Михайль Семенко
Михайль Семенко | ||||
---|---|---|---|---|
![]() Михайль Семенко на поштовій листівці | ||||
Ім'я при народженні | Семенко Михайло Васильович | |||
Псевдонім | Анатоль Цебро | |||
Народився | 19 (31) грудня 1892 с. Кибинці Миргородський повіт Полтавська губернія | |||
Помер | 24 жовтня 1937 (44 роки) Київ | |||
Країна | ![]() ![]() ![]() | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | поет, теоретик мистецтва, літературний критик, редактор | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1913—1937 | |||
Напрямок | футуризм | |||
Партія | Російська соціал-демократична робітнича партія | |||
Діти | Ірина Семенко | |||
Автограф | ![]() | |||
| ||||
![]() | ||||
![]() | ||||
![]() |
Миха́йль Семенко́ (Миха́йло Васи́льович Семе́нко, 19 (31) грудня 1892[1], село Кибинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, нині Миргородський район, Полтавська область — 24 жовтня 1937[2], тюрма НКВС СРСР, Київ) — поет доби Розстріляного відродження; основоположник і теоретик українського футуризму (також відомого як панфутуризм), організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань.
Модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, сміливими експериментами з формою вірша, запровадив нові образи й створив слова, покликані відбити нову індустріалізовану добу. Загинув під час сталінського терору.
Син письменниці Марії Проскурівни.
Творчий життєпис
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/75/%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C5.jpg/180px-%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C5.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4f/%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C4.jpg/180px-%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C4.jpg)
Навчався у Псих-неврологічному інституті в Петербурзі.
Перша збірка «Prelude» (1913) позначена впливами поетів «Української хати»; наступними збірками — «Дерзання» і «Кверофутуризм» (1914) та вміщеним в останній маніфестом Семенко розпочав паралельно до виниклого в Україні російського кубо- і егофутуризму (Д.Бурлюк, О.Кручоних, В.Хлєбников) течію українського кверофутуризму — мистецтва шукання.
1918 року Семенко видав у Києві збірки «П'єро задається», «П'єро кохає» і «Дев'ять поем»; 1919 — в однойменному з заснованою ним футуристичною групою видавництві «Флямінґо» збірки «П'єро мертвопетлює», «Bloc-notes» і «В садах безрозних», а також поему «Ліліт». 1919 проголосив «революційний футуризм» й опублікував «ревфутпоему» — «Тов. Сонце» та «Дві поезофільми»; був редактором журналу «Мистецтво».
1920 видав разом із М.Любченком і О.Слісаренком «Альманах трьох»; 1921 — збірку «Проміння погроз»; тоді ж організував «Ударну групу поетів-футуристів», перейменовану на асоціацію панфутуристів «Аспанфут» (1922—1924), кредо й маніфести якої були проголошені в альманасі «Семафор у майбутнє» (1922) і газеті «Катафалк искусства» (1922). Зазнавши критики літературних кіл, Семенко перейшов на позиції «лівого фронту» («УкрЛЕФ») і перетворив «Аспанфут» на «Комункульт» (1924), одночасно працював (1924—1927) як головний редактор Одеської кінофабрики ВУФКУ.
1924 видав під назвою «Кобзар» дві збірки своїх творів 1910—1922 років, 1925 — збірку «В революцію» та поезофільм «Степ»; 1927 — (разом з Г. Шкурупієм і М. Бажаном) «Зустріч на перехресній станції» і заснував нове об'єднання футуристів (письменники Гео Шкурупій, Дмитро Бузько, Леонід Скрипник, Олексій Полторацький, Олекса Влизько та художники Вадим Меллер, Анатолій Петрицький, та ін.) під назвою «Нова ґенерація» з журналом цієї ж назви (1927—1930). Сильно критикований, Семенко відійшов від футуризму, ставши співцем більшовицької революції (збірки «Малий кобзар і нові вірші», 1928; «Європа й ми», 1929).
На початку 1930-х років визнав «помилковість» своїх колишніх позицій, виявом чого й були збірки «Сучасні вірші» (1931), «З радянського щоденника» і «Китай в огні» (1932) та «Міжнародні діла» (1933).
Особисте життя
Батько Михайла Семенка — Василь Леонтійович на момент народження сина працював волосним писарем у Кибинцях, надалі став писарем земської управи в містечку Хорол. Мати Михайла закінчила лише початкові класи церковноприходської школи, проте була письменницею-самоуком, автором ряду повістей, надрукованих під її дівочим прізвищем — Марія Проскурівна. Брат поета, Василь, був цікавим художником, разом з Михайлом починав футуристичний рух в Україні, проте на початку Першої світової війни загинув на Західному фронті. Ще один брат — Олександр і сестра Олександра також писали вірші, але ще зовсім молодими померли від туберкульозу. Також у Михайля була сестра Софія та молодший за нього на 8 років брат Микола.
Про юність Михайла Семенка збереглося досить мало свідчень. Однак, точно відомо про його активну участь в громадському і суспільно-політичному житті країни в роки Жовтневого перевороту та у часи міжвладдя. Зокрема, в газеті «Київське життя» від 11 (24) вересня 1919 року в Хроніці міститься таке повідомлення «В ніч на 8-е вересня, за словами Ради, арештовано в себе на квартирі українського письменника Михайла Семенка»…
Зі своєю першою дружиною Лідією Михайль Семенко познайомився у Владивостоці, де він прожив близько трьох років. Лідія Іванівна Горенко народилася 1898 року в українській родині переселенців на Далекий Схід. Почуття Семенка до майбутньої дружини характеризують як глибоке і водночас безмежно тривожне, що спричинило високі злети ранньої лірики поета, появу в ній — насамперед у циклах «Осіння рана», «П'єро кохає» — зовсім нових мотивів і творчих рішень[3].
Михайль Семенко мав сина Ростислава і доньку Ірину[4].
Михайль Семенко був також одружений з українською актрисою Наталією Ужвій, з якою розлучився 1936 року. В цьому шлюбі єдиною дитиною був син Михайло (1927 р. н.). Він теж проявляв поетичний дар, писав вірші. Після розлучення залишився з Наталією Ужвій. Навчався в Київському університеті на факультеті міжнародних відносин.
Арешт і страта
Ще за три дні до свого арешту, 23 квітня 1937 р., Михайль Семенко провів у Києві творчий вечір. Оскільки він постійно мешкав у Харкові і часто бував у Києві, було підготовлено два ордери на його арешт. Письменника звинуватили в тому, що він бере участь в Українській фашистській націоналістичній терористичній організації, якої насправді ніколи не існувало, а також у плануванні замаху на секретаря ЦК КП(б)У С. В. Косіора, який мав нібито відбутися під час демонстрації 1 травня 1937 року.[5]
Серед іншого йому закидали спробу скинути Радянську владу в Україні за допомогою «німецьких фашистів». Надломлений морально та фізично Михайль Семенко, як свідчать протоколи допитів 4, 7 та 8 травня 1937 р., «зізнався» у всіх звинуваченнях. Зізнання були написані під диктування уповноваженого Акімова на ім'я Начальника НКВД УРСР Ізраїля Леплевського 4 вересня 1937 р.[6]
23 жовтня 1937 р. відбулося закрите засідання Військової колегії Верховного Суду СРСР у складі голови армвійськюриста А. Орлова, бригадвійськюриста С. Ждана, військюриста І рангу Ф. Кліміна, військюриста І рангу А. Батнера та за участю помічника Прокурора СРСР М. Рагінського. Комісія «іменем Союзу Радянських Соціалістичних Республік» винесла вирок: «приговорила Семенко Михайла Васильевича к высшей мере уголовного наказания — расстрелу с конфискацией всего имущества, лично ему принадлежащего». Наступного дня Семенка страчено разом з іншими українськими письменниками в одній з київських в'язниць, поховано в братській могилі в Биківнянському лісі[7]. Михайль Семенко був реабілітований посмертно самими комуністами.[4]
Значення творчості
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/63/%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C2.jpg/150px-%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C2.jpg)
Рання футуристична творчість Семенка просякнута урбаністичними й мариністичними мотивами й сюжетами, відзначається мовними і формальними експериментами й намаганням епатувати читача. Не зважаючи на пропаговану ним деструкцію форми й відкидання класичних і тогочасних літературних надбань, зокрема спадщини Шевченка, Олеся, Вороного, Філянського, Семенко мав чималий вплив на розвиток української модерної поезії 1920-х років, у тому числі й так званої пролетарської. Повне зібрання творів Семенка було видане в Харкові у трьох томах (1929—1931).
У 1985 році видавництво «Радянський письменник» видало в серії «Бібліотека поета» збірку його поезій.
Вплив на сучасну українську літературу
Михайля Семенка штучно вилучено з історії літератури (див. покоління Розстріляне відродження), тому він не мав впливу на наступне покоління, проте через покоління його прочитано й Семенків вплив позначився на творчості письменників сучасної української літератури. Серед старшого покоління це — Ігор Калинець, Василь Голобородько (див. вірш «Тиждень»). Серед молодих авторів естетика футуризму присутня в поезіях Сергія Жадана[8] (зокрема боротьбою з «іконою» Шевченка — див.поезію «Тарас Григорович Шевченко»), Олега Коцерева та Любові Якимчук (див. поему про Михайля Семенка «Тов. Дим» зі збірки «, як Мода»).[9],[10]
2012 року з ініціативи Любові Якимчук українськими поетами-авангардистами було оголошено Роком Семенка, який був відзначений низкою акцій, присвячених поетові («Виставка поетів імені Михайля Семенка», Ніч поезії та музики нон-стоп під час Форуму видавців у Львові була присвячена Семенку, лекція мистецтвознавця Дмитра Горбачова «Під знаком Семенка», дискусія у «Кабінеті» за участю Олега Коцарева і Люби Якимчук та ін.)[11].
Музичні твори на слова Михайля Семенка
- Ірина Сивохіна — «Гра» [1]
- Орест Криса — «Тіні забуті» (гурт «Сонячна машина»)[2]
- Андрій Войтюк — «Сьогодні» (гурт «Сонячна машина»)[3]
- Михайло Вериківський — «Гімни святій Терезі» [4]
- Олександр Козаренко — «П'єро мертвопетлює» для соліста і камерного оркестру [5]
- Сергій Ярунський — «Атавіза», футуристичний квартет для читця, флейти, віолончелі і ф-но [6]
- Алла Загайкевич — «Місто», для сопрано та комп'ютера[12]
Див. також
- Список репресованих українських письменників
- Список українських митців, які зазнали репресій в часи СРСР
Джерела та література
- Герасимова Г. П. Семенко Михайло Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 522. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Ґрунтовна біографічна стаття на «ЛітАкценті» — Любов Якимчук. «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму»
- Ніковський А. Поезія-будуччини. У кн. Vita Nova. — K., 1920.
- Лейтес А. і Яшек М. Десять pp. укр. літератури (1917 — 27). І — II. — К., 1928.
- Качанюк М. Матеріали до іст. футуризму в Україні // Літературний Архів, І — IV. — Xарків, 1930.
- Неврлі М. Михайль Семенко, укр. футуризм і словацькі давісти // Дукля, ч. 3. — Пряшів, 1966.
- Полторацький О. Михайль Семенко та «Нова Генерація» // Вітчизна, ч. 11. — К., 1966.
- Михайль Семенко та Тарас Шевченко
- Український футуризм: Вибрані сторінки / Упор. Сулима М. М. — Ніредьгаза: Педагогічний інститут імені Дьордя Бешшеньєї, 1996. — 256 с. — ISBN 963 7170 60.
- Левицький В. Мрійливі субтитри до поезофільму у 3D // Критика. — 2011. — Ч. 5–6. — С. 41–42.
- Семенко І. Про Михайля Семенка [Спогади про батька] // Згар. — 2003. — № 1. — С 66–80.
Примітки
- ↑ виписка з метричної книги зберігається в Державному історичному архіві Санкт-Петербурга
- ↑ Поэт-футурист Михаил Семенко
- ↑ Любов Якимчук. «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму»
- ↑ а б …З ПОРОГА СМЕРТІ… Письменники України — жертви сталінських репресій.
- ↑ Біографічна стаття «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму»
- ↑ Біографія на сайті Київської міської бібліотеки
- ↑ Біографічна стаття «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму»
- ↑ Жадан Сергій Вікторович. Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка: Дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г. С. Сковороди. — Х., 2000. — 165 арк. — Бібліогр.: арк. 156—165.
- ↑ Такий феміністичний футуризм
- ↑ Любов Якимчук «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму» (біографічна стаття)
- ↑ Рік Михайля Семенка розпочався! (ФОТО)
- ↑ Прем'єрне виконання відбулось на Книжковому арсеналі 2017 р.
Посилання
- Марко Роберт Стех «Очима культури» № 34. Скандальний Михаль Семенкo та український футуризм
- Поезія Михайля Семенка
- Біографія на ukrlib.com.ua
- Біографічний нарис-колаж у журналі «Личности Украины»
- Український Центр
- Клуб Поезії
- Михайль Семенко. Бажання («Мені багнесь заплющити очі…») (аудіо)
- Михайль Семенко. Бажання («Чому не можна перевернути світ…») (аудіо)
- Михайль Семенко. Кохання (аудіо)
- Михайль Семенко. Женщини (аудіо)
|