Камілло Бенсо ді Кавур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Камілло Бенсо ді Кавур
італ. Camillo Benso di Cavour
Камілло Бенсо ді Кавур

Час на посаді:
23 березня 1861 — 6 червня 1861
Монарх  Віктор Емануїл II
Попередникпосада заснована
НаступникБеттіно Рікасолі

Час на посаді:
23 березня 1861 — 6 червня 1861
Попередникпосада заснована
НаступникБеттіно Рікасолі

Flag of Italy (1861-1946) crowned.svg 1-й міністр військово-морських сил Італії
Час на посаді:
23 березня 1861 — 6 червня 1861
Попередникпосада заснована
НаступникФедеріко Луїджі

Flag of Kingdom of Sardinia (1848).svg 9-й Прем'єр-міністр Сардинії
Час на посаді:
4 листопада 1852 — 19 липня 1859
Монарх  Віктор Емануїл II
ПопередникМассімо д'Ацельо
НаступникАльфонсо Ферреро Ламармора

Flag of Kingdom of Sardinia (1848).svg 11-й Прем'єр-міністр Сардинії
Час на посаді:
21 січня 1860 — 23 березня 1861
Монарх  Віктор Емануїл II
ПопередникАльфонсо Ферреро Ламармора
Наступникпосада скасована

Народився10 серпня 1810(1810-08-10)[1][2][…]
Турин, [d], Франція[4][2]
Помер6 червня 1861(1861-06-06)[1][2][…] (50 років)
Турин, Італія[4][2]
НаціональністьІталієць
БатькоМікеле Бенсо ді Кавур
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
ПідписCamillo Benso, conte di Cavour Signature.svg

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Камілло Бенсо ді Кавур повне ім'я Камілло Бенсо Джуліо Поль Філіп, граф Кавур, граф Целаренго та Ізолабелла (10 серпня 1810, Турин — 6 червня, 1861 Турин) — італійський політик та державний діяч, одна з ключових фігур Рісорджименто. Був міністром Сардинського королівства у 1850—1852, прем'єр-міністром у 1852—1859 та в 1860—1861. У тому ж 1861, з проголошенням Королівства Італії, став першим головою ради міністрів нової держави, але невдовзі помер.

Характеристика[ред. | ред. код]

Був лібералом та прогресистом, антиклерикалом та прихильником економічного розвитку. Уся його політика була витримана в цьому ключі, а головне, направлена на об'єднання Італії та звільнення її земель від австрійців та папства. В політиці був головою поміркованих правих у парламенті, йшов на співробітництво з помірними лівими.

Знаходився під впливом республіканських ідей Джузеппе Мадзіні, але до Гарібальді ставився з пересторогою побоюючись його революційності. Це щоправда не заважало Кавурові усіляко використовувати успіхи останнього для об'єднання країни навколо П'ємонту.

У зовнішній політиці був умілим та гнучким дипломатом, підтримував добрі стосунки з Францією на яку успішно опирався у боротьбі з Австрією. Саме завдяки французькій підтримці вдалося приєднати до Сардинського королівства більшу частину Північної Італії та Тоскани. Анексія королівства Обох Сицилій призвела до утворення об'єднаного Італійського королівства.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Р. Кривонос. Кавур Камілло Бенсо // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.306 ISBN 978-966-611-818-2