Київська теплоелектроцентраль № 5

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ТЕЦ-5
50°23′38″ пн. ш. 30°34′06″ сх. д. / 50.39388889002777461° пн. ш. 30.568611110027777755° сх. д. / 50.39388889002777461; 30.568611110027777755Координати: 50°23′38″ пн. ш. 30°34′06″ сх. д. / 50.39388889002777461° пн. ш. 30.568611110027777755° сх. д. / 50.39388889002777461; 30.568611110027777755
Країна Україна
Розташування Україна Україна, м. Київ, вул. Промислова, 4
Введення в експлуатацію 1971 рік
Енергоблоки 2 х 100 МВт + 2 х 250 МВт
Котельні агрегати ТГМ-96А (2 шт.); ТГМП-314А (2 шт.); ПТВМ-180 (3 шт.); КВГМ-180 (2 шт.)
Турбіни Т-100/120-130 (2 шт.); Т-250/300-240 (2 шт.)
Електрогенератори ТВФ-120-2 (2 шт.); ТВВ-320-2 (2 шт.)
Встановлена електрична
потужність
700 МВт
Встановлена теплова
потужність
1874 Гкал/год
Коефіцієнт використання встановленої потужності, % 42,49 (2010)
Кількість працівників 755 осіб (2009)
Материнська компанія КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»
Вебсайт kte.kmda.gov.ua
Дані оновлено 26 січня 2012 року
ідентифікатори і посилання
ТЕЦ-5. Карта розташування: Україна
ТЕЦ-5
ТЕЦ-5

Київська ТЕЦ-5  — призначена для централізованого забезпечення теплом промислових підприємств, житлових та адміністративних будівель Києва з одночасним постачанням електроенергії в енергосистему України.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Станом на 2012 рік ТЕЦ-5 забезпечувала опаленням та гарячим водопостачанням 850 тис. мешканців міста Києва та тепловою енергією 3 млн м² площ підприємств і організацій.

Видача електричної енергії від ТЕЦ здійснюється повітряними лініями електропередавання (ЛЕП):

  • напругою 330 кВ — 2 лінії;
  • напругою 110 кВ — 8 ліній (з них 4 транзитні);
  • напругою 35 кВ — 10 ліній.

Теплова енергія видається 6 магістральними трубопроводами діаметрами від 900 до 1200 мм.

Як фільтрувальні матеріали у водопідготовчих установках використовуються сульфовугілля і аніоніт АН-31, катіоніт КУ-2-8 і аніоніт АВ-17-8 (виробництва України), іоніти HCR, WGR-2, SBR-P фірми «Dowex» (США) і аніоніт Amberlite IRA-67 фірми «Rohm and Haas» (США).

Для виробітку енергії на ТЕЦ-5 необхідно близько 800 000 м³ газу на добу[1]. Київська ТЕЦ-5 через масове підключення до мережі новобудов працює на позамежних значеннях роботи[2].

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво ТЕЦ-5 розпочалося наприкінці 1960-х років. Проєкт станції розроблено фахівцями «Київенерго» відділенням інституту «Теплоенергопроект».

У відповідності з проєктом було запущено в експлуатацію:

  • у грудні 1971 року — енергоблок № 1 потужністю 100 МВт
  • у червні 1972 року — енергоблок № 2 потужністю 100 МВт
  • у грудні 1974 року — енергоблок № 3 потужністю 250/300 МВт
  • у листопаді 1976 року — енергоблок № 4 потужністю 250/300 МВт.

Для покриття пікових теплових навантажень також було змонтовано 4 водогрійних котлів: ПТВМ-180 та КВГМ-180. У 1978 році станцію введено в постійну експлуатацію.

1998 року встановлено п'ятий водогрійний котел марки КВГМ-180.

1995 року введена в експлуатацію друга черга установки підживлення тепломережі.

Подія[ред. | ред. код]

27 липня 2020 року відбулося пошкодження обладнання на Київській ТЕЦ-5. У Печерському, Голосіївському та Солом'янському районах виникли часткові перебої з електропостачанням. О 19:09 того ж дня відповідні підрозділи комунального підприємства «Київтеплоенерго» оперативно усунули та відновили роботу обладнання. Також спільно зі службами ДТЕК «Київські електричні мережі» здійснювалося перепідключення споживачів[3][4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]