Крупа (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Крупа
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Луцький
Рада/громада Підгайцівська сільська рада
Код КОАТУУ 0722884802
Основні дані
Засноване 1545
Населення 913
Площа 3,294 км²
Густота населення 277,17 осіб/км²
Поштовий індекс 45604
Телефонний код +380 332
Географічні дані
Географічні координати 50°41′16″ пн. ш. 25°24′20″ сх. д. / 50.68778° пн. ш. 25.40556° сх. д. / 50.68778; 25.40556Координати: 50°41′16″ пн. ш. 25°24′20″ сх. д. / 50.68778° пн. ш. 25.40556° сх. д. / 50.68778; 25.40556
Середня висота
над рівнем моря
215 м
Місцева влада
Адреса ради 45602, Волинська обл., Луцький р-н, с.Підгайці, вул.Шкільна,30 , тел. 79-75-03
Карта
Крупа. Карта розташування: Україна
Крупа
Крупа
Крупа. Карта розташування: Волинська область
Крупа
Крупа
Мапа

Кру́пасело в Україні, в Луцькому районі Волинської області. Населення становить 913 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Згадується 8 грудня 1322 р. у грамоті князя Любарта Гедиміновича[1]. На території села відомі наступні пам'ятки археології:

  • В південній частині села – овальне городище давньоруського часу, яке обведене валом. Обстежувалось у 1955–1956 рр. Ю. Захаруком і Є. Тимофеєвим.
  • В південно-східній околиці села знаходився курганний могильник давньоруського періоду, що складався з 19 насипів. Три з них розкопала К. Мельник. Біля кістяків знайдені прикраси, зброя, предмети побуту.
  • В південно-західній частині села – селище давньоруського періоду. Його обстеження провели у 1955–1956 рр. Ю. Захарук і Є. Тимофеєв.
  • За 0,2 км на північ села, в урочищі Бірки, на мисі правого берега Стиру, в місці впадіння в нього його правостороннього допливу – струмка Зеленка – селище давньоруського періоду XII–XIV ст. площею до 1 га. Пам’ятку зафіксовано за 200 м на південь від мосту шосейної дороги Дубно-Луцьк. У 2011 році на його території проводила рятівні археологічні дослідження експедиція ДП "Волинські старожитності" під керівництвом Баюка В.Г. Окрім давньоруських матеріалів, виявлено залишки фундаментів митниці XVI ст. та купецький медальйон того ж часу.
Медальйон купця XVI ст., виявлений під час розкопок у с. Крупа в урочищі Бірки
  • В північній частині села, в урочищі Висланка, на мисі правого берега першої надзаплавної тераси Стиру висотою близько 18 м над рівнем заплави – багатошарова пам’ятка: городище давньоруського періоду XII – XIII ст. і поселення культур кулястих амфор, стжижовської, тшинецько-комарівської. Городище має приблизно прямокутну форму із заокругленими кутами розмірами 80х100 м. Територія його була оточена ровом з північної, східної і південної сторін. Ширина його доходила місцями до 20 м. В’їзд на городище знаходився з напільної східної сторони тераси. Західний схил пам’ятки ескарпований.
  • На північно-західній околиці села, в урочищі Заступна, поруч із недіючим кар’єром по добуванню глини – багатошарове поселення тшинецько-комарівської, вельбарської культур і давньоруського періоду XI– XIII ст. площею близько 2 га. Пам’ятка розташована на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою 12–14 м над рівнем заплави, а неподалік від неї розміщена трансформаторна підстанція водогону.
  • За 0,4 км на північний захід від села, в урочищі Топілля, навпроти цвинтаря, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою до 18 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду XII–XIII ст. площею близько 1 га.
  • На західній околиці села, в урочищі Городище – городище давньруського періоду X–XIII ст. Воно займає мис правого берега Стиру висотою до 20 м над рівнем заплави. Пам’ятка складається з двох різних за величиною частин. Менша з них дещо вища, в плані близька до кола з діаметром до 40 м. Вона обнесена глибоким ровом, дно якого виходить на рівень заплави. Західна сторона цієї частини городища прямовисна, а інші схили дуже круті. Вона до того ж з’єднана перемичкою зі сторони півдня з іншою, дещо більшою за площею, частиною городища. Остання за формою близька до овалу розмірами 50х100 м. Вона нижча за висотою і, на відміну від попередньої, ореться. Зараз на ній знаходяться людські городи. Крім того, нижча частина городища відокремлена від напільної сторони тераси глибоким ровом. Гадаємо, що саме це мисове городище обстежив П. Раппопорт у 1960 р. Однак, на відміну від В. Коноплі та В. Івановського, він зауважував, що майданчик городища неправильної форми, яка відповідає природній конфігурації підвищення і порізаний балками. Розмір майданчика 35х14 м.
  • В західній частині села, в районі вул. Сонячної – селище давньоруського періоду XII–XIII ст. площею близько 1 га.
  • На південно-західній околиці села, на території тваринницької ферми, – пізньофеодальне замчище XV–XVII ст. Воно розміщене на рівній ділянці мису першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою до 16 м над рівнем заплави. В плані воно приблизно квадратної форми зі сторонами довжиною близько 80 м. Замчище має частково збережений вал заввишки 2 м, рів завширшки 3–4 м, який уцілів зі сходу та два бастіони по обох кінцях східного валу. Щодо останніх, то вони мають вигляд зрізаного конусу із дещо заглибленим кратеропідбним верхом. Внутрішня територія замчища в наш час[коли?] інтенсивно ореться. На поверхні ґрунту у великій кількості трапляються уламки цегли, бите скло давнього походження і фрагменти гончарного посуду.
  • На південно-західній околиці села – селище давньоруського періоду XII–XIII ст. площею до 2 га. Воно розміщене на рівній ділянці мису першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою близько 20 м над рівнем заплави.
  • За 0,5 км на південний захід від села, на рівній ділянці першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою 8–10 м над рівнем заплави – поселення тшинецько-комарівської культури площею до 1 га. Уламки ліпної кераміки зібрані з площі орного поля по обидві сторони лінії електропередач. На захід від пам’ятки знаходиться трансформаторна підстанція водогону.
  • За 1 км на південний захід від села, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою 6–8 над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду XII–XIII ст. площею до 2 га. Його сліди зафіксовані в місці впадіння в Стир нині пересохлого потічка. На захід від пам’ятки, на відстані, приблизно 100 і 200 м знаходиться дві трансформаторні підстанції водогону.
  • За 1,8 км на південний захід від села, на схилі першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою 18–20 м над рівнем заплави – багатошарове поселення тшинецько-комарівської, вельбарської культур, лежницької групи ранньозалізного часу і давньоруського періоду XI–XIII ст. площею до 3 га. В західній частині пам’ятка зруйнована кар’єром по добуванню піску. В зрізах стінок останнього зафіксовано плями від заглиблених частин житлових і господарських споруд давньоруського часу, які особливо чітко простежуються на південній стінці котловану.
  • За 2,5 км на південний схід від села, на рівній ділянці підковоподібного у плані мису першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою близько 20 м над рівнем заплави – багатошарове поселення волино-люблінської, тшинецько-комарівської культур і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 5 га.
  • За 0,5 км на північний схід від села, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега безіменного потічка (правосторонній доплив Стиру) висотою близько 8 м над рівнем заплави – поселення тшинецько-комарівської культури площею до 2 га.
  • За 1,5 км на захід від села, на останці правого берега Стиру висотою до 1–2 м над рівнем заплави і розмірами 60–80х250 м – селище давньоруського періоду Х–ХІІ ст. Уламки гончарного посуду зібрані у вищій, південно-східній частині пам’ятки.

Під час Першої світової війни з 1915 р. Крупа перебувала в австрійській окупації. Вже на четвертий день Брусиловського прориву 26 травня (8 червня) 1916 р. укріплені позиції австрійців на околицях села протягом цілого дня стримували посилені атаки 8-го корпусу росіян[2]. На наступний день російські війська заволоділи лінією Підгайці – Вигаданка (тепер у складі с.Лище) – Крупа і о 20.00 годині 15-а дивізія росіян увійшла у м.Луцьк[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кучинко М.М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. - Луцьк: Волинські старожитності, 2010. - С. 214-218.


Посилання[ред. | ред. код]