Вітторіо Емануеле Орландо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вітторіо Емануеле Орландо
італ. Vittorio Emanuele Orlando
Italian Premier, Vittorio Orlando LCCN2014703632.jpg
Ім'я при народженні італ. Vittorio Emanuele Orlando
Народився 19 травня 1860(1860-05-19)[1][2][…]
Палермо, Італія[4]
Помер 1 грудня 1952(1952-12-01)[4][1][…] (92 роки)
Рим, Італія[4]
Країна Flag of Italy (1946–2003).svg Італія
Діяльність політик, професор, дипломат, правник
Alma mater Університет Палермо
Знання мов італійська[1]
Заклад Університет Палермо
Членство Національна академія деї Лінчеї і National Councild
Посада сенатор Італії[d], Прем'єр-міністр Італійського королівства[d], minister of Interior of the Kingdom of Italyd, member of the Constituent Assembly of Italyd, minister of Justice of the Kingdom of Italyd, minister of Justice of the Kingdom of Italyd, міністр суспільної освіти Королівства Італіяd, член Палати депутатів Королівства Італії[d][5], член Палати депутатів Королівства Італії[d][5], член Палати депутатів Королівства Італії[d][5], член Палати депутатів Королівства Італії[d][5], член Палати депутатів Королівства Італії[d][5], член Палати депутатів Королівства Італії[d][5], член Палати депутатів Королівства Італії[d][5], член Палати депутатів Королівства Італії[d] і President of the Chamber of Deputies of the Kingdom of Italyd
Партія Historical Leftd
Автограф Orlando V.E. firma.jpg
Нагороди
Grand cross of the Civil Order of Alfonso XII Вищий орден Святого Благовіщення
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Орландо (значення).

Вітторіо Емануеле Орландо (італ. Vittorio Emanuele Orlando; 19 травня 1860(18600519), Палермо — 1 грудня 1952, Рим) — італійський державний діяч, один з лідерів італійського лібералізму. Засновник італійської школи публічного права.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Палермо. Навчався на юридичному факультеті Палермського університету, згодом доцент цього ж університету. В 1897 вперше обраний депутатом парламенту. В 1903—1905 — міністр освіти, в 1907—1917 — міністр внутрішніх справ Італії. Під час Першої світової війни 1914—1918 Орландо виступав за продовження воєнних дій Італією до переможного завершення війни. З жовтня 1917 Орландо — голова коаліційного уряду. Очолював італійську делегацію на Паризькій мирній конференції 1919—1920 років. У ході роботи конференції висунув широкі територіальні претензії до Антанти як компенсацію за участь Італії у воєнних діях, що були відкинуті союзниками. Невдачі на міжнародній арені та економічна криза всередині країни змусила Орландо в червні 1919 подати у відставку. Довгий час Орландо недооцінював небезпеку фашизму. З січня 1925 знаходився в опозиції до уряду Беніто Муссоліні. Займався викладацькою діяльністю. Політична позиція Орландо була непослідовною. В 1935 підтримав агресивні акції фашистів в Африці, а під час Другої світової війни відіграв важливу роль в усуненні Муссоліні від влади. В повоєнний час був одним з лідерів Ліберальної партії. Виконував консультативні функції при уряді Італії, з 1948 — сенатор з правових питань. Помер 1 грудня 1952 у Римі.

  • La riforma elettorale, 1883

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ Encyclopædia Britannica
  4. ↑ а б в Орландо Витторио Эмануэле // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ а б в г д е ж https://storia.camera.it/deputato/vittorio-emanuele-orlando-18600519

Посилання[ред. | ред. код]


Italy politic personality icon.svg Це незавершена стаття про політичного діяча чи діячку Італії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вітторіо_Емануеле_Орландо&oldid=27068994