Амвросій (Полянський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амвросій (Полянський)
Амвросий (Полянский).jpg
Священносповідник Амвросій (Полянський)
Єпископ Кам'янець-Подільський і Брацлавський
1922 — 1925
Церква: УПЦ МП
Єпископ Вінницький, вікарій Кам'янець-Подільської єпархії
22 жовтня 1918 — 1922
Церква: УПЦ МП
Попередник: Давид (Качахідзе)
 
Альма-матер: Казанська духовна академія, Тамбовська духовна семінарія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Ім'я при народженні: Полянський Олександр Олексійович
Народження: 12 листопада 1878
с. Петелино Елатомського повіту Тамбовської губернії
Смерть: вересень 1932
с. Сузак, Казахстан
Чернецтво: 1901
Єп. хіротонія: 22 жовтня 1918
Амвросій у Вікісховищі?

Єпископ Амвросій (у миру Олександр Олексійович Полянський; 12 листопада 1878, Петеліно Елатомського повіту Тамбовської губернії - 20 грудня 1932, Сузак, Казахстан) - український релігійний діяч. Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), єпископ Кам'янець-Подільський і Брацлавський РПЦ.

Зарахований до святих Російської православної церкви в 2000 році.

Освіта[ред. | ред. код]

Народився в родині священика, виходець із давнього священицького роду. Закінчив Тамбовську духовну семінарію (1899), Казанську духовну академію (1903) зі ступенем кандидата богослов'я (тема кандидатської роботи: "Вчення про Царство Боже з твору блаженного Августина "Про Град Божий").

У 1901 пострижений в чернецтво, був рукопокладений в сан ієродиякона, з 1902 - ієромонах.

З 1903 - викладач Київської духовної семінарії. З 1906 - ректор Київської духовної семінарії, архімандрит. Йому вдалося швидко відновити порядок в цьому навчальному закладі, порушений революційними подіями. Також був постійним членом товариства допомоги нужденним вихованцям Києво-Подільського училища і головою ради Петропавлівської опіки про незаможних вихованців Київської духовної семінарії.

Єпископ[ред. | ред. код]

22 жовтня 1918 року у Софійському соборі був хіротонізований на єпископа Вінницького, вікарія Кам'янець-Подільської єпархії.

З 1922 року - єпископ Кам'янець-Подільський і Брацлавський. Разом з вікарним єпископом Валеріаном (Рудичем) рішуче виступив проти обновленського руху. В результаті обидва єпископа в 1923 року були заарештовані. Владика Амвросій був висланий в місто Вінницю. Вдруге був арештований в Вінниці в тому ж 1923 році за «приховування шести офіцерів і висвячення їх в священики». Був висланий до Харкова, а в 1924 році - за межі України, в Москву.

У вересні 1923 на нараді архієреїв в Донському монастирі різко виступив проти примирення з обновленцями - ця позиція була прийнята більшістю єпископату. У Москві жив в Свято-Даниловому монастирі. Служив у різних храмах Москви, багато проповідував. Висвячував на священиків колишніх офіцерів царської армії. У 1924 був ненадовго заарештований.

У 1925 призначений керуючим Кам'янець-Подільської єпархії, але виїхати до місця служіння не встиг, так як в кінці листопада 1925 був заарештований разом з іншими архієреями - соратниками Патріаршого місцеблюстителя митрополита Петра (Полянського). Перебував у Бутирській в'язниці, в 1926 був засуджений до трьох років позбавлення волі. У 1926-1928 відбував термін ув'язнення в Соловецькому таборі особливого призначення. Брав участь у складанні «Соловецького послання» (звернення до уряду СРСР православних єпископів, ув'язнених в Соловках).

Заслання архіпастиря[ред. | ред. код]

30 листопада 1928 висланий в Уральську область. На засланні жив разом з архієпископом Прокопієм (Титовим), з яким відбував ув'язнення на Соловках. У квітні 1929 обидва архієрея були на півтора місяця ув'язнені в Тобольській в'язниці. Потім відбували заслання у місті Обдорськ, в 1929-1931 владика Амвросій знаходився в селі Шуришкари, вів просвітницьку діяльність у зирян і остяків. 5 липня 1931 був повернений в Обдорськ, де 30 липня того ж року був знову заарештований разом з владикою Прокопієм. Архієреї були звинувачені в листуванні з перебуваючи у засланні митрополитом Петром (Полянським). Крім того, причиною їх нового арешту стала відмова йти на компроміси з радянською владою.

Трагічна кончина[ред. | ред. код]

14 грудня 1931 архієпископ Прокопій і єпископ Амвросій були засуджені до заслання в Казахстан на три роки. У вересні 1932 владика Амвросій був відправлений на заслання в село Сузак. Шлях засланця проходив через пустелю і гірські дороги, його сильно обпалило сонце. Після прибуття до місця заслання він був поміщений в лікарню, де через тиждень помер.

На Ювілейному Архієрейському Соборі Руської православної церкви в серпні 2000 був зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських.

Праці[ред. | ред. код]

  • Учение о Царстве Божием по сочинению блаженного Августина «О Граде Божием». Тверь, 2003.

Посилання[ред. | ред. код]