Ковалівка (Драбівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ковалівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Драбівський район
Громада Ковалівська сільська рада
Код КОАТУУ 7120685001
Облікова картка облікова картка 
Основні дані
Населення 592 особи (на 2009 рік)
Площа 5,39 км²
Поштовий індекс 19811
Телефонний код +380 4738
Географічні дані
Географічні координати 50°10′09″ пн. ш. 32°03′26″ сх. д. / 50.16917° пн. ш. 32.05722° сх. д. / 50.16917; 32.05722Координати: 50°10′09″ пн. ш. 32°03′26″ сх. д. / 50.16917° пн. ш. 32.05722° сх. д. / 50.16917; 32.05722
Середня висота
над рівнем моря
107 — 122 м[1]
Водойми річка Чумгак
Відстань до
обласного центру
80,8 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
35 км
Найближча залізнична станція Кононівка, Богданівка
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради с.Ковалівка, вул. Свободи,7
Сільський голова Черниш Андрій Іванович
Карта
Ковалівка. Карта розташування: Україна
Ковалівка
Ковалівка
Ковалівка. Карта розташування: Черкаська область
Ковалівка
Ковалівка
Мапа

Ковалі́вкасело в Україні, у Драбівському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 592 особи (на 2009 рік).

Село розташоване на річці Чумгак за 35 км від районного центру — смт Драбів, на відстані 4-х км від двох залізничних станцій — Кононівка та Богданівка. Площа села — 539 га.

Історія[ред. | ред. код]

Історія походження назви села відома з народних переказів та спогадів старожилів, а також архівних матеріалів Яготинського князя Рєпніна. У XIVXV століттях, у період монголо-татарської навали, люди втікаючи від ворогів, поселялись на берегах річок Ворскли, Сули і невеликої тихої річечки Чумгак, що нині протікає біля Ковалівки. Перші поселення з'явилися десь у 30-ті роки XV століття. Тепер цей куточок села називається Жабокрюківкою. Через декілька років сюди прийшли два брати, обидва ковалі, які майстерно володіли своїм ремеслом. Звідси і пішла назва населеного пункту. За іншою версією назва села походить від прізвища козака Григорія Коваля[3].

-------------------------------

Виписка з книги "Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області" В. В. Морачевського, Б. Г, Карпова та І. М. Малишевої (Розділ IX):

"К  юго-западу от  станции, в  версте, при речке Чугмаке лежит  волостное село Ковалевка, имеющее около 1.700 жителей; при селе работает  небольшой пивоваренный завод  Иваненко с  1869 года."

------------------------------------

У першій половині XIX ст. село Ковалівка разом з проживаючими там християнами належало Олексію Васильовичу Капністу, приятелю Волховських з Мойсівки, Якова де Бальмена з Линовиці і Закревських з Березової Рудки - місцевих дворянських родин краю, які підтримували стосунки, не раз збиралися на спільних балах і розвагах, зокрема у маєтку в Мойсівці де з ними познайомився Тарас Шевченко.

У час революційних подій 19051907 років тут мали місце селянські виступи проти поміщика.

В травні-червні 1918 року діяв партизанський загін, що вів боротьбу проти австро-німецьких окупантів.

В 1920-х роках поблизу села виник хутір Чапаївка, названий на честь Василя Івановича Чапаєва, у 1990-х рр. зниклий, будинки розібрані, а землі розороні, включаючи з могилами деяких жителів хутора (напр. Івана Яковича Корнієнка, сина Якова Потаповича Корнієнка), а також німецьких солдат, які були там поховані.

Репресії, розкуркулення, колективізація, голодомор 1920-1930х[ред. | ред. код]

Серед розкуркулених родин - родина Рябоволів.

Загинуло багато жителів села. В сусідніх селах траплялися випадки людожерства.

Війна з німецьким націонал-соціалізмом 1940х[ред. | ред. код]

Під час відступу Червоної Армії у 1941 році в окрузі було вбито і полонено багато радянських вояків. Були спроби опору наступаючим окупантам у деяких селах округи, у відповідь загарбники без жалю стріляли старих, жінок і дітей. Разом з тим спогади очевидців фіксують випадки людяного ставлення простих німецьких солдат до місцевого мирного населення.

372 уродженці села брали участь у війні з німецьким націонал-соціалізмом у складі Червоної Армії, з них 89 нагороджені орденами й медалями, 134 — загинули в боях. Їх пам'ять увічнено обеліском Слави. На могилі червоних козаків, що загинули під час відвоювання села від загарбників з заходу, споруджено пам'ятник.

Повоєнна відбудова країни[ред. | ред. код]

1962 року відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку.

Станом на 1972 рік в селі проживало 1 180 чоловік, на території села містилася центральна садиба колгоспу імені С. М. Кірова, за яким було закріплено 1,8 тисяч га сільсьногосподарських угідь, у тому числі 1,7 тисяч га орної землі. Колгосп вирощував зернові й технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

За радянських часів в селі працювали середня школа, де навчалося 315 учнів, будинок культури на 400 місць, 2 бібліотеки з фондом 16 тисяч книг, дитячі ясла, медамбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, ветеринарний пункт, відділення зв'язку, ощадна каса, три магазини.

Сучасність[ред. | ред. код]

Господарську діяльність на території села здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерносервіс», шість селянських господарств-одноосібників.

У селі функціонують: середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, сільська бібліотека, відділення Ощадбанку, поштове відділення, 3 магазини, з яких один магазин-кафе, два магазини змішаного типу, а також орган місцевої влади — сільська рада, закрито обмінний пункт. Село газифіковане.

Громада села[ред. | ред. код]

Відомі люди, які народилися, жили чи працювали у селі:

Джерела[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Погода в Україні
  2. maps.vlasenko.net(рос.)
  3. «Нова Доба». № 27 від 29 березня 2012 року. стор. 10.

Книги[ред. | ред. код]

Сторінки[ред. | ред. код]