Поль Пенлеве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поль Пенлеве
фр. Paul Painlevé
Paul Painlevé 01.jpg
Народився 5 грудня 1863(1863-12-05)[1][2][…]
Париж, Франція[4]
Помер 29 жовтня 1933(1933-10-29)[4][2][…] (69 років)
Париж, Франція[4]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Національність французи
Діяльність математик, політик, професор
Alma mater Вища нормальна школа
Заклад Університет науки та технології Лілль I[2], факультет природничих наук Паризького університетуd[2], Політехнічна школа[2], Колеж де Франс[2], Вища нормальна школа (Париж)[2] і Паризький університет
Посада депутат Національної асамблеї Франції, голова Ради міністрів Франціїd і голова Ради міністрів Франціїd
Вчителі Еміль Пікар
Аспіранти, докторанти Pierre Fatoud і Auguste Boulangerd[6]
Член Ліга прав людиниd, Французька академія наук, Шведська королівська академія наук, Угорська академія наук, Російська академія наук, Академія моральних і політичних наук і Instituto de Estudios Catalanesd[7]
Відомий завдяки: Теорії диференціальних рівнянь
Діти Jean Painlevéd
Нагороди

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
CMNS: Поль Пенлеве у Вікісховищі

Поль Пенлеве (фр. Paul Painlevé; 5 грудня 1863 — 29 жовтня 1933) — французький математик і політик, доктор математичних наук (1887), член Паризької академії наук (1900), член-кореспондент АН СРСР (з 1924), двічі був прем'єр-міністром Третьої Республіки: 12 вересня — 13 листопада 1917 і 17 квітня — 22 листопада 1925. Є одним з творців аналітичної теорії диференціальних рівнянь

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Поль Пенлеве народився в Парижі. Випускник Ліцею Людовіка Великого, закінчив Вищу нормальну школу в Парижі (1886) і отримав ступінь доктора математики в 1887 після завершення періоду навчання в Геттінгенському університеті (Німеччина) у Фелікса Клейна і Германа Шварца.

В 1887—1892 працював професором математики в Лілльському університеті. Після повернення до Парижа в 1892 викладав на Факультеті наук і в Політехнічній школі. З 1896 читав курс лекцій у Колеж де Франс, а з наступного року, у Вищій нормальній школі. В 1906 був обраний депутатом парламенту від Парижа. Працював також в Сорбонні і Вищій школі аеронавтики (1909)[8].

Пенлеве виявляв великий інтерес до машинобудування, і сприяв розвитку його нової галузі — авіації. У 1908 році він став першим пасажиром літака Вілбера Райта, який влаштовував показові польоти в Парижі. У 1909 році Поль Пенлеве створив перший університетський курс з аеронавтики.

У наступні роки Пенлеве відійшов від науки і зайнявся політикою. Займав пост міністра освіти і винаходів (1915—1916) в уряді Бріана, пізніше став військовим міністром в кабінеті Рібо (березень — вересень 1917). Двічі обіймав посаду прем'єр-міністра Франції: у вересні-листопаді 1917 р. (змінив Жоржа Клемансо) і в квітні-листопаді 1925 року. Між цими періодами був головою палати депутатів, а після відставки О.Мільєрана брав участь в президентських виборах кандидатом від лівих сил, але програв (президентом було обрано Гастона Думерга).

Обіймав посади військового міністра у 1926 і 1928, міністра авіації в 1930—1931 і 1932—1933.

Помер Пенлеве в Парижі 29 жовтня 1933.

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Основні дослідження відносяться до раціональної механіки, теорії функцій, аналітичної теорії диференціальних рівнянь, теорії авіації, одним з основоположників якої у Франції він є. У математиці і механіці ставив найважчі задачі. Ввів біуніформні перетворення при вивченні алгебраїчних ліній і поверхонь, досліджував особливі точки диференціальних рівнянь, вивчав умови рівноваги для тих випадків, коли силова функція не проходить через максимум. Застосував теорію безперервних груп до проблем теорії функцій. Зробив істотний внесок у розвиток теореми Коші-Ліпшиця для диференціальних рівнянь. Низка робіт присвячена філософії науки[9].

Більша частина робіт Пенлеве в галузі фізики (пов'язані з чорними дірами) набагато випередила свій час і стала зрозумілою і оціненою тільки через тридцять років після його смерті.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • На честь П. Пенлеве вЛатинському кварталі Парижа названо сквер, на якому встановлена меморіальна табличка про політика-вченого.
  • Авіаносець Painlevé (закладено в 1938, будівництво не було завершене) названо на його честь[10].
  • Астероїд 953 Пенлева названо на його честь[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д е ж Архів історії математики Мактьютор
  3. а б Sycomore / Assemblée nationale
  4. а б в Пенлеве Поль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б Find a Grave — 1995.
  6. Математична генеалогія — 1997.
  7. http://apmembres2.iec.cat/detall.aspx?pkMembrePLE=11
  8. Боголюбов А. Н., 1983. — С. 367.
  9. Боголюбов А. Н., 1983. — С. 368.
  10. Norman Polmar; Minoru Genda (2006). Aircraft Carriers: A History of Carrier Aviation and Its Influence on World Events. Washington, DC: Potomac Books, Inc. с. 86. ISBN 978-1-57488-664-1. Процитовано 9 September 2011. 
  11. Schmadel, Lutz D.; International Astronomical Union (2003). Dictionary of minor planet names. Berlin; New York: Springer-Verlag. с. 84. ISBN 978-3-540-00238-3. Процитовано 9 September 2011. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]