Законопроекти про заборону пропаганди гомосексуалізму в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

У Верховній Раді України в період VI скликання вносилося декілька законопроектів про заборону пропаганди гомосексуалізму в Україні. Більшість з них вже були зняті з розгляду. Проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів відносно захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір», запропонований Євгеном Царьковим, 2 жовтня 2012 року вже був прийнятий парламентом України в першому читанні. Подальші читання законопроекту відтоді не проводилися.

Абсолютна більшість цих законопроектів так чи інакше є калькою з російських аналогів[1], а їхні автори — пособниками РФ в Україні: Партія Регіонів та КПУ, які найбільш активно пропагували ці відверто гомофобні та ксенофобні законопроекти, які не тільки позбавляли останніх прав ЛГБТ України (і офіційно могли дозволити дискримінацію за сексуальною та статевою ознакою), але і могли використовуватися для перешкоджання діяльності вільних ЗМІ[2] та Громадських організацій, що активно борються за права людини в Україні.

Законодавчі ініціативи[ред.ред. код]

Законопроект Царькова[ред.ред. код]

Проект № 8711 закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів відносно захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір» був внесений у Верховну Раду України VI скликання 20 червня 2011 року групою авторів, якими були Євген Царьков (фракція Комуністичної партії), Катерина Лук'янова, Лілія Григорович фракція Блоку «Наша Україна — Народна самооборона»), Павло Унгурян («Блок Юлії Тимошенко — Батьківщина»), Юлія Ковалевська (Партія регіонів), Тарас Чорновіл (депутатська група «Реформи в ім'я майбутнього»)[3].

Законопроект № 8711 вносить зміни до закону про «Захист суспільної моралі». Поправки передбачають заборону виробництва і поширення продукції, що пропагує гомосексуалізм. Під гомосексуалізмом закон розуміє стосунки сексуального характеру між особами однієї статі[3]. Зміни вносяться в закони «Про друкарські засоби масової інформації», «Про телебачення і радіомовлення» і «Про видавничу справу», метою яких є заборона на використання засобів масової інформації для пропаганди гомосексуалізму[3].

Також вводиться кримінальна відповідальність за ввезення, виробництво та поширення творів з пропагандою гомосексуалізму разом з творами, що пропагують насильство, жорстокість, расову, національну і релігійну нетерпимість і дискримінацію[3]. Згідно з документом, такі діяння повинні каратися штрафом до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 гривень) або позбавленням волі на термін від трьох до п'яти років[4].

Пояснювальна записка законопроекту стверджує, що поширення гомосексуалізму веде до епідемії ВІЛ/СНІДу, руйнує інститут сім'ї і може привести до демографічної кризи, у зв'язку з чим погрожує національній безпеці України[3].

Рада VI скликання так і не змогла ухвалити цей законопроект, і 2 жовтня 2012 року він був прийнятий в першому читанні Радою наступного VII скликання[5][4]. Документ підтримали 289 депутатів з 350 (при мінімально необхідних 226)[6][5]. Законопроект також підтримав голова Верховної Ради Володимир Литвин[7].

У Верховній раді VII скликання законопроект, відомий раніше під № 8711, отримав інший номер — № 0945[8][9][10].

У грудні 2014 року секретаріат парламентського комітету з питань свободи слова та інформаційної політики роз'яснив, що проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)» від 20 червня 2011 року «відхилено та знято з розгляду як такий, що не був включений […] до порядку денного роботи п'ятої сесії Верховної Ради України VII скликання у відповідності до статей 22 та 107 Регламенту Верховної Ради України»[11].

Законопроект Колесніченка[ред.ред. код]

30 березня 2012 року у Верховній Раді був зареєстрований ще один законопроект № 10290, спрямований на заборону пропаганди гомосексуалізму. Проект закону «Про заборону спрямованої на дітей пропаганди гомосексуалізму» був запропонований депутатом Вадимом Колесніченком (Партія регіонів)[12].

Документ зараховував до пропаганди гомосексуалізму проведення мітингів, парадів, акцій, пікетів і демонстрацій, метою яких є умисне поширення будь-якої позитивної інформації про гомосексуальність; проведення уроків, тематичних бесід, інтерактивних ігор, виховних годин, факультативів, а також поширення у школах будь-якої інформації на тему гомосексуальності; поширення в засобах масової інформації повідомлень, статей про гомосексуальність або закликів у будь-якій формі до гомосексуального способу життя[12]. Проте, згідно з проектом закону, пропагандою гомосексуалізму не є поширення ідей толерантності по відношенню до ЛГБТ, а також проведення мітингів, демонстрацій і інших масових заходів, спрямованих на боротьбу за права ЛГБТ[12].

Законопроектом також передбачалися штрафи в розмірі до 1 700 гривень для громадян і 1700-8500 для юридичних осіб за «спрямовану на дітей пропаганду гомосексуалізму», яка, згідно з документом, може негативно відобразитися на фізичному і психічному здоров'ї дітей, їхньому моральному і духовному розвитку[12]. Пропаганда гомосексуалізму, що виражається в публічній демонстрації гомосексуального способу життя і гомосексуальної поведінки карається штрафом від 8 500 до 11 900 гривень. Крім того, законопроект припускав і кримінальну відповідальність у вигляді арешту до 3 років або позбавлення волі на термін від 3 до 5 років у разі повторення впродовж року відповідних правопорушень[12].

У червні 2012 року Профільний комітет Верховної Ради зі свободи слова й інформації підтримав законопроект Вадима Колесніченка і рекомендував парламенту прийняти його[13]. Тим не менш, згідно з даними на сайті Верховної ради, законопроект № 10290 був відкликаний 12 грудня 2012 року. Проте вже 24 грудня 2012 року Колесніченко разом зі своєю помічницею Яною Салмін внесли новий законопроект № 1155 «Про заборону спрямованої на дітей пропаганди одностатевих сексуальних стосунків», який представляв з себе допрацьовану версію старого законопроекту, що не дійшов до голосування[10][9]. 3 квітня 2013 року законопроект підтримали у Комітеті Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, і він був відправлений на розгляд до Ради на перше читання[10][9].

Нова редакція законопроекту використала нове формулювання «пропаганди одностатевих сексуальних стосунків», під якою розумілася «умисна діяльність, яка має на меті і(чи) виражається в поширенні будь-якої позитивній інформації про одностатеві сексуальні стосунки, що може негативно вплинути на фізичне і психічне здоров'я, моральний і духовний розвиток дитини, у тому числі, сформувати у нього неправдиві уявлення про соціальну рівноцінність традиційних і нетрадиційних шлюбних стосунків, а в майбутньому вплинути на вибір сексуальної орієнтації»[10].

Врешті-решт, 28 лютого 2014 року Верховна рада зняла законопроект Колесніченка з розгляду[14][15].

Законопроект Журавського[ред.ред. код]

7 липня 2012 року у Верховну Раду був внесений третій законопроект № 10729 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно встановлення відповідальності за пропаганду гомосексуалізму». Автор законопроекту Віталій Журавський (Партія регіонів) запропонував ввести штрафи за пропаганду гомосексуальних і бісексуальних стосунків, а також трансгендерності[16][17][18].

У законопроекті пропаганда гомосексуалізму й трансгендерності визначалася як «поширення інформації, здатної завдати шкоди моральному й духовному розвитку населення, у тому числі сформувати спотворені уявлення про соціальну рівноцінність традиційних і нетрадиційних шлюбних стосунків»[16]. Такі дії, згідно з законопроектом, повинні були каратися штрафами від 500 до 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян(8500-15300 гривень)[18][19]. У жовтні 2012 року Журавський подав заяву на відкликання власного законопроекту[20]. Згідно з даними на сайті Верховної ради, законопроект № 10729 був офіційно відкликаний 12 грудня 2012 року.

Реакції на законопроекти[ред.ред. код]

Критика законопроектів[ред.ред. код]

У липні 2012 року, після того як законопроект № 10290 був підтриманий Профільним комітетом Верховної Ради, 35 депутатів Парламентської асамблеї Ради Європи підписали декларацію, що закликає Раду відхилити цей законопроект. На їхню думку, законопроект є дискримінаційним по відношенню до ЛГБТ, а Україна, як і усі інші країни-члени Ради Європи повинні вжити заходи для заохочення толерантності в школі, у тому числі і надаючи об'єктивну інформацію з питань сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності[21].

Організація Об'єднаних Націй також виступила з критикою законопроекту. 5 жовтня 2012 року речник Верховного комісара ООН з прав людини Руперт Колвілль оприлюднив повідомлення Верховного комісара ООН з прав людини щодо ухвалення 2 жовтня 2013 року Верховною Радою України у першому читанні закону № 8711, в якому, зокрема, було відмічено, що закон є «явно дискримінаційним і суперечить взятим на себе Україною міжнародних зобов'язань щодо забезпечення свободи слова та інформації», а також як такий, що може «обмежити право на охорону здоров'я та рівності перед законом, і викликає серйозні запитання щодо приєднання країни до фундаментальних цінностей прав людини, що містяться в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права та Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод»[22].

У жовтні 2012 року після прийняття Верховною Радою законопроекту № 8711 в першому читанні міжнародна організація Amnesty International закликала український парламент не ухвалювати законопроект у другому читанні. На думку «Міжнародної Амністії», цей законопроект порушує права ЛГБТ і обмежує дітей у їхньому праві шукати, отримувати, поширювати будь-яку інформацію та ідеї. Крім того, організація підкреслює, що ухвалення цього закону порушує ряд міжнародних зобов'язань України, зокрема Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод, Конвенцію про права дитини, а також суперечить рекомендаціям Європейського суду з прав людини і Комітету Організації Об'єднаних Націй з прав людини[23]. Комісар Ради Європи з прав людини Нілс Муйжніекс також попросив парламент України не ухвалювати законопроект[24].

Міністерство закордонних справ України закликало Верховною Раду не ухвалювати законопроект № 8711, а у разі його прийняття у повному обсязі врахувати інтереси сексуальних меншин. За словами директора департаменту МЗС України з питань інформаційної політики Олега Волошина, за цією законодавчою ініціативою стоїть «специфічне відношення депутатів до сексуальних меншин»[25].

Експертна рада з питань свободи інформації і захисту конфіденційності при Представникові Уповноваженого з питань доступу до публічної інформації і захисту персональних даних у жовтні 2012 року також зажадала від Верховної Ради відхилити ухвалений в першому читанні законопроект № 8711, а також і інші аналогічні законопроекти унаслідок відсутності чіткого визначення «пропаганди гомосексуалізму» і протиріччя статті 34 Конституції України, згідно якої обмеження свободи слова можливо тільки в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, а також в цілях запобігання безладів або злочинів, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або права інших осіб, запобіганню розголошування інформація, отриманих конфіденційно, або забезпечення авторитету і безсторонності правосуддя[26].

Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська назвала законопроект № 8711 недосконалим. На її думку, відсутність у документі чіткого тлумачення «пропаганди гомосексуалізму» може привести до надмірного обмеження прав людину і до зловживань з боку посадовців[27]. У лютому 2013 року Лутковська під час розгляду законопроекту, що отримав новий № 0945, в Комітеті Верховної Ради з питань свободи слова і інформації на доопрацюванні до другого читання закликала відхилити законопроект або накласти на нього вето[8].

У лютому 2013 року міжнародні організації Human Rights Watch і Equal Rights Trust, а також 22 українські неурядові організації у спільній заяві звернулися до керівництва Європейського Союзу з проханням у рамках саміту Україна-ЄС виступити проти гомофобних законопроектів № 0945 і № 1155 і закликати українську владу припинити дискримінацію ЛГБТ[28][29].

За словами керівника «Гей-Форуму України» Святослава Шеремета, законопроекти про заборону пропаганди гомосексуалізму є проявом недалекоглядності політиків, оскільки подібні закони не знищать самих гомосексуалів, проте зроблять неможливою пропаганду безпечного сексу[30].

Підтримка законопроектів[ред.ред. код]

Законопроекти проти пропаганди гомосексуалізму підтримує також глава громадського руху «Любов проти гомосексуалізму» Руслан Кухарчук[31]. У квітні 2009 року рухом «Любов проти гомосексуалізму» був розпочатий всеукраїнський збір підписів за ухвалення законопроекту № 8711 по заборону пропаганди гомосексуалізму. До літа 2010 року вже було зібрано більше 60 тисяч підписів[32].

У травні 2013 року біля будівлі Верховної Ради пройшов мітинг за участю декількох сотень осіб. Мітингуючі виступали проти ухвалення закону про протидію дискримінації, що забороняє дискримінацію на робочому місці, у тому числі і за ознакою сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності, а також за ухвалення законопроекту № 8711 про заборону пропаганди гомосексуалізму[33].

У червні 2013 року Українська православна церква Київського патріархату на Помісному соборі у Києві прийняла декларацію «Про негативне відношення до гріха содомії(гомосексуалізму), його пропаганди в суспільстві і так званих одностатевих шлюбах», в якій засудила пропаганду гомосексуалізму. «Кожен православний християнин, хто підтримує і схвалює „узаконення“ содомського гріха, підпадає під прокляття Содома і під анафему Апостола Павла і відлучає себе від Церкви. Ми категорично проти того, щоб гомосексуальний спосіб життя і поведінки трактувалися як природні, нормальні і корисні для суспільства і особи. Ми проти того, щоб содомія пропагувалася як варіант норми статевого життя і щоб держава залучала своїх громадян до одностатевих сексуальних стосунків», — говориться в документі[34].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Закон о гомосексуализме копирует Россию?. Главком. 2012-04-03. Процитовано 2014-09-07. 
  2. Юрбюро Медіа-профспілки має зауваження до законопроекту №8711 про захист прав дітей на безпечний інфопростір. НМПУ. 2012-10-08. Процитовано 2014-09-07. 
  3. а б в г д В Раде хотят запретить пропаганду гомосексуализма. LB.ua. 2011-06-22. Процитовано 2014-09-07. 
  4. а б Безвизовый режим Украины с ЕС зависит от прав геев и лесбиянок?. Inpress.ua. 2013-07-05. Процитовано 2014-09-07. 
  5. а б Депутаты вводят запрет на пропаганду гомосексуализма. LB.ua. 2012-10-02. Процитовано 2014-09-07. 
  6. Верховная Рада поддержала запрет пропаганды гомосексуализма. Lenta.ru. 2012-10-02. Процитовано 2014-09-07. 
  7. Литвин поддерживает запрет пропаганды гомосексуализма. LB.ua. 2012-10-03. Процитовано 2014-09-07. 
  8. а б Лутковская требует наложить вето на закон о запрете пропаганды гомосексуализма. LB.ua. 2013-02-19. Процитовано 2014-09-07. 
  9. а б в Украина: Отклонить законопроекты, дискриминирующие ЛГБТ. HRW. 2013-04-16. Процитовано 2014-09-07. 
  10. а б в г Законопроект Колесниченко о запрете пропаганды гомосексуализма получил одобрение профильного комитета. Ракурс.ua. 2013-04-09. Процитовано 2014-09-07. 
  11. Законопроект "про пропаганду гомосексуалізму" знятий з розгляду незаконно - ЛГБТ-активісти. lgbt.org.ua. 5.01.2015. Процитовано 25.01.2015. 
  12. а б в г д Колесниченко хочет запретить гей-парады. LB.ua. 2012-04-03. Процитовано 2014-09-08. 
  13. Профильный комитет Рады поддержал запрет пропаганды гомосексуализма. LB.ua. 2012-06-13. Процитовано 2014-09-08. 
  14. Рада сняла с рассмотрения гомофобный закон Колесниченко. Телеграф. 2014-04-28. Процитовано 2014-09-08. 
  15. Верховная Рада сняла с рассмотрения гомофобный закон Колесниченко. Gazeta.ua. 2014-04-28. Процитовано 2014-09-08. 
  16. а б «Регионал» предложил штрафовать за пропаганду трансгендерности. LB.ua. 2012-07-16. Процитовано 2014-09-08. 
  17. Украинцев хотят штрафовать за пропаганду гомосексуализма. Сегодня.ua. 2012-07-16. Процитовано 2014-09-08. 
  18. а б Юлия Рябчун (2012-07-10). Традиционная ориентация. Коммерсант Украина, №106 (1596). Процитовано 2014-09-8. 
  19. В ПР предлагают штрафовать за пропаганду гомосексуализма на 15 тыс. грн. ТСН. 2012-07-16. Процитовано 2014-09-08. 
  20. Тетяна Сененко (2012-10-17). Журавський відкликав свій законопроект «про заборону пропаганди гомосексуалізму» (uk). UNN. Процитовано 2014-01-26. 
  21. В ПАСЕ призвали Раду оставить геев в покое. LB.ua. 2012-07-11. Процитовано 2014-09-08. 
  22. Повідомлення Верховного комісара ООН з прав людини щодо ухвалення Верховною Радою України у першому читанні закону №8711. Представництво ООН в Україні. 2013-10-05. Процитовано 2014-09-08. 
  23. Amnesty International отчитала Раду из-за гомосексуалистов. LB.ua. 2012-10-02. Процитовано 2014-09-08. 
  24. СЕ просит не принимать закон, запрещающий пропаганду гомосексуализма. LB.ua. 2012-10-05. Процитовано 2014-09-08. 
  25. МИД вступился за секс-меньшинства. LB.ua. 2012-10-03. Процитовано 2014-09-08. 
  26. Эксперты по свободе информации требуют отменить запрет на пропаганду гомосексуализма. LB.ua. 2012-10-12. Процитовано 2014-09-08. 
  27. Омбудсмен вступилась за секс-меньшинства Украины. LB.ua. 2012-10-03. Процитовано 2014-09-08. 
  28. Letter to the President of the European Council and the President of the European Commission Ahead of the EU-Ukraine Summit (en). HRW. 2013-02-21. Процитовано 2014-09-08. 
  29. ЕС просят призвать Украину к ответу за гомофобию. LB.ua. 2013-02-22. Процитовано 2014-01-26. 
  30. Людмила Параскива (2012-10-04). Шеремет: Запрет говорить вслух о геях не уничтожит самых гомосексуалов. Gazeta.ua. Процитовано 2014-09-08. 
  31. Американские СМИ возмущены украинским законопроектом против геев. LB.ua. 2013-07-24. Процитовано 2014-09-08. 
  32. Львов собирает подписи против пропаганды однополой любви. LB.ua. 2010-06-29. Процитовано 2014-09-08. 
  33. Активисты митинговали за запрет пропаганды гомосексуализма. LB.ua. 2013-05-14. Процитовано 2014-09-08. 
  34. УПЦ КП осудила пропаганду гомосексуализма. LB.ua. 2013-06-29. Процитовано 2013-09-08. 

Посилання[ред.ред. код]