Дружба

Портрет двох друзів. Якопо Понтормо, 1522

Дру́жба — тип близьких стосунків або відносин між двома або більше людьми. Це стосунки, відносини, в основі яких лежить взаємна прихильність, довір'я, відданість, товариська солідарність, духовна близькість, спільність інтересів і таке інше. На відміну від приятелювання і товаришування, дружба ґрунтується на істотніших життєвих обставинах, спільності поглядів та інтересів, збігу життєвих цілей, уявлень про сенс життя, серйозній зацікавленості долею один одного і виявляється у взаємодопомозі, внутрішній близькості, прив'язаності, взаємній довірі, щирості, особистій симпатії, відвертості, безкорисливості, відданості і вірності, вимогливості і принциповості, в інтимному спілкуванні. Дружба, з одного боку, вимагає розвиненої самосвідомості їх суб'єктів, а з іншого, сприяє розвитку рефлексивних механізмів особистості. Концепт дружба об'єднує усі можливі смисли, які вкладає в це поняття конкретна людина, спираючись на свій життєвий досвід (позитивний і негативний). В спілкуванні з друзями є межі відкритості, тому в дружньому спілкуванні потрібен відповідний такт. Дружба також передбачає встановлення здорових меж спілкування. Навіть у "спілкуванні" із самим собою кожна людина (в більшій чи меншій мірі) розкривається не повністю — щось приховує від самої себе навмисне чи ненавмисне.

Тема дружби знаходиться в центрі незліченних творів мистецтва та винахідливості; вона розглядалася у філософії Аристотелем і Цицероном і є темою пісень, літературних текстів, фільмів і так далі. Її протилежністю є ворожнеча.

Молоді друзі дитинства

Дружба в зрілому віці

Двоє друзів перед тим, як позувати для фотографії

Дружба в розвитку особистості

У розвитку індивідуальної емоційності дружні стосунки стоять після стосунків з батьками і перед подружніми зв'язками, які встановлюються на порозі зрілості. У період між кінцем дитинства (пізнім дитинством) і початком дорослого життя (ранньою дорослістю) друзі часто є найважливішим компонентом емоційного життя підлітка і часто досягають такого рівня інтенсивності, який ніколи не буде рівним пізніше. Ці дружні стосунки найчастіше, але не обов'язково, встановлюються з особами однієї статі та віку. Найперші форми дружби також можуть виникати в перші роки життя, коли діти грають в одні й ті ж ігри та переживають спільний досвід гри і зростання. Маленькі діти знайомляться з однолітками в яслах і встановлюють з ними прості стосунки, які ще не можна назвати дружбою.

Двоє дітей, які граються разом, вступають у стосунки і знайомляться один з одним. Коли діти йдуть до дитячого садка, вони набувають базових навичок (отримують фундаментальні навички), необхідних для розвитку і встановлення нових дружніх стосунків. У роки перебування в дитячому садку вони вважають за краще бути разом з одними дітьми, ніж з іншими, і перші групи друзів також формуються і народжуються в секціях. Досвід попередніх спільних ігор дітей накопичується, веде до певного узагальнення уявлень дітей про гру, про роль кожної дитини в ній. Утворюється чіткий образ ровесника, відносини з ним стають більш стабільними (спостерігається таке явище, як дружба), виникають симпатії, більш тісні контакти між окремими дітьми стають основою для появи дружби. До 5-ти річного віку дружба дітей носить переважно ситуативний характер: дружать з дітьми, які поряд сплять у дитячому садку, чиї сім'ї є сусідами та часто відвідують одна одну. Друзі більше граються разом, частіше домовляються і виконують спільні справи, діляться іграшками. Дитина часто змінює своїх друзів залежно від обставин. У 5-7 річному віці старший дошкільник у виборі друга більше орієнтується на його ділові та особистісні якості, звички, уподобання (добре будиночки з піску будує, або цікавиться морськими подорожами, чи збирає листівки тощо). У цьому старшому дошкільному віці частіше зустрічається парна дружба, водночас виникають стійкі ігрові об'єднання з 3–5 учасниками. Дружба невеликими підгрупами частіше за все народжується в грі на основі ігрових інтересів і схильностей, у тому числі і на основі інтелектуальних інтересів. Парна дружба характеризується глибокою симпатією, поєднується з широким товаришуванням, зростає її вибірковість.

У початковій школі діти проводять багато часу зі своїми однокласниками і шукають орієнтирів у класі. Зазвичай орієнтиром є партнери-однолітки своєї статі, але буває, що дружба виникає і між однолітками різної статі. Дружба наприкінці початкової школи є міцною, добре налагодженою, і, як правило, змінюється з переходом до середньої школи. Діти також заводять дружбу з однолітками або іншими дітьми різного віку в інших місцях, наприклад, у парках чи на дитячих майданчиках.

У процесі спілкування з однолітками у підлітка активно формуються такі моральні норми, які є характерними для відносин між дорослими: високо цінуються повага, рівність, відданість, чесність, засуджуються недотримання домовленостей, відмова у допомозі, егоїзм, жадібність, прагнення до переваги, приниження інших, відсутність власної думки, невміння постояти за себе. У підлітків розвивається вміння орієнтуватись на вимоги товаришів, здатність до взаєморозуміння, а особливого значення набуває дружба. Для підліткового віку характерне свідоме ставлення до дружби, як правило, глибоке її мотивування, змістовність і стійкість дружніх стосунків. Підлітки прагнуть дружити з тими, хто користується повагою, авторитетом, вирізняється своєю індивідуальністю (знаннями, сміливістю, дорослим виглядом і манерами, самостійністю тощо).

У дружбі старшокласників взаємини набувають високої вибірковості. Юнацька дружба більш стійка і глибока, ніж підліткова, вимагає від друзів глибоко довірливих (інтимних) стосунків, емоційного тепла, відвертості, відданості.

Попри прагнення до довірливих контактів між друзями, у старшокласника виразно проявляється неуважність до переживань іншого, сконцентрованість на власних проблемах, що призводить до незадоволеності дружніми контактами, проявляється виникнення почуття відсутності взаєморозуміння. З'являється потреба у коханні. Виникають серйозні захоплення. Кохання як і дружба, з одного боку, вимагають розвиненої самосвідомості їх суб'єктів, а з іншого, сприяють розвитку рефлексивних механізмів особистості.

	«лише якщо формування ідентичності проходить нормально, справжня інтимність ... стає можливою. Сексуальна інтимність — лише частина того, що я маю на увазі, оскільки очевидно, що сексуальна інтимність часто передує здатності розвивати справжню зрілу психологічну інтимність у спілкуванні з іншою людиною, виявляти її в дружбі, в еротичних зв'язках або в спільних устремліннях. Юнак, невпевнений у своїй ідентичності, уникає міжособистісної інтимності або ж вдається до безладних інтимних контактів без справжнього єднання або справжнього самозабуття. Якщо молода людина не може вступати в справжні інтимні стосунки з іншими людьми — й... зі своїми власними внутрішніми ресурсами, — то в пізній юності або в ранній дорослості її міжособистісні зв'язки стають досить стереотипними, а вона сама приходить до глибокого почуття ізоляції»
— Ерік Еріксон про кризу інтимності, яка є однією з декількох характерних ознак кризи ідентичності.

Близькість по території практично завжди стає першопричиною зародження дружби, а тому у середовищі однокласників, однокурсників, колег, або сусідів усі знаходять друзів. Схожість інтересів є другопричиною дружби (це, однак, не означає, що інтереси повинні повністю збігатися), а взаємодія, що зближує людей — є третьопричиною дружби. Через взаємодію краще пізнаються смаки й особливості інших, а також, це дасть змогу відчути себе частиною групи, яка займається спільною справою. Є багато різних причин через які дружні відносини, чи багато інших відносин можуть бути розірвані. Це втрата довіри, переїзд в інше місце, зміна інтересів, непереборна суперечка або поступове дистанціювання. Людям, які живуть поруч, легше підтримувати дружбу, ніж тим, хто живе далеко.

Деякі дружби тривають на все життя. Інші приходять і йдуть.

Культурні варіанти

Двоє друзів у Бутані

Східноазіатські друзі

Поряд зі словом «друг», в українській мові існує багато слів зі схожим значенням: товариш, приятель, побратим, знайомий, коханий, коханець; дружина («подруга життя»); дружок, друзяка (прост.). Близькими, але не тотожними до поняття «дружба» є «товаришування» і «приятелювання».

Поняття «дружба» розуміє під собою близьку прив'язаність. Дружба відзначається спільністю цілей та інтересів, міцністю та тривалістю зв'язків, взаємною привабливістю, довірою та відданістю.

Первісне значення слова «товариш» було близьким до слова «товар» й означало «партнер з торгівлі», «супутник». Товаришування засноване на інтересі до спільної діяльності, постійній прив'язаності, взаємодопомозі, схожості життєвих поглядів. Тобто, «товариш» — учасник спільної діяльності (товариш з місця роботи, навчання, з гуртка), людина, зв'язана із іншими спільною професією, місцем роботи, навчання, колега (також «товариш по нещастю»). Слово близьке до понять «однодумець», «споборник», «співучасник», «компаньйон», «партнер». Товаришування може переростати у дружбу.

Приятелювання, засноване на особистих симпатіях, характеризується тимчасовими зв'язками, у ньому немає взаємної зацікавленості у спільному майбутньому. Приятелювання теж може стати основою дружби.

Синонімом слову дружба є приязнь. Те, які стосунки вважаються справжньою дружбою, а не знайомством чи співробітництвом, залежить від культури. В англомовних культурах не є чимось незвичайним те, що люди вважають друзями слабші стосунки. В інших культурах, таких як російська та польська, друзями вважаються лише найбільш значущі стосунки. Росіянин може мати одного-двох друзів плюс велику кількість "приятелів" або знайомих; канадець за подібних обставин може вважати всі ці стосунки дружбою (друзями).

У західних культурах дружба часто розглядається як менш близька до сімейних чи романтичних стосунків. На практиці, дружба у Стародавній Греції була більш утилітарною, ніж ніжною, оскільки базувалася на зобов'язаннях та довірі, хоча існував широкий погляд на різновиди дружби. Аристотель писав про три види дружби: дружба заради задоволення, дружба заради вигоди та дружба заради чесноти.

У всіх культурах дружба сприймається як стосунки, засновані на взаємній повазі, щирості, довірі, пошані та доступності.

Група друзів складається з двох або більше людей, які задоволені перебуванням разом з почуттями товариства, ексклюзивності та взаємного інтересу. Існують різні «градації» і «нюанси» у способах розуміння цього почуття, настільки, що в різних культурах завжди існували різні способи розуміння і вираження дружби.

Арістотель вважав дружбу найнеобхіднішою потребою життя, і на його думку, ніхто не обирає життя без друзів навіть в обмін на всі блага в житті.

Етимологія

Слова «дружба», «друг» відомі багатьом слов'янським мовам (рос. друг, дав.-польськ. drug, чеськ. і словац. druh, болг. друг, другар, серб. дру̑г, словен. drȗg, староцерк.-слов. дроѵгъ). Праслов. *drugъ спорідене з лит. draũgas («супутник», «товариш») і sudrugti («приєднуватися»), латис. dràugs, прус. draugiwaldūnen («співспадкоємець» — знах. відм.), гот. gadraúhts («солдат»), і driugan («воювати, боротися»), давн.в-нім. trucht («громада», «загін», «кортеж») і truhtîn («воєначальник»), давн-англ. dréogan («здійснювати», «добиватися») і druht («почет», «загін охоронців», «дружина»), дав.-ісл. drott («почет», «загін охоронців») і draugr («чоловік» (поетич.), «муж»).  Походить від пра-і.є. *dʰrowgʰo- < *dʰ(e)rewgʰ- («бути готовим, міцним») < dʰer(ə)- («держати, тримати») чи від пра-і.є. *dʰrew/*dhru («міцний», «тривкий», «надійний», «вірний»).

Слово «товариш» (дав.-рус. товарищъ, біл. товарыш, рос. товарищ, пол. towarzysz, чеськ. tovaryš, словац. tovariš, в.-луж. towarš, н.-луж. towariš, словен. tovȃriš) вважається запозиченням з тюркських мов. Зіставляється з чагат. і тур. tavar («майно», «худоба», «товар»). Первісне значення — «партнер з торгівлі». Інша версія — від чув. tavra («по колу») і iš («супутник»).

Браслет дружби

Слово «приятель» (біл. прыяцель, рос. приятель, пол. przyjaciel, чеськ. přítel, словац. priatel, в.-луж. рřеćel, н.-луж. pśijaśel, болг. приятел, серб. при̏jател, словен. prijȃtelj) має слов'янське походження. Праслов. *prijatelь йде від дієслова *prijęti («любити», «подобати», дав.-рус. приѧти), яке виводиться від праіндоєвроп. кореня *priH- («дорогий», «любий», «приємний»). Споріднене з прагерм. *frijōndz («друг», «приятель», «любий»), гот. frijōnds («приятель»), давн.в-нім. friudil, сер.-в.-нім. vriedel («жених», «подружжя»), нім. Freund («приятель», «друг»), англ. friend (так само), нід. vriend (так само), дав.-ісл. friðill («коханець»), дан. frænde («родич»), швед. frände (так само), ісл. frændi (так само) і дав.-інд. priyás («милий», «дорогий»).

Особливості

На відміну від кровноспоріднених відносин групової солідарності, це міжособистісне ставлення є індивідуально-виборчим (з взаємною прихильністю учасників). Для розвитку дружби можуть бути необхідні: взаємна симпатія (приємність взаємного спілкування), взаєморозуміння, відкритість, відвертість, щирість і безкорисливість, довірчість, спільність інтересів і захоплень, ціннісно-орієнтаційна єдність.

Іноді дружба може перейти в щось більше.

Так само протиставлення діловим відносинам досить відносно, хоча дружбу відрізняє те, що вона цінна сама по собі.

Дружба відрізняється від сексуальних і любовно-еротичних почуттів за характером своєї мотивації.

Зазвичай вважається, що для дружби характерна відсутність сексуального потягу. Тим не менш, існує протилежна точка зору, а саме про можливості сексуальних відносин між друзями, якщо описані вище мотиви превалюють над сексуальним потягом, але він так само присутній. Деякі вважають, що дружба, хоч підсвідомо, але егоїстична, оскільки в цілому виявляється вигідна всім її учасникам. Для деяких дружба оцінюється тільки логічними схемами, а не відчуттям єдності. Тоді дружба — наслідок спільних інтересів, особистої симпатії, спільних цілей. Якщо вони пропадають, то проходить і дружба. Мало того, що широта дружби визначається соціальною цінністю діяльності, якій присвятили себе друзі, її функції змінюються в процесі життя індивідів. Дружба весь час залишається одним з найважливіших чинників підтримання стабільності особистості. Дівчатка раніше, ніж хлопчики, переходять від дитячої дружби до юнацької, так як у них раніше формується потреба в інтимності. Справжня дружба — одна з тих речей, про які, як про гігантського морського змія, невідомо, чи є вони вигаданими, чи десь існують. Артур Шопенгауер «Друг — це одна душа, яка живе в двох тілах» Аристотель: «Ми станемо друзями, якщо виберемося звідси». «Навіки пов'язаними загальною емоційною травмою», — Йон Колфер. Кліше, пов'язані з поняттям «дружба»: «Справжня, вірна, чоловіча дружба» (це поняття лягло в основу багатьох літературних творів), яка характерна довірою і самопожертвою. На противагу цьому — поверхневі, неглибокі і не пов'язані зобов'язаннями відносини вважаються «несправжньою дружбою». Дружба між чоловіками протиставляється відносинам між жінками — при цьому чоловіки часто вважають, що між жінками дружба неможлива.

Протиставлення «дружби» і «кохання». Можливість або неможливість дружби між чоловіком і жінкою. За даними різних статистичних досліджень, близько 65-70 % людей вважають дружбу між чоловіком і жінкою можливою (при цьому близько 90 % людей відповідають на питання про можливість такої дружби на підставі особистого досвіду). Характерно, що з віком чоловіки, в середньому, схильні все менше і менше вірити в міжстатеву дружбу, а жінки, навпаки, дедалі більше. «Ти заслуговуєш дружити з тими людьми які заслуговують твоєї дружби».

Псевдодружба

Хоча в своєму початковому значенні цей термін вказує на дружбу між окремими особами, він також іноді використовується в контексті політичних відносин для позначення особливого стану відносин між державами або народами (див. «франко-німецька» дружба), пов'язаних спорідненістю та спільними інтересами. У зв'язку з цим варто процитувати відомий вислів англійського державного діяча Бенджаміна Дізраелі, який сказав:

«Нації ніколи не мають стабільних друзів або навіть стабільних ворогів. Тільки постійні інтереси».

Іншим прикладом є уявний друг, який полягає, знову ж таки в дитячій сфері (в інфантильній сфері), в тому, що дитина уявляє собі друга, присутнього виключно в уяві фантазера, часто дуже образного. Іноді уявний друг може створювати проблеми для психіки, коли дитина все більше і більше намагається переконати себе в його існуванні настільки, що вона майже буквально вірить в нього поводиться з ним, як з реальною людиною, наприклад, не сідаючи на його місце — ніби він сидить там, або навіть серйозно з ним розмовляє бо розкриває йому свої таємниці; іноді уявний друг також може бути реальною людиною, з якою насправді не має стосунків або існують набагато простіші стосунки.

Чоловік із індійською пальмовою білкою (Funambulus palmarum)

Міжвидова дружба

Люди часто відчувають дружбу і до своїх вихованців. Протягом століть собаку називали найкращим другом людини. Багато видів тварин здатні прив'язуватися до людей і насолоджуватися їхньою компанією, але про справжню дружбу не можна говорити в тому сенсі, як дружба між людьми визначається — принаймні, стосунки між людиною та твариною не можуть бути рівними як дружба двох людей. Поведінка, схожа на дружбу, спостерігалася у багатьох видів тварин, де особини, які не мають наміру спаровуватися, шукають близького товариства один одного та довіряють один одному більше, ніж у середньому.

Дружба зустрічається між тваринами з вищим інтелектом, такими як вищі ссавці та деякі птахи. Дружба між видами поширена між людьми та домашніми тваринами, такими як домашня змія. Міжвидова дружба також може виникнути між двома нелюдськими тваринами, такими як собаки та коти.

Див. також

• Міжнародний день дружби
• Романтична дружба
• Любов
• Парадокс дружби

Посилання

• Міжнародний день дружби [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.] // Організація Об'єднаних Націй. (англ.), (рос.)
• Дружба; Товаришування [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
• Дружба [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] ЕСУ
• Дружба // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Сваре, Х. Философия дружбы [Текст]: монография / Сваре Х. — Москва: Прогресс-Традиция, 2010. — 256 с. — ISBN 978-5-89826-344-7