Іринарх (Попов)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іринарх
Народився 23 жовтня (3 листопада) 1790
Помер 25 вересня (7 жовтня) 1877 (86 років)
Діяльність богослов
Alma mater Курська духовна семінарія
Конфесія православ'я

Єпископ Іринарх (в миру Яків Дмитрович Попов; 1790 — 25 вересня 1877) — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Рязанський і Зарайський.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився близько 1790 року в селі Довгому, Курського повіту в сім'ї священика.

З 1804 року навчався в Курській семінарії.

У 1814 році поступив в Петербурзьку духовну академію.

18 липня 1817 закінчив курс Петербурзької академії зі ступенем кандидата богослов'я.

1 серпня того ж року пострижений у чернецтво; 6 серпня — висвячений у сан ієродиякона, а 8 серпня — у сан ієромонаха.

24 липня 1818 призначений інспектором Орловської семінарії. 16 вересня затверджений у ступені магістра.

18 червня 1819 відправлений в Мілан до будинкової церкви маркізи Терци, уродженої княгині Голіциної.

У серпні 1824 переміщений в Імператорську Російську місію у Флоренції.

У 1827 році переведений до Риму.

У лютому 1831 року призначений архімандритом Ярославського Толгського монастиря.

У січня 1833 року посланий з місією в Грецію до церкви в Афінах.

У 1835 році повернувся в Росію. Нагороджений орденом Володимира 3-го ступеня.

3 травня 1836 хіротонізований в єпископа Старицького, вікарія Тверської єпархії.

З 15 вересня 1836 року — єпископ Ризький, вікарій Псковської єпархії.

Служіння Ірінарха (до єпископства) за кордоном розвинуло в ньому чудове вміння поводитися з людьми і у важких обставинах тримати себе з гідністю. Саме ці якості особливо потрібні при його служінні в Ризі.

Перш за все він приступив до навернення старообрядців до єдиновірства і мав у цій справі значний успіх. При Іринархові відбулося перший масовий рух латишів до з'єднання з православною церквою. Але дії його викликали невдоволення серед німецьких баронів, які не бажали зміцнення православ'я серед латишів. Генерал-губернатор барон Пален в 1841 році почав клопотатися про переміщення владики з Риги, бачачи саме в ньому загрозу лютеранству і влади німецького дворянства в Прибалтійському краї. На Ірінарха посипалися доноси, його звинувачували в тому, що він є винуватцем нібито бунту, що починався проти уряду. Клопотання було задоволено, і єпископ Іринарх покинув Ригу.

7 жовтня 1841 звільнений за скаргою на нього ризьких поміщиків. Був вивезений з Риги майже як арештант. Проведене пізніше слідство довело невинність єпископа Ірінарха.

У тому ж 1841 році призначений єпископом Острогозьким, вікарієм Воронезької єпархії.

12 січня 1842 призначений єпископом Вологодським.

З 12 листопада 1844 року — єпископ Кишинівський. Віце-президент Тюремного комітету.

14 квітня 1845 возведений у сан архієпископа.

17 березня 1858 переміщений на Подільську і Брацлавську кафедру.

20 грудня 1863 переведений на Рязанську кафедру.

29 серпня 1867 звільнений на спокій через хворобу в Рязанський Спаський монастир.

У 1868 року переведений в Рязанський Троїцький монастир.

Помер 25 вересня 1877 року. Похований в Рязанському Троїцькому монастирі.

Праці[ред. | ред. код]

  • Семь слов о вере оправдывающей, о необходимости добрых дел в деле спасения, о расположении потребных в молитве и о некоторых условиях молитвы. М., 1868.
  • Слова на некоторые праздничные и высокоторжественные дни. М., 1868.
  • Поучительные слова на воскресные дни: Т. 1-2. М., 1866.
  • Слова на девять воскресных дней, начиная с недели перед Рождеством до недели всех святых и в неделю пред Воздвижением. М., 1868.
  • Поучительные слова на катихизис Православной церкви, как-то: на Символ веры, молитву Господню, заповеди Божии и евангельские блаженства: Ч. 1-4. М., 1868.
  • Беседы на некоторые воскресные дни. М., 1868.
  • Письма (к гр. Павлову). Риж. еп. вед., 1889, № 15, 16, 24, Ряз. еп. вед., 1898, № 7-8, с. 287.
  • Историч. очерк православн. церкви в греч. королевстве, 1836.
  • Проповеди (изданные в нескольких томах). Рязан. еп. вед., 1870, № 7; Странник, 1869, март; 1873, январь, с. 169.
  • О положении правосл. церкви в Греции. (Христианское чтение, 1893, сентябрь, октябрь).

Посилання[ред. | ред. код]