Користувач:Hikaro/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Логотип IX та X Національної
ЛГБТ-конференції (2016-2017)

Національна конференція ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України (або скорочено: Національна ЛГБТ-конференція) є ключовим колективним інтеграційним заходом[1] для ЛГБТ-активістів та активісток України, який на регулярній основі (щорічно) відбувається в Україні з кінця нульових років (2008 року). Проводиться організаціями ЛГБТ-спільноти України та іншими партнерськими неурядовими організаціями. Цільова аудиторія нацконференцій — громадські активіст(к)и ЛГБТ-руху (представни_ки/ці ЛГБТ-організацій, неформальних ЛГБТ-об'єднань), експерт(к)и з питань ЛГБТ, правозахисни_ки/ці, а також працівни_ки/ці ВІЛ-сервісних організацій, які працюють із ЧСЧ[2]. Зазвичай, відбувається непублічно, із запрошенням осіб, відібраних організаторами на конкурсних засадах[3].

Мета, цілі, зміст

[ред. | ред. код]

Мета національних конференцій ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України коригується з року на рік, але в цілому, зводиться до таких складових (окремих цілей), як-от:

  • зміцнення української ЛГБТ-спільноти у взаємодії з дружніми суб'єктами громадсько-політичного життя України[4];
  • створення умов для обміну досвідом і зближення позицій між суб'єктами ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України;
  • підвищення рівня професіоналізму учасників та учасниць конференції у сфері соціальної роботи щодо ЛГБТ/ЧСЧ/ЖСЖ;
  • консолідація ЛГБТ-спільноти;
  • розвиток ЧСЧ-сервісу України;
  • знайомство, натхнення й взаємне зближення лідер_ів/ок, активіст_ів/ок, соціальних працівник_ів/ць;
  • напрацювання стратегій ЛГБТ-руху і технологій протидії опонентам[5].

Основні програмні лінії національних конференцій, у цілому, відповідають її цілям та стосуються, відповідно, таких магістральних векторів, як адвокація інтересів ЛГБТ, правозахист, консолідація спільноти, ВІЛ-сервіс для ЧСЧ, комунікація та партнерство всередині спільноти та з партнерськими суб'єктами, PR, розвиток лідерства, а також окремих субспільнот, як-от ЛГ-спільноти та спільноти трансгендерів. В ході нацконференцій проводяться практичні семінари та дискусії з питань, пов'язаних із сексуальним здоров'ям, захистом прав людини для ЛГБТ, роботою громадських центрів для геїв, бісексуалів, лесбійок і трансгендерів; міні-тренінги, панельні дискусії, рольові ігри на тему проблем, що торкаються гомо-, бісексуальних і трансгендерних людей, аутри́ч-роботи, а також різноманітні майстер-класи[6]. У рамках неофіційної частини конференції влаштовуються культурні, спортивні та інші інтеграційні події.

Під час нацконференцій або поряд із ними в часі проводяться зазвичай загальні збори Ради ЛГБТ-організацій України[7], а іноді — також національні стратегічні планування для ЧСЧ-сервісу та ЛГБТ-руху.

Організатори

[ред. | ред. код]

Протягом 2008—2010 років функцію організаційного комітету з підготовки перших трьох ЛГБТ-конференцій виконувала Постійна референта група з питань ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісних проектів в Україні[К 1]. Співорганізаторами конференції в різний час (2008-2017) виступали:

Органи державної влади та місцевого самоврядування участі в організації нацконференцій не беруть, хоча іноді делегують своїх представників/представниць для присутності на окремих подіях нацконференції. Відомо, що, принаймні, з IX Нацконференції участь у них як запрошені спікери беруть народні депутати України чинного та попередніх скликань Верховної Ради України, лідери окремих політичних партій, політтехнологи[17].

За традицією, оргкомітети національних конференцій не мають голови (одноосібного керування), рішення в них приймаються колегіально[18].

Історія

[ред. | ред. код]

I національна конференція ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України відбулася 16-18 квітня 2008 року в Києві на базі відпочинку «Пролісок». I Нацконференцію було ініційовано Всеукраїнським благодійним фондом «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій», а безпосередню підготовку взяла на себе Благодійна організація «Фонд профілактики хімічних залежностей та СНІДу» у співпраці з ключовими ЛГБТ-активіст(к)ами. В її роботі взяли участь близько 70 учасни_ків/ць. На неї також було запрошено ЗМІ[18].

Під час II Нацконференції, яка відбулася 28-30 травня 2009 у «Пущі-Лісовій», було вперше сформульовано та погоджено адвокаційні стратегії ЛГБТ-руху України; участь у ній узяли гості з Республіки Білорусь, Російської Федерації та Німеччини[19][20].

У роботі III Нацкоференції, що проходила під Києвом у червні 2010 року, узяли участь українські трансгендери[21]. На секції, присвяченій питанням адвокації, було контатовано, що «в нинішніх умовах [станом на 2010 рік] гей-прайди в Україні — недоцільні», оскільки вони «неминуче підвищують градус […] гомофобії»[22].

Паралельно з роботою IV Нацконференції, яка проходила у 2011 році відбувся позачерговий творчий ЛГБТ-фестиваль-ярмарок «Веселкова тема для тебе», в ході якого були представлені роботи, створені людьми зі спільноти ЛГБТ, або присвячені ЛГБТ-тематиці[23][24]. На цій же конференції представниця Amnesty International в Україні висловила намір надати технічну допомогу групі активістів, які візьмуться за підготовку Гей-Прайду в Києві[25].

V Нацконференція, яка відбулася 22-24 червня 2012 року, проголосила метою мобілізацію гей-спільноти, розвиток ЧСЧ-сервісу, обмін досвідом між суб'єктами ЛГБТ-руху і ЧСЧ-сервісу[8], а під час своєї роботи «зробила ставку» на обговорення політичних ініціатив. У підсумковому документі конференції її учасники та учасники, зокрема, зазначили:

Звертаємося до лідерів парламентських фракції і груп, парламентських комітетів, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України з вимогою вжити всіх заходів задля найшвидшого розгляду та відхилення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)» від 20 червня 2011 року № 8711, проекту Закону України «Про заборону спрямованої на дітей пропаганди гомосексуалізму» від 30 березня 2012 року № 10290 та подібних законодавчих ініціатив як таких, що суперечать конституційним правам і свободам людини та громадянина і спрямовані на встановлення інституційної дискримінації лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів (ЛГБТ) (пункт 1);

Наполягаємо на включенні сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності до переліку підстав, за якими в Україні забороняється дискримінація [...] (пункт 2).

— Резолюція V щорічної Національної конференції ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України «Відкритість та професійність»[11]

Особливістю V Нацконференції (2012) була також помітна участь ЛГБТ-християн, за наполяганням яких у підсумковому документі з'явився політично вагомий розділ такого змісту:

Ми, представники міжконфесійної групи ЛГБТ-християн, […] вважаємо, що будь-яка Церква, яка іменує себе християнською, покликана стверджувати ідеали любові, братерства, свободи створеної Богом людської особистості. Церква не може виступати проти основних прав і свобод людини, толерантності та демократичних основ сучасного суспільства. У країнах Заходу ціла низка християнських деномінацій та громад засвідчують власну відкритість для представників ЛГБТ-спільноти та засуджують розпалювання гомофобії як однієї з форм ненависті. Низка сучасних теологів стверджують безпідставність звинувачень ЛГБТ з боку християн-фундаменталістів, що намагаються обґрунтувати свою ненависть до гомосексуалів і осуд одностатевого кохання цитатами зі Святого Письма.

Висловлюємо занепокоєння з приводу зростання кількості закликів до насильства щодо представників ЛГБТ-спільноти та до їх дискримінації з боку релігійних фундаменталістів і навколоцерковних громадських діячів.

Заклики до насильства щодо представників ЛГБТ-спільноти та їх дискримінації з боку церковного єпископату та лідерів релігійних організацій є шкідливими для всього суспільства, бо сіють ворожнечу та розбрат; також такі заклики наносять тяжкі духовні рани тим віруючим, що належать до числа ЛГБТ. За улюбленим багатьма „християнськими“ гомофобами гаслом „Любімо грішника, але ненавидьмо гріх“ криється намагання огорнути ненависть в оболонку любові, що призводить, зрештою, до підсилення стигматизації представників ЛГБТ-спільноти з боку таких діячів.

Із прикрістю констатуємо, що жодна з традиційних Церков і релігійних організацій, які діють на території України, не заявила про своє обурення і не висловила протесту у зв'язку з актами протиправного, антихристиянського гомофобного насильства, вчиненими в Києві проти громадян із числа активістів ЛГБТ-спільноти у травні—червні 2012 року, не висловила співчуття жертвам цього насильства; тому ми переконані, що це є свідченням мовчазної згоди з діями правопорушників-екстремістів.

Звертаємося до Церков і релігійних організацій, які діють на території України, із закликом припинити розпалювання ворожнечі до людей на ґрунті сексуальної орієнтації чи ґендерної ідентичності, визнаючи при цьому за релігійними діячами право на свободу віросповідання в межах норм соціальної терпимості (пункти 20-24).

— Резолюція V щорічної Національної конференції ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України «Відкритість та професійність»[11]

VI Нацконференція 2013 року стала наймасовішою: у ній узяли участь 105 учасни_ків/ць[13], які представляли широке коло ЛГБТ-організацій, ініціативних ЛГБТ-груп, ЧСЧ-сервісних і партнерських організацій, що працюють в Україні[26]. У резолюції, яка була прийнята за підсумками роботи конференції, зокрема було ухвалено звернення до лідерів парламентських фракцій, Голови Верховної Ради України та його заступників, керівництва та членів профільних парламентських комітетів, усіх народних депутатів України із закликом ужити всіх заходів задля зняття з розгляду п'яти законопроектів, які на думку представників української ЛГБТ-спільноти «в разі їхнього прийняття порушать в Україні та поза її межами конституційні права та свободи людей з числа ЛГБТ»[13] (згодом усі ці законопроекти таки були зняті з розгляду). Крім цього, було заявлено таке:

Вважаємо необхідним представити пропозиції організованого ЛГБТ-руху України [...] щодо поправок до Конституції України з метою забезпечення прав і свобод людини для ЛГБТ, зокрема пра́ва на захист від дискримінації (нерівного ставлення) за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності, а також пра́ва на створення сім'ї на прийнятних і бажаних підставах у формі шлюбу або реєстрованого цивільного партнерства без огляду на стать членів (членкинь) відповідного сімейного союзу (пункт 4)[27].

— Резолюція VI Національної конференції ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України «Рівноправність і залученість»[13]

VII Нацконференція, стала найдраматичнішою, бо була поєднана в часі з заходами III Міжнародного форуму-фестивалю ЛГБТ «КиївПрайд2014»[28]: конференція, на відміну від усіх інших, проходила в самому центрі Києва, 3-5 липня 2014 року, у так званому Холі чемпіонів Національного спортивного комплексу «Олімпійський», а III Марш Рівності було призначено на ранок 2-го дня її проведення — 4 липня, проте Марш у публічному форматі не відбувся через неспроможність київської міліції, послабленої революційними подіями в України 2013/2014 років, гарантувати безпеку в разі «вуличного» проведення Маршу[29]. Саме тому шикування учасників та учасниць III Маршу Рівності та їх спілкування зі ЗМІ відбулися безпосередньо в «Холі чемпіонів». VII-й Нацконференції уперше передувала преконференція для молодого ЛГБТ-активу.

З 6 по 8 листопада 2015 року пройшла VIII Нацконференція[30], участь у якій уперше взяли представники громадського руху батьків, які мають дітей — ЛГБТ[31]. До роботи цієї конференції долучився також координатор програми «Сонячний зайчик» Богдан Жук (із доповіддю на тему «Практики масових комунікацій (на прикладі програми ЛГБТ-кіно „Сонячний зайчик“ в рамках Київського Міжнародного кінофестивалю „Молодість“)»)[32]. Під час VIII Нацконференції відбулося напрацювання етичних засад українського ЛГБТ-руху[33], окремий програмний напрям було присвячено проблематиці трансгендерів. Із числа учасників і учасниць VIII Нацконференції 21 особа взяла також участь у 2-й преконференції для молодого ЛГБТ-активу «На низькому старті»[34]. Саме на VIII Нацконференції вперше розглядалась проблематика публічності спільноти бісексуальних людей як однієї із субспільнот ЛГБТ.

IX Нацконференція з міжнародною участю «ЛГБТ і політика: переламний момент» відбулась у вересні-жовтні 2016 року[35]. Під час заходу були засвідчені позитивні зрушення стану справ ЛГБТ-спільноти в Україні, було згадано, зокрема, про успішне проведення Маршу Рівності у столиці, у якому вперше взяли участь 7 народних депутатів[36] та включення антидискримінаційної поправки до Трудового кодексу наприкінці 2015 року[37]. В конференції взяла участь Інна Борзило, керівниця громадської організації Центр UA, яка займається адвокацією реформ та розвитком відкритого суспільства. Вона наголосила на необхідності більшої відкритості ЛГБТ-спільноти, об'єднання ЛГБТ-руху навколо єдиного приорітету, співпраці з політичними силами, правозахисними організаціями, журналістами тощо[35]. Окрему увагу було приділено обговоренню проблем, з якими стикаються ЛГБТ-внутрішньо переміщені особи[38]. В канун конференції, 29 вересня, відбулись 4 преконференційних заходи: преконференція для молодого ЛГБТ-активу, тренінг з PR для спікерів ЛГБТ, супервізійний семінар для психологів, що працюють з ЛГБТ та регіональна преконференція ЧСЧ-сервісу та ЛГБТ-руху Східної Європи та Центральної Азії.

Карта активностей ЛГБТ-руху

Ювілейна Х Нацконференція пройшла 19-22 жовтня 2017 року під гаслом «Різноманіття та рівність: політика взаємодії, реалії та пріоритети»[17]. Її проведення підтримали 23 співорганізатори та партнери — найбільше за всю історію проведення. Захід традиційно об'єднав навколо близько 100 гостей та учасників й учасниць. Конференція відзначилася участю чотирьох народних депутатів різних скликань (Антон Геращенко, Світлана Заліщук, Віталій Кононов, Єгор Фірсов) у подіумній дискусії «ЛГБТІ-спільнота і політичний процес: учасники чи заручники?»[17], включеністю спільнот транс*людей та інтерсекс, а також застосуванням принципу інтерсекціональності. Протягом конференції активіст(к)ами було створену карту активностей ЛГБТ-руху України. Наразі карта представляє ті активності, які були названі учасни_ками/цями Національної конференції як такі, що «суттєво повпливали на ЛГБТ-спільноту за останній рік».

Символіка, атрибутика, нумерація, статус

[ред. | ред. код]
Логотип Нацконференцій ЛГБТ у 2008-2013 роках
Емблема VII Нацконференції ЛГБТ (2014)

За усталеною традицією, для кожної нацконференції виробляється окрема емблема (логотип), у якій, зазвичай, обігруються кольори веселки. На кожній нацконференції, починаючи з другої, використовується для оздоблення основного приміщення конференції одним з найвідоміших артефактів українського ЛГБТ-руху — автентичний Великий ЛГБТ-стяг України, який було виготовлено ручним способом за кошт ЛГБТ-спільноти для несення Хрещатиком під час публічного маршу в рамках першого українського гей-прайду 2003 року[39][40].

Кожна нацконференція має порядковий номер у вигляді римської цифри, а також індивідуальну назву, або гасло, що змінюється з року на рік. Для позначення контенту (текстових постів, фото), пов’язаного з нацконференціями, використовується запроваджена 2015 року уніфікованана система хештегів, які формуються таким чином: порядковий номер конференції арабською цифрою (цифрами) + абревіатура NC або НК + рік проведення у форматі ‘рррр’ (найпоширенішими є хештеги #8NC2015, #9NC2016, #10NC2010 відповідно для VIII, IX та X нацконференцій)

Починаючи з VIII, нацконференція репрезентована у соціальній мережі Facebook через публічні сторінки конкретної конференції (напр. X національна конференція ЛГБТ-руху на ЧСЧ-сервісу України) та публічні «заходи» (напр. Х Національна конференція ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України).

Нацконференція є однією з кількох регулярних ключових подій з національним статусом в ЛГБТ-русі та ЧСЧ-сервісі України (другою такою подією у 2007–2015 роках було щорічне Національне стратегічне планування для ЧСЧ-сервісу та ЛГБТ-руху України[7], яке проводилося дев’ять разів; третьою — очні загальні збори Ради ЛГБТ-організацій України, що скликалися 14 разів у проміжок з 2008 до 2015 року). Водночас, ЛГБТ-подією всеукраїнського значення, яке, на відміну від національної конференції, передбачає високу публічність та медійність, виступає КиївПрайд (проводиться щорічно з 2012 року).    

Критика

[ред. | ред. код]

Національні конференції здобувають у публічному інформаційному просторі як позитивні, так і негативні відгуки та оцінки. Зокрема, в одній з публіцистичних статей 2017 року зазначено:

Недолік, у якому дорікає ЛГБТ-рухові сама спільнота, чиї інтереси він нібито захищає, — недоступність і закритість організацій, а також розбіжність цілей, озвучених організаціями, з реальними потребами ЛГБТ в Україні. Наприклад, Національна ЛГБТ-конференція, проведення якої фінансують західні донори, приймає близько 100 осіб […]. Принципи відбору дуже часто суб’єктивні і передбачають лояльність до членів оргкомітету. Примітно, що на конференцію, яку позиціонують як головну щорічну подію ЛГБТ-руху, не пускають журналістів.

— Захарова А., Пару слов о «грантоедстве». Почему ЛГБТ-организациям невыгодны однополые браки, Деловая столица[41]

Хронологія

[ред. | ред. код]
Рік Дата № Гасло Кількість учасників та учасниць Місце проведення Хештеги
2008
16-18 квітня
I
«Мобілізація та адвокація інтересів ЛГБТ-спільноти»
~70
Київ
—
2009
28-30 травня
II
«Партнерство та розвиток»
66
Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Мощун
—
[42][6]
2010
25-27 червня
III
«Стратегія та єдність»
~80
Київська обл., Вишгородський р-н, адміністративна територія Глібівської сільської ради, ур. Зелений Бір
—
[43]
2011
27-29 травня
IV
«Прогрес та інновації»
99
Київська обл., Вишгородський р-н, адміністративна територія Глібівської сільської ради, ур. Зелений Бір
—
[23]
2012
22-24 червня
V
«Відкритість та професійність»
88
Київська обл., Вишгородський р-н, адміністративна територія Глібівської сільської ради, ур. Зелений Бір
—
[7][11]
2013
31 травня-2 червня
VI
«Рівноправність і залученість»
105
Київ, Пуща-Водиця
—
[13]
2014
3-5 липня
VII
«Загрози та шанси»
~90
Київ
—
2015
6-8 листопада
VIII
«Переосмислення: співтовариство і рух»
97
Київська обл., Вишгородський р-н, адміністративна територія Глібівської сільської ради, ур. Зелений Бір
#8NC2015

#8НК2015

[44][45][46]
2016
 30 вересня-2 жовтня
IX
«ЛГБТ та політика: переламний момент»
98
Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Мощун
#9NC2016

#9НК2016

2017
19-22 жовтня
X
«Різноманіття та рівність: політика взаємодії, реалії та пріоритети»
~100
Київ, Пуща-Водиця
#10NC2017

#10НК2017

Галерея

[ред. | ред. код]
Команда ВБО «Точка опори» на сесії презентацій ЛГБТ-організацій у рамках IV Нацконференції, 2011. На V Нацконференції ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України, 2012. Учасники й учасниці III Маршу Рівності, призначеного на 2-й день VII Нацконференції ЛГБТ, 04.07.2014. Лідер ВГО «Гей-Форум України» Святослав Шеремет на VIII Національній конференції ЛГБТ, 2015. Інформаційні матеріали на VIII Національній конференції ЛГБТ-руху і ЧСЧ-сервісу України, 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Постійна референта група з питань ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісних проектів в Україні (ПРГ-Україна) — координаційний орган, що складався з представників українських ЛГБТ-організацій і експертів та виконував функцію координаційно-експертного механізму для напрацювання політичних рішень щодо ЛГБТ/ЧСЧ/ЖСЖ в Україні[8]. Основний зміст діяльності ПРГ-Україна полягав у критичній оцінці соціальної активності, спрямованої на ЛГБТ-спільноту України, заходів у відповідь на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу в середовищі ЧСЧ та ЖСЖ в Україні та виробленні відповідних експертних рекомендацій[9]. Існувала з 2007 до 2012 року, після чого була реформована в Експертну групу з питань здоров'я та прав геїв і інших ЧСЧ[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ "СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК" ПРЕДСТАВЛЕНИЙ НА НАЦІОНАЛЬНІЙ ЛҐБТ-КОНФЕРЕНЦІЇ. МОЛОДIСТЬ київський мiжнародний кiнофестиваль (укр.) . 10.11.2015. Процитовано 3.02.2016.
  2. ↑ V Всеукраинский съезд ЛГБТ // «Один з нас». — К. : ГО «Гей-Альянс», 2012. — Вип. 3 (червень-липень). — С. 3.
  3. ↑ Общество Украинское движение секс-меньшинств разрабатывает стратегию. УНИАН (рос.) . Общество Украинское движение секс-меньшинств разрабатывает стратегию. Процитовано 7.02.2016.
  4. ↑ "СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК" ПРЕДСТАВЛЕНИЙ НА НАЦІОНАЛЬНІЙ ЛҐБТ-КОНФЕРЕНЦІЇ. МОЛОДIСТЬ київський мiжнародний кiнофестиваль (укр.) . 10.11.2015. Процитовано 3.02.2016.
  5. ↑ В Киеве прошел съезд геев и лесбиянок. Интерфакс-Религия (рос.) . 1.06.2009. Процитовано 2.02.2016.
  6. ↑ а б Под Киевом прошел национальный съезд геев и лесбиянок. Korrespondent.net (рос.) . 1.06.2009. Процитовано 2.02.2016.
  7. ↑ а б V Всеукраинский съезд ЛГБТ // «Один з нас». — К. : ГО «Гей-Альянс», 2012. — Вип. 3 (червень-липень). — С. 3.
  8. ↑ а б Украинское движение, 25, 2015, с. 149.
  9. ↑ Методичні рекомендації з питань ВІЛ та ЧСЧ для суддів: Методичний посібник / Шеремет С. П. — К. : Програма розвитку ООН в Україні, 2011. — С. 35.
  10. ↑ Новая эксперная группа // Stonewall. — К. : ВОО «Гей-Альянс Украина», 2012. — Вип. 0 (листопад-грудень).
  11. ↑ а б в г д е РЕЗОЛЮЦІЯ V щорічної Національної конференції ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України «Відкритість та професійність»
  12. ↑ В Києві пройшла 10 національна ЛГБТ Конференція. ГО «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ» (амер.). 27 жовтня 2017. Процитовано 19 листопада 2017.
  13. ↑ а б в г д е РЕЗОЛЮЦІЯ VI Національної конференції ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України «Рівноправність ізалученість»
  14. ↑ Общественная организация "Ассоциация ЛГБТ «ЛИГА» — Третя національна конференція ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України
  15. ↑ VIII Національна конференція ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України на сайті Реформа ВІЛ-послуг у дії
  16. ↑ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»
  17. ↑ а б в В Києві відбулась політична дискусія про ЛГБТ: Заліщук, Геращенко, Фірсов, Кононов, Охотін. www.lgbt.org.ua (рос.). Процитовано 14 листопада 2017.
  18. ↑ а б Украинское движение, 25, 2015, с. 113.
  19. ↑ Общество Украинское движение секс-меньшинств разрабатывает стратегию. УНИАН (рос.) . Общество Украинское движение секс-меньшинств разрабатывает стратегию. Процитовано 7.02.2016.
  20. ↑ interfax.by. Белорусские геи и лесбиянки участвовали в съезде сексменьшинств в Киеве. interfax.by (рос.) . 01.06.2009. Архів оригіналу за 7.02.2016. Процитовано 7.02.2016.
  21. ↑ deemon_amorales: III национальная конференция гражданского движения ЛГБТ Украины
  22. ↑ Гей-парады в Украине нецелесообразны. 1.07.2010. Процитовано 4.02.2016.
  23. ↑ а б Святослав Шеремет. Гей-лесбийское движение крепчает. korrespondent.net (рос.) . 11.06.2011. Процитовано 3.02.2016.
  24. ↑ Под Киевом завершила работу конференция украинских ЛГБТ-активистов // Gay.Ru, 13 червня 2011. Процитовано 3.02.2016 (рос.)
  25. ↑ Украинское движение, 25, 2015, с. 147.
  26. ↑ VI Національна конференція ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України «Рівноправність і залученість». 27.03.2013. Процитовано 4.02.2016.
  27. ↑ Згодом, 2015 року, уряд України запланував-таки розробку законопроекту про реєстроване цивільне партнерство» Див.: Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року на Урядовому порталі
  28. ↑ ПРАВА ЛЮДИНИ ДЛЯ ЛГБТ-СПІЛЬНОТИ І ЄВРОМАЙДАН 2013—2014
  29. ↑ У Києві скасували гей-парад з-за радикалів, ЛГБТ-співтовариство звинувачує КМДА. Незалежне бюро новин (укр.) . 05.07.2014. Процитовано 7.02.2016.
  30. ↑ Кира Ковальски. Под Киевом прошла VIII Национальная конференция ЛГБТ-движения Украины. Гей-Альянс Украина. 9.11.2015. Процитовано 1.03.2016.
  31. ↑ Голова батьківського руху «ТЕРГО» розповіла, як побудувати організацію на Національному ЛГБТ-порталі України
  32. ↑ "СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК" ПРЕДСТАВЛЕНИЙ НА НАЦІОНАЛЬНІЙ ЛҐБТ-КОНФЕРЕНЦІЇ. МОЛОДIСТЬ київський мiжнародний кiнофестиваль (укр.) . 10.11.2015. Процитовано 3.02.2016.
  33. ↑ Етичний кодекс громадського руху за свободи й права людини для ЛГБТ+ в Україні (PDF) (вид. станом на 10 травня 2017 р.). с. 13.
  34. ↑ Andrey Mihedko. 06-08 листопада поблизу Києва відбулася щорічна VIII Національна Конференція ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу. ГО «Гей-Альянс» (укр.) . 10.11.2015. Процитовано 3.02.2016.
  35. ↑ а б Каким будет завтра? C успехом прошла IХ Национальная ЛГБТ-конференция. upogau.org. Процитовано 14 листопада 2017.
  36. ↑ У Марші рівності в Києві взяли участь 7 нардепів, - Заліщук. 112.ua (укр.). Процитовано 14 листопада 2017.
  37. ↑ Відсьогодні в Україні заборонена дискримінація у сфері праці. tyzhden.ua. Процитовано 14 листопада 2017.
  38. ↑ ЛГБТ і політика: переламний момент. Радник. Процитовано 14 листопада 2017.
  39. ↑ Лайма Гейдар, Анна Довбах. Быть лесбиянкой в Украине: обретая силу. — ИОЦ "Женская Сеть". — К., 2017. — 122 p.
  40. ↑ Украинское движение, 25, 2015, с. 146.
  41. ↑ Захарова, А. (15 листопада 2017). Пара слов о «грантоедстве». Почему ЛГБТ-организациям невыгодны однополые браки [Пара слів про «грантожерство». Чому ЛГБТ-організаціям невигідні одностатеві шлюби]. Деловая столица (російською) . Процитовано 19 листопада 2017.
  42. ↑ Друга національна конференція ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісних організацій України на сайті Ресурсний центр ГУРТ
  43. ↑ Под Киевом состоялась Третья национальная конференция ЛГБТ-движения Украины. Gay.Ru (рос.) . 4.07.2010. Процитовано 2.02.2016.
  44. ↑ VIII Національна конференція ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України на сайті Реформа ВІЛ-послуг у дії
  45. ↑ Кира Ковальски. Под Киевом прошла VIII Национальная конференция ЛГБТ-движения Украины. Гей-Альянс Украина. 9.11.2015. Процитовано 1.03.2016.
  46. ↑ Andrey Mihedko. 06-08 листопада поблизу Києва відбулася щорічна VIII Національна Конференція ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу. ГО «Гей-Альянс» (укр.) . 10.11.2015. Процитовано 3.02.2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Hikaro/Чернетка
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Hikaro/Чернетка&oldid=23488478