Джованні Спадоліні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джованні Спадоліні
італ. Giovanni Spadolini
GSpadolini.jpg
44-й Прем'єр-міністр Італії
28 червня 1981 — 1 грудня 1982 року
Президент: Алессандро Пертіні
Попередник: Арнальдо Форлані
Наступник: Амінторе Фанфані
 
Партія: Республіканська партія (Італіія)[d]
Освіта: Флорентійський університет
Народження: 21 червня 1925(1925-06-21)[1][2][3]
Флоренція, Італія
Смерть: 4 серпня 1994(1994-08-04)[1][2][3] (69 років)
Рим, Італія
° злоякісна пухлина
Релігія: католицтво
Нагороди:

Ischia International Journalism Award[d] (1989)

почесний доктор[d] (1993)

Медіафайли у Вікісховищі?

Джованні Спадоліні (італ. Giovanni Spadolini; нар. 21 червня 1925(19250621), Флоренція — пом. 4 вересня 1994, Рим) — італійський журналіст, історик, політик і державний діяч, очолював кабінет міністрів Італії з 28 червня 1981 по 1 грудня 1982 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

До 1949 включно, Джованні Спадоліні вивчав право на юридичному факультеті Флорентійського університету, а вже у віці 25 років став у цьому-ж навчальному закладі професором сучасної історії. Написав кілька книг історико-політичної тематики, де в основному були дослідження періоду Рісорджименто.

З 1955 по 1968 Джованні Спадоліні займав пост головного редактора регіональної італійської газети «il Resto del Carlino» у місті Болоньї. У 1968 році переїхав до Мілана до 1972 року пропрацював в національному виданні «Corriere della Sera».

У 1972, 1976 і 1979 обирався до Сенату Італії від Республіканської партії.

З 1974 по 1976 був членом кабінету міністрів, де виконував функції міністра навколишнього середовища та культурної спадщини. У 1979 знову повернувся в уряд як міністр народної освіти. Після смерті голови Республіканської партії Уго Ла Мальфа, в вересні 1979 року Спадоліні став його наступником і очолював республіканців по 1988 рік.

28 червня 1981 сформував і очолив кабінет міністрів, який проіснував по 1 грудня 1982 року.

Після відставки Спадоліні був обраний довічним сенатором. Він не залишив політику і брав активну участь у житті держави аж до самої загибелі 4 вересня 1994. Міністр оборони Італії (19831987).

З липня 1987 по квітень 1994 він був президентом Сенату Італії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000

Посилання[ред. | ред. код]