Донат (Бабинський-Соколов)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Донат
Архиепископ Донской и Новочеркасский Донат (Бабинский-Соколов).jpg
Народився 30 вересня 1828(1828-09-30)
Слобідка[d], Юхновський повіт
Помер 28 квітня 1896(1896-04-28) (67 років)
Москва, Російська імперія
Поховання
Діяльність священик
Alma mater Смоленська духовна семінарія і Санкт-Петербурзька духовна академія
Науковий ступінь Master of Theology[d]
Заклад Архангельська духовна семінарія
Посада Єпископ
Конфесія православ'я

Архієпископ Донат (в миру Микола Ілліч Бабинський-Соколов; 18 (30) вересня 1828, село Слобідка, Юхновський повіт, Смоленська губернія — 16 (28) квітня 1896) — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Донський і Новочеркаський.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1828 році. Син сільського священика Смоленської єпархії.

Закінчив Смоленську духовну семінарію.

У 1851 році був домашнім учителем у поміщика.

У 1852 році висвячений на священика.

У 1853 році овдовів і 23 квітня 1855 прийняв чернецтво.

У 1857 році закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію і призначений вчителем в Архангельську духовну семінарію.

У 1860 році удостоєний ступеня магістра богослов'я.

З 1858 року — інспектор Архангельської духовної семінарії.

18 квітня 1864 возведений у сан архімандрита.

З 12 серпня 1866 року — ректор Архангельської духовної семінарії і настоятель Архангельського монастиря.

27 травня 1879 хіротонізований в єпископа Брестського, другого вікарія Литовської єпархії.

З 14 травня 1881 року — єпископ Ковенський, вікарій Литовської єпархії.

З 6 березня 1882 року — єпископ Ризький і Мітавський.

З 28 березня 1887 — єпископ Подільський і Брацлавський.

З 13 грудня 1890 року — архієпископ Литовський і Віленський, Священно-архімандрит Свято-Духова Віленського монастиря.

Відрізнявся неослабними ревнощами у справі звернення до православ'я латишів і естонців. Завжди з любов'ю ставився до вихованців духовних шкіл, до братії монастирів і до своєї пастви, а також користувався любов'ю з їхнього боку.

З 30 квітня 1894 року — архієпископ Донський і Новочеркаський.

12 листопада 1894 через прогресуючу хворобу за власним проханням звільнений на спокій.

16 квітня 1896 помер і похований в Ніколо-Угрешському монастирі під жертовником Преображенського собору.

Праці[ред. | ред. код]

  • «О чинах погребения умерших в Православной Церкви». (Курсовое сочинение). Проповеди и речи. «Подол. Еп. Вед.».
  • «Мнимый великомученик в расколе». «Дух. Христ.» 1862—1863, с. 230.
  • «О свободе мысли и слова». «Странник», 1881, сентябрь.
  • «Люди Мои, что сотворих вам?» Проповедь по поводу цареубийства 1881 г. 1 марта. «Голос Пастыря». По поводу современных событий в отечестве. Гродно, 1882.
  • Поучения по поводу послания Святейшего Синода. Вып. 1. Гродно, 1882.

Посилання[ред. | ред. код]