Наджиб Мікаті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наджиб Мікаті
араб. نجيب ميقاتي
Miktai.jpg
Народився 24 листопада 1955(1955-11-24)[1] (66 років)
Триполі
Країна Flag of Lebanon.svg Ліван
Діяльність політик, підприємець
Alma mater Американський університет Бейрута
Посада Прем'єр-міністр Лівану[d], Прем'єр-міністр Лівану[d] і Прем'єр-міністр Лівану[d]
Партія March 8 Allianced
Конфесія сунізм
Брати, сестри Taha Mikatid
Сайт najib-mikati.net/indexArabic.aspx

Наджиб Мікаті (араб. نجيب ميقاتي24 листопада 1955(1955-11-24)[1], Триполі) — ліванський політик і бізнесмен, а також тричі прем'єр-міністр Лівану, поточний термін повноважень якого розпочався у вересні 2021. Раніше він обіймав посаду прем'єр-міністра 13 червня 2011 – 15 лютого 2014 та 19 квітня 2005 – 19 липня 2005. Він також обіймав посаду міністра громадських робіт і транспорту з 6 грудня 1998 – 2003.

Мікаті був близький до сирійського уряду і керував кількома телекомунікаційними проектами в Сирії та Лівані. [2]

В 2005 році він очолив тимчасовий уряд[en], який контролював парламентські вибори[en] після виведення сирійських військ. В 2011 році він сформував свій другий уряд[en] за підтримки Альянсу 8 березня[en] [3], перш ніж пішов у відставку в 2013 році. Був членом парламенту від Триполі 2000 — 2005 роках і був переобраний в 2009 і 2018. У липні 2021 року його втретє призначили прем'єр-міністром. [4]

За версією Forbes, він є найбагатшою людиною у Лівані, в 2021 році його статки становили 2,5 мільярда доларів. [5] Його багаторазово звинувачували в корупції та у незаконному отриманні доходів. [6]

Раннє життя та освіта[ред. | ред. код]

Мікаті народився 24 листопада 1955 [7] і походить із відомої мусульманської сім'ї сунітів, яка проживає у Триполі. [8] Закінчив Американський університет у Бейруті в 1980 році та здобув ступінь магістра ділового адміністрування (MBA). [9] Також відвідував програму літньої школи у Гарварді та престижну французьку бізнес-школу INSEAD [7].

Бізнес[ред. | ред. код]

В 1979 році старший брат Наджиба Таха Мікаті[en] заснував «Arabian Construction Company» (ACC) зі штаб-квартирою в Абу-Дабі, яка стала однією з найбільших будівельних компаній на Близькому Сході. [10] Наджиб Мікаті разом зі своїм братом Тахою заснував телекомунікаційну компанію MTN Group[en] в 1982 році. У червні 2006 року він продав компанію південноафриканській MTN Group за 5,5 мільярдів доларів. [11] Таха і Наджиб Мікаті зберегли свої інші операційні підрозділи, що контролюються холдинговою компанією M1 Group[en].

Йому належить 79-метрова моторна яхта Mimtee. [12][13]

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Після призначення міністром громадських робіт і транспорту 4 грудня 1998 року Мікаті був обраний до ліванського парламенту від свого рідного міста Тріполі в 2000 році, випередивши Омара Карамі, який був обраний від того ж багатомандатного виборчого округу. Будучи парламентарем, Мікаті зберіг свою посаду в кабінеті міністрів і здобув репутацію помірно просирійського політика з нормальними відносинами з президентом Сирії Башаром Асадом. Пізніше Мікаті був призначений міністром транспорту і став союзником тодішнього президента Лівану Еміля Лахуда, підтримавши продовження його повноважень в 2004 [14].

Перше прем'єрство[ред. | ред. код]

У переговорах щодо формування уряду, Мікаті став консенсусним кандидатом. [15] Незважаючи на свою близькість до Сирії, його готовність йти на компроміс і свою обіцянку звільнити керівників сил безпеки, яких багато ліванців, підозрювали в причетності до вбивства колишнього прем'єр-міністра Рафіка Харірі 14 лютого 2005 року, принесла йому підтримку анти-сирійської опозиції, на противагу сильно про-сирійської позиції міністра оборони, Абдул Рахім Мурад. «Ми будемо символом поміркованості та національної єдності» , заявив Мікаті після присяги у Президентському палаці в Баабді .

Він був призначений прем'єр-міністром президентом Емілем Лахудом 15 квітня 2005 року після отставки Омара Карамі, який пішов у відставку після семи тижнів невдалих спроб формування консенсусного уряду.[16] Він обіймав цю посаду протягом трьох місяців, передавши 19 липня 2005 року цю посаду Фуад Синьйора.

Відставка[ред. | ред. код]

Пріоритетним завданням Мікаті була підготовка Лівану до парламентських виборів, які планувалося провести до 31 травня 2005 року. За конституцією Лівану уряд має бути затверджений до початку виборів, і опозиційні політики звинуватили президента Лахуда та колишнього прем'єр-міністра Карамі у перешкоджанні формуванню уряду, щоб зірвати вибори, які антисирійські партії вважали, що зможуть виграти. Уряду Мікаті вдалося організувати вибори, що виграла опозиція, а саме Рух 14 березня, що здобув 72 зі 128 місць у Національних Зборах Лівану.

Друге прем'єрство[ред. | ред. код]

25 січня 2011 року в парламенті Лівану 68 депутатів підтримали кандидатуру Мікаті на посаду прем'єр-міністра. Президент Лівану Мішель Сулейман, доручив Мікаті сформувати та очолити новий кабінет ліванського уряду. В результаті тривалих консультацій цей уряд був затверджений і розпочав роботу 13 червня 2011 року. Нормальній роботі уряду заважала Громадянська війна, що почалися в Сирії. На ґрунті конфлікту в Сирії Ліван розділився на два табори: прихильників режиму Башара Асада та його супротивників.

Прем'єр-міністр Лівану Наджиб Мікаті офіційно оголосив у п'ятницю 22 березня 2013 року про відставку свого кабінету [17] Мікаті зазначив, що ухвалив рішення про відставку під впливом подій у своєму рідному місті Триполі, де точились бої.

Третє прем'єрство[ред. | ред. код]

27 липня 2021 президент Мішель Аун доручив Мікаті формування нового уряду (прем'єр-міністр Хасан Діаб подав у відставку у серпні 2020 року, але Мустафа Адіб і Саад Харірі не змогли сформувати уряд) [18].

10 вересня 2021 року президент та Мікаті у присутності спікера парламенту Набіха Беррі підписали указ про формування кабінету[en] , що налічує 24 міністра-технократи, які не представляють партії[19].

20 вересня парламент проголосував за довіру уряду 85 голосами проти 15 [20].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Munzinger Personen
  2. لبناني, علي نور الدين-صحافي (5 серпня 2021). Meet the Mikati Brothers: The Myanmar Communications Kings | Daraj. daraj.com (амер.). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 23 серпня 2021. 
  3. Mikati: new government will restore trust in economy. The Daily Star. 28 травня 2011. Архів оригіналу за 7 жовтня 2012. Процитовано 6 березня 2013. 
  4. Hubbard, Ben (26 липня 2021). Lebanon Turns to Billionaire Tycoon to Form Next Government. The New York Times. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 25 березня 2022. 
  5. Mughal, Waqar. Najib Mikati - The Richest Arab Billionaires 2021. Forbes Lists (амер.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 26 липня 2021. 
  6. بشارة تكليف ميقاتي. الأخبار (араб.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 26 липня 2021. 
  7. а б Profile: Najib Mikati. BBC. 25 січня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 6 жовтня 2012. 
  8. William Harris (2012). Lebanon: A History, 600-2011. Oxford University Press. с. 347. ISBN 978-0-19-518111-1. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 25 березня 2022. 
  9. Lebanese Power-brokers: The Most Powerful Families of Lebanon. Marcopolis. 15 жовтня 2012. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 23 березня 2013. 
  10. "Taha Mikati" [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.], Bloomberg. Accessed 17 November 2015.
  11. The World's Billionaires. Forbes. Архів оригіналу за 26 лютого 2011. Процитовано 4 січня 2011. 
  12. CRN's 79m motor yacht Mimtee in Monaco. superyachttimes.com. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 25 березня 2022. 
  13. Najib Mikati – Owner of the Yacht Mimtee. superyachtfan.com. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 25 березня 2022. 
  14. Fakih, Mohalhel (2–8 September 2004). Pulling at Lebanon's strings. Al Ahram Weekly 706. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 19 квітня 2013. 
  15. Hosri, Danielle (16 квітня 2005). Opposition-Backed Moderate Mikati Named Lebanese PM. Arab News. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 4 січня 2011. 
  16. Assir, Serene (21–27 April 2005). Divided we fall. Al Ahram Weekly 739. Архів оригіналу за 25 березня 2013. Процитовано 15 квітня 2013. 
  17. Salem, Paul (23 березня 2013). Lebanon Imperiled as Prime Minister Resigns Under Duress. Carnegie Endowment for International Peace. Архів оригіналу за 29 березня 2013. Процитовано 29 березня 2013. 
  18. Benjamin Barthe (27 липня 2021). Au Liban, le magnat des télécoms Najib Mikati désigné premier ministre (фр.). Le Monde. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 27 липня 2021. 
  19. Le Liban a un nouveau gouvernement, après plus d’un an d’attente (фр.). Le Monde. 10 вересня 2021. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021. 
  20. Liban : le gouvernement de Najib Mikati obtient la confiance du Parlement (фр.). France 24. 20 вересня 2021. Архів оригіналу за 15 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021. 
Політичні посади
Попередник:
Омар Караме
прем'єр-міністр Лівану
2005
Наступник:
Фуад Синьйора
Попередник:
Саад Харірі
прем'єр-міністр Лівану
2011–2014
Наступник:
Таммам Салам
Попередник:
Хасан Діаб
прем'єр-міністр Лівану
2021–сьогодення
Повноважний

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Наджиб Мікаті