Дмитрієва Оксана Федорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитрієва Оксана Федорівна
Ім'я при народженні Оксана Федорівна Дмітрієва
Народилася 22 серпня 1977(1977-08-22) (42 роки)
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність драматург, театральний режисер
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки активності 1998 — тепер. час

Оксана Федорівна Дмитрієва (нар.. 22 серпня 1977 року) — українська режисерка лялькового театру, головний режисер Харківського театру ляльок, актриса, драматург-інсценувальник, театрознавець, художниця-фотограф, художниця-графік. Заслужена артистка АР Крим (2006).[1][2]

Життєпис[ред. | ред. код]

Оксана Дмитрієва у 1998 році закінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж за спеціальністю «Артист театру ляльок»,[3] після чого відразу ж отримала запрошення до Кримського театру ляльок під керівництвом режисера Бориса Азарова у Сімферополі). За час роботи в цьому театрі зіграла у 17 спектаклях, брала участь в міжнародних фестивалях[1]. З 2004 по 2007 роки була режисером цього театру.

З 2001 по 2006 роки Оксана Дмитрієва навчалась заочно у Харківському інституті мистецтв імені Івана Котляревського відразу на двох факультетах — театрознавчому та режисури театру ляльок. Перші режисерські роботи — «Балаганчик», «Кохання дона Перлімпліна».

У 2006 році удостоєна почесного звання «Заслужена артистка Автономної Республіки Крим».

У 2007 році закінчила магістратуру Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карепнка-Карого. У цьому ж році на івано-франківському фестивалі «Обереги» були представлені дві роботи режисерки — «Крила для Дюймовочки» (Полтавський театр ляльок) та спектакль «Кохання дона Перлімпліна».

У Харківському театрі ляльок Оксана Дмитрієва працює з 2007 року. Спершу як режисер з пробною постановкою «Чарівне кільце», а після постановки отримала запрошення зайняти посаду режисера-постановника театру. Більшість робіт у театрі реалізовано в тандемі з головним художником театру Наталією Денисовою.[1]

В арсеналі Оксани Дмитрієвої більше 30 ролей на сцені. Поставила понад 20 вистав на сценах українських театрів. Лауреат міжнародних конкурсів і фестивалів.

Живе і працює в Харкові .

Режисерські роботи в театрі[ред. | ред. код]

Кримський академічний театр ляльок (Сімферополь)[ред. | ред. код]

  1. «Балаганчик» (дипломний спектакль)[4]

Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенко-Карого[ред. | ред. код]

  1. 2007 — «Кохання дона Перлімпліна» Федеріко Гарсіа Лорка

Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського[ред. | ред. код]

  1. 2015 — «Одруження Фігаро» Пєра Бомарше
  2. 2015 — «Білий пароплав» Чингіза Айтматова
  3. 2016 — «Матінка Кураж та її діти» Бертольда Брехта
  4. 2016 — «Васелина»
  5. 2017 — «Отак загинув Гуска» Миколи Куліша

Полтавський академічний обласний театр ляльок[ред. | ред. код]

  1. 2007 — «Крила для Дюймовочки»[5]
  2. 2013 — «Антігона» Софокла[6]
  3. «Івасик-Телесик»[7]
  4. «Портрет з літаючим годинником. Марк Шагал „Моє життя“ — ілюстрації»[8]

Харківський театр ляльок[ред. | ред. код]

« Найнепередбачувані рішення вистав Оксани Дмитрієвої завжди виявляють стійкість і силу гармонії. Головний критерій художності в її театрі - Краса... Драматичного ефекту вона досягає саме на зламі, на самому піку, на вістрі краси і небуття (Мистецтвознавець Юлія Коваленко)[9] »
  1. 2007 — «Чарівне кільце» О. Цуканова
  2. 2008 — «Дюймовочка» Ганса Крістіана Андерсена
  3. 2009 — «Травнева ніч, або Місячне чаклунство» Миколи Гоголя
  4. 2009 — «Прості історії Антона Чехова» (« Дама з собачкою», «Чорний монах», «Скрипка Ротшильда»)
  5. 2010 — «Король Лір» Вільяма Шекспіра[10]
  6. 2011 — «Про принців і принцес» Анни Шмідт[11]
  7. 2012 — «Їжачок з туману» Сергія Козлова
  8. 2012 — «Чевенгур» Андрія Платонова
  9. 2014 — «Казанова» (венеціанський карнавал за творами Марини Цвєтаєвої та Джакомо Казанови)[12]
  10. 2015 — «Айболить» Корнія Чуковського
  11. 2015 — «Одруження» Миколи Гоголя[13]
  12. 2016 — «Івасик-Телесик» за мотивами української народної казки
  13. 2016 — «Вишневий сад» Антона Чехова
  14. 2016 — «Як стати королем» Анни Шмідт
  15. 2017 — «Уявний хворий» Мольєра[14]
  16. 2018 — «Гамлет» Вільяма Шекспіра

Київський державний академічний театр ляльок[ред. | ред. код]

  1. 2017 — «Отак загинув Гуска» Миколи Куліша[14][15]

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

  • 2005 — Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за найкращі театральні вистави для дітей та юнацтва[3]
  • 2006 — Заслужена артистка АР Крим[1]
  • 2007 — Фестиваль «Обереги», Івано-Франківськ. Гран-прі фестивалю (спектакль «Крила для Дюймовочки»)[1]
  • 2008 — Муніципальна премія за кращу режисуру року (спектакль «Чарівне кільце»)
  • 2008 — Міжнародний фестиваль театрів ляльок імені Сергія Образцова, Москва . Лауреат у номінації «Найкраща режисура» (спектакль «Дюймовочка»)
  • Лауреат міжнародного фестивалю «Аніма» (спектакль «Антігона»)
  • 2009 — Міжнародний фестиваль-бієнале «КукART-IX», Санкт-Петербург. Диплом I ступеня (спектакль «Прості історії Антона Чехова»)[1]
  • 2011 — Лауреат фестивалю «Рязанські оглядини» (спектакль «Про принців та принцес»)[16]
  • 20112012 — Диплом «Найкраща робота сезону для дітей молодшого та середнього віку» Ради української секції УНІМА (спектакль «Про принців та принцес»)[16]
  • 2012 — VI Міжнародний фестиваль театрів ляльок «Білгородська забава». Гран-Прі (спектакль «Майська ніч»)[17][18]
  • 2012 — Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за найкращу постановку року для дітей (спектакль «Про принців та принцес»)[16]
  • 2014 — На думку українських театральних журналістів (тижневик «Дзеркало тижня»), увійшла до ТОП-10 найвпливовіших українських театральних режисерів[9]
  • 2015 — Міжнародний фестиваль «Зоряний шлях», Полтава (спектакль «Майська ніч»):[17]
    • «Найкраща режисура»
    • «Найкраща сценографія»
    • «Найкращий акторський ансамбль»
  • XXVII Міжнародний фестиваль театрів ляльок у місті Бельсько-Бяла, Польща. Премія «Найкраща дитяча вистава» (спектакль «Їжачок з туману»)[19][20]
  • 2017 — І Київський міжнародний фестиваль театрів ляльок «Puppet. UP!»[15]
    • «Найкраща акторська робота» (Євген Огородній за роль Саватія Гуски)
    • «Найкраще музичне оформлення» (Оксана Дмитрієва)
  • 2017 — Премія імені Леся Курбаса за постановку вистави «Вишневий сад» Антона Чехова в Харківському державному академічному театрі ляльок імені В. А. Афанасьєва[2].

Література[ред. | ред. код]

  • Александр Стогний. Музей театральных кукол. Путеводитель. — Харьков: «Золотые страницы», 2009. — 104 с. — ISBN 978-966-400-165-3. (рос.)
  • Стогний А. А., Денисова Н. Н. Харьковский государственный академический театр кукол. Презентационный альбом. — Харьков, 2014. (рос.)
  • Алексей Рубинский. Харьковский театр кукол: история, анализ традиций и школы (Опыт исторической философии). — Харьков: «Тим Паблиш Груп», 2014. — 512 с. — ISBN 978-966-2741-27-8. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Олександр Стогній. Музей театральних ляльок. Путівник, — Харків, видавництво «Золоті сторінки», 2009
  2. а б Премію імені Леся Курбаса у 2017 році присуджено заслуженій артистці АР Крим Оксані Дмітрієвій
  3. а б Територія Погляду. Вип. 32. Оксана Дмитрієва. Інестетіка театру ляльок
  4. Юлия КОВАЛЕНКО (2011). Волшебница из страны играющих кукол / Оксана Дмитриева (Харьков, Украина) (ru). Страстной бульвар №3-143/2011, Лица. Процитовано 2016-06-18. 
  5. Полтавський театр ляльок «Крила для Дюймовочки». Архів оригіналу за 16 квітень 2016. Процитовано 9 березень 2019. 
  6. Полтавський театр ляльок «Антигона». Архів оригіналу за 16 квітень 2016. Процитовано 9 березень 2019. 
  7. Полтавський театр ляльок «Івасик-Телесик». Архів оригіналу за 16 квітень 2016. Процитовано 9 березень 2019. 
  8. Полтавський театр ляльок «Портрет з літаючим годинником. Марк Шагал „Моє життя“ — ілюстрації». Архів оригіналу за 20 вересень 2016. Процитовано 9 березень 2019. 
  9. а б Олег Вергеліс (19 вересня 2014). Усі наші. Топ-10 найвпливовіших українських театральних режисерів (ru). Дзеркало тижня. Процитовано 2019-03-09. 
  10. Юлия КОВАЛЕНКО (2011). «Король Лір». Нова доба театру (uk). Український театр № 6. Процитовано 2016-06-18. 
  11. Вистава харківського лялькового визнали найкращим
  12. Казанова — спектакль в театрі ляльок. Харків. Robinzon.TV
  13. Прем'єра вистави «Одруження». Харківський театр ляльок
  14. а б Олег Вергеліс (6 жовтня 2017). Змова ляльок (ru). «Дзеркало тижня». Процитовано 2019-03-09. 
  15. а б Тріумфальна Прем'єра вечірньої сцени
  16. а б в Харківський театр ляльок. «Про принців і принцес»
  17. а б Харківський театр ляльок. «Майська ніч»
  18. Насправді. Оксана Дмитрієва
  19. Карина ЛИТВИНЕНКО. Взрослые игры с главным режиссёром кукольного театра (ru). Люк. Архів оригіналу за 2016-08-10. Процитовано 2016-06-18. 
  20. Харківський театр ляльок. «Їжачок з туману»

Посилання[ред. | ред. код]