155) — священик, одна з найвагоміших постатей у розвитку історії Британії та у поширенні розповідей про короля Артура. Автор «Історії королів Британії» та віршованої повісті «Життя Мерліна». Писав свої праці латиною.

Біографія[ред.ред. код]

Народився Джефрі у місті Монмут, що на півдні Уельсу. Був валлійцем. Зацікавленість до Бретані та пробретанський нахил вказує на те, що поетова рідня приїхала з протилежної сторони Ла-Маншу, як і велика кількість інших бретонців під час норманської інвазії. Його батька звали Артуром. 1129-1151 рр. — духовна особа та вчитель в Оксфорді. Згідно церковних документів, Джефрі знався з архідеяконом єпархії Уолтером. Після 1151 року, у Лондоні, його посвятили у сан єпископа Сант-Асафу. Це призначення відмічає його бретанське коріння, адже в англонорманський період, валійці не займали таких посад. Джефрі Монмутський помер 1155 року.

Твори[ред.ред. код]

«Пророцтва Мерліна» (« Prophetiae Merlini»)[ред.ред. код]

Детальніше: «Пророцтва Мерліна»

«Пророцтва Мерліна» — найперша робота Джефрі. Присвячена Олександру (Лінкольнському єпископу). Праця була в обігу ще до того, як Джефрі написав свою славнозвісну «Історію королів Британії». Очевидним є те, що Джефрі Монмутський передбачав свої «Пророцтва Мерліна» як частину «Історії королів Британії», адже згодом він використав «Пророцтва...» як 7 книгу «Історії...», де вони дають стислий коментар до «історичних» подій, що описуються у книзі, а також подій, що трапились за життя Джефрі, зокрема, громадянської війни в Англії 1135–1154 років та повстань валійців та скоттів.

«Історія королів Британії» (« Historia Regum Britanniae»)[ред.ред. код]

Детальніше: «Історія королів Британії»

«Історія королів Британії» — написана близько 1138 року. Робота присвячена графу Глостера Роберту, незаконнонародженому сину Генріха 1. Як стверджував сам Джефрі Монмутський, «Історії королів Британії» — це історія Британії від заселення її Брутом, нащадком Енея, і аж до цілковитого підкорення острова саксами у VII ст. Серед багатьох інших королів (білшість з яких не підтверджені документально), Джефрі хронізує життя короля Ліра, кінець якого є більш веселим, аніж це зображено у Шекспіра, адже він знову здобуває своє королівство та карає узорпаторів; Белінуса, який роззоряє Рим; Артура, що відбиває інвазію саксонців та підкоряє Рим. Секція про короля Артура є найбільшою частиною «Історії королів Британії» (3 частина всього твору). Правління Артура — славне і взірцеве, але й воно мусить закінчитися. Після смерті Артура ( 542 р., згідно з Джефрі) приходить повільний занепад, адже британці втрачають управління островом і врешті-решт здають його саксонським загарбникам. Кадваладер, останній король Британії, визнавав, що Британія заслужила втрату свого острова. Він розглядав цю подію як покарання Бога за їхні гріхи.

«Життя Мерліна» («Vita Merlini»)[ред.ред. код]

Детальніше:«Життя Мерліна»

Наприкінці свого життя, приблизно 1150 р., Джефрі пише ще одну свою фундаментальну роботу — «Життя Мерліна». Поема є біографією провісника Мерліна, персонажа, що його Джефрі вже зобразив у своїй «Історії королів Британії». У «Житті...» Мерлін описується у дусі британських легенд з півночі Англії. Джефрі малює зовсім іншого Мерліна, аніж в «Історії королів Британії», але, намагаючись хоч якось загладити розбіжності, каже, що в «Історії королів Британії» Мерлін — молодик, а «Життя Мерліна» — розповідь про подальше життя провісника.

Джерела[ред.ред. код]

  • The New Arthurian Encyclopedia: New Edition by Norris J. Lacy,Geoffrey Ashe,Sandra Ness Ihle,Marianne E. Kalinke,Raymond H. Thompson
  • Padel, O. J. (2006). Geoffrey of Monmouth and the development of the Merlin legend. Cambrian Medieval Celtic Studies, (51) , 37–65.
  • Ingledew, F. (1994). The Book of Troy and the genealogical construction of history: The case of Geoffrey of Monmouth's Historia Regum Britanniae. Speculum, (69)
  • Roberts, B. F. (1991). Geoffrey of Monmouth, Historia Regum Britanniae and Brut y Brenhinedd. In R. Bromwich, A. O. H. Jarman, & B. F. Roberts, (eds), The Arthur of the Welsh. Cardiff: University of Wales Press