ФБР проводить розслідування серії вбивств, скоєних невідомим серійним вбивцею. За звичку здирати шкіру з убитих ним жінок його прозвали «Буффало Біллом». Не знайшовши зачіпок, ФБР вирішує звернутися за порадою до вбивці-канібала, у минулому психіатра, надзвичайно небезпечного Ганнібала-«Канібала» Лектера, котрий перебуває в ізоляторі психлікарні. Для розмови з ним відправляють молоду слухачку академії ФБР Кларису Старлінґ. Між Лектером і Старлінґ виникає зв'язок, Лектер починає грати з нею у дивну психологічну гру: він погоджується допомагати Старлінґ, лише якщо вона відкриє йому подробиці свого життя. Старлінґ розповідає Лектеру частину своїх дитячих спогадів, пов'язаних з сильними психологічними переживаннями, коли вона втікала з будинку прийомних батьків, намагаючись врятувати від забою ягня. Лектер, як плату за розповідь, звертає її увагу на деякі деталі справи, опираючись на які, Старлінґ урешті знаходить слід, що веде до Буффало Білла. Тим часом маніяк викрадає дочку сенатора, а головний лікар Чілтон через власне марнославство забороняє Старлінґ зустрічатися з Лектером. Сенатор йде на угоду з Лектером, однак той втікає з ізолятора, розправившись з охоронцями і бригадою швидкої допомоги. Вивчаючи минуле однієї з жертв, Старлінґ здогадується, що Білл — у минулому кравець. У пошуках записів першої жертви вона приїжджає до її будинку, де й переховується маніяк. Вона здогадується, хто він, за метеликом, що виповз із його халата (він вклав кокон у горло однієї з жертв). Переслідуючи вбивцю, Старлінг опиняється в підвалі, маніяк раптом вимикає світло, а сам, з приладом нічного бачення, цілить у спину Старлінґ. Вона влучає у Білла, вистріливши на звук зведеного курка. В останньому кадрі Лектер дзвонить Старлінг з аеропорту Південного Біміні (Багамські Острови), де таємно переслідує панікуючого Чілтона, та натякає їй, що Чілтон його наступна жертва.
Під час зйомок сцени першої зустрічі Лектера та Старлінґ Ентоні Гопкінс старався дивитися прямо в камеру, щоб створити ефект враження (за його словами), що він «знає абсолютно все».
Якщо уважно розглянути один з постерів фільму, то можна побачити на тілі метелика зображення черепа, а сам череп складений з семи оголених жіночих тіл (це епізод роботи фотографа Філіпа Галсмана «Скальп Далі»).
Ганнібала Лектера можна бачити в фільмі загалом не більше 16 хвилин, однак це дозволило Ентоні Гопкінсу отримати «Оскар» у номінації «Найкраща чоловіча роль». Цей факт дотепер є неперевершеним досягненням.
1992 — дві номінації на премію «Оскар»: найкращий звук (Том Флейшман, Крістофер Ньюман), найкращий монтаж (Крейґ МакКей)
1992 — 4 номінації на премію «Сатурн»: найкращий режисер (Джонатан Деммі), найкраща акторка (Джоді Фостер), найкраща музика (Говард Шор), найкращі костюми (Колін Атвуд)
1992 — 7 номінацій на премію Британської кіноакадемії: найкращий фільм (Кеннет Утт, Едвард Саксон, Рональд Бозман, Джонатан Деммі), найкращий режисер (Джонатан Деммі), найкращий адаптований сценарій (Тед Таллі), найкраща операторська робота (Так Фуджімото), найкращий оригінальний саундтрек (Говард Шор), найкращий монтаж (Крейґ МакКей), найкращий звук (Том Флейшман, Крістофер Ньюман, Скіп Лівсей)
1992 — номінація на премію «Сезар» за найкращий іноземний фільм (Джонатан Деммі)
1992 — 4 номінації на премію «Золотий глобус»: найкращий фільм — драма, найкраща чоловіча роль — драма (Ентоні Гопкінс), найкращий режисер (Джонатан Деммі), найкращий сценарій (Тед Таллі)
США
Мовчання ягнят у Вікісховищі
Мовчання ягнят у Вікіцитатах
