Наджиб Мікаті
| Наджиб Мікаті | |
|---|---|
| араб. نجيب ميقاتي | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | араб. محمد نجيب عزمي ميقاتي[1] |
| Народився |
24 листопада 1955[2] (68 років) Триполі |
| Країна |
 Ліван |
| Діяльність | політик, підприємець |
| Alma mater | Американський університет Бейрута |
| Посада | Прем'єр-міністр Лівану[d], Прем'єр-міністр Лівану[d], Прем'єр-міністр Лівану[d] і Minister of Public Works and Transportd |
| Партія | March 8 Allianced і Azm Movementd[1] |
| Конфесія | сунізм |
| Брати, сестри | Taha Mikatid |
| Сайт | najib-mikati.net/indexArabic.aspx |
Наджиб Мікаті (24 листопада 1955, Триполі) — ліванський політик і бізнесмен, а також тричі прем'єр-міністр Лівану, поточний термін повноважень якого розпочався у вересні 2021. Раніше він обіймав посаду прем'єр-міністра 13 червня 2011 — 15 лютого 2014 та 19 квітня 2005 — 19 липня 2005. Він також обіймав посаду міністра громадських робіт і транспорту з 6 грудня 1998—2003.
Мікаті був близький до сирійського уряду і керував кількома телекомунікаційними проектами в Сирії та Лівані. [3]
В 2005 році він очолив тимчасовий уряд[en], який контролював парламентські вибори після виведення сирійських військ. В 2011 році він сформував свій другий уряд[en] за підтримки Альянсу 8 березня[en] [4], перш ніж пішов у відставку в 2013 році. Був членом парламенту від Триполі 2000—2005 роках і був переобраний в 2009 і 2018. У липні 2021 року його втретє призначили прем'єр-міністром. [5]
За версією Forbes, він є найбагатшою людиною у Лівані, в 2021 році його статки становили 2,5 мільярда доларів. [6] Його багаторазово звинувачували в корупції та у незаконному отриманні доходів. [7]
Раннє життя та освіта[ред. | ред. код]
Мікаті народився 24 листопада 1955 [8] і походить із відомої мусульманської сім'ї сунітів, яка проживає у Триполі. [9] Закінчив Американський університет у Бейруті в 1980 році та здобув ступінь магістра ділового адміністрування (MBA). [10] Також відвідував програму літньої школи у Гарварді та престижну французьку бізнес-школу INSEAD [8].
Бізнес[ред. | ред. код]
В 1979 році старший брат Наджиба Таха Мікаті[en] заснував «Arabian Construction Company» (ACC) зі штаб-квартирою в Абу-Дабі, яка стала однією з найбільших будівельних компаній на Близькому Сході. [11] Наджиб Мікаті разом зі своїм братом Тахою заснував телекомунікаційну компанію MTN Group[en] в 1982 році. У червні 2006 року він продав компанію південноафриканській MTN Group за 5,5 мільярдів доларів. [12] Таха і Наджиб Мікаті зберегли свої інші операційні підрозділи, що контролюються холдинговою компанією M1 Group[en].
Йому належить 79-метрова моторна яхта Mimtee. [13][14]
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
Після призначення міністром громадських робіт і транспорту 4 грудня 1998 року Мікаті був обраний до ліванського парламенту від свого рідного міста Триполі в 2000 році, випередивши Омара Карамі, який був обраний від того ж багатомандатного виборчого округу. Будучи парламентарем, Мікаті зберіг свою посаду в кабінеті міністрів і здобув репутацію помірно просирійського політика з нормальними відносинами з президентом Сирії Башаром Асадом. Пізніше Мікаті був призначений міністром транспорту і став союзником тодішнього президента Лівану Еміля Лахуда, підтримавши продовження його повноважень в 2004 [15].
Перше прем'єрство[ред. | ред. код]
У переговорах щодо формування уряду, Мікаті став консенсусним кандидатом. [16] Незважаючи на свою близькість до Сирії, його готовність йти на компроміс і свою обіцянку звільнити керівників сил безпеки, яких багато ліванців, підозрювали в причетності до вбивства колишнього прем'єр-міністра Рафіка Харірі 14 лютого 2005 року, принесла йому підтримку анти-сирійської опозиції, на противагу сильно про-сирійської позиції міністра оборони, Абдул Рахім Мурад. «Ми будемо символом поміркованості та національної єдності», заявив Мікаті після присяги у Президентському палаці в Баабді .
Він був призначений прем'єр-міністром президентом Емілем Лахудом 15 квітня 2005 року після отставки Омара Карамі, який пішов у відставку після семи тижнів невдалих спроб формування консенсусного уряду.[17] Він обіймав цю посаду протягом трьох місяців, передавши 19 липня 2005 року цю посаду Фуад Синьйора.
Відставка[ред. | ред. код]
Пріоритетним завданням Мікаті була підготовка Лівану до парламентських виборів, які планувалося провести до 31 травня 2005 року. За конституцією Лівану уряд має бути затверджений до початку виборів, і опозиційні політики звинуватили президента Лахуда та колишнього прем'єр-міністра Карамі у перешкоджанні формуванню уряду, щоб зірвати вибори, які антисирійські партії вважали, що зможуть виграти. Уряду Мікаті вдалося організувати вибори, що виграла опозиція, а саме Рух 14 березня, що здобув 72 зі 128 місць у Національних Зборах Лівану.
Друге прем'єрство[ред. | ред. код]
25 січня 2011 року в парламенті Лівану 68 депутатів підтримали кандидатуру Мікаті на посаду прем'єр-міністра. Президент Лівану Мішель Сулейман, доручив Мікаті сформувати та очолити новий кабінет ліванського уряду. В результаті тривалих консультацій цей уряд був затверджений і розпочав роботу 13 червня 2011 року. Нормальній роботі уряду заважала Громадянська війна, що почалися в Сирії. На ґрунті конфлікту в Сирії Ліван розділився на два табори: прихильників режиму Башара Асада та його супротивників.
Прем'єр-міністр Лівану Наджиб Мікаті офіційно оголосив у п'ятницю 22 березня 2013 року про відставку свого кабінету [18] Мікаті зазначив, що ухвалив рішення про відставку під впливом подій у своєму рідному місті Триполі, де точились бої.
Третє прем'єрство[ред. | ред. код]
27 липня 2021 президент Мішель Аун доручив Мікаті формування нового уряду (прем'єр-міністр Хасан Діаб подав у відставку у серпні 2020 року, але Мустафа Адіб і Саад Харірі не змогли сформувати уряд) [19].
10 вересня 2021 року президент та Мікаті у присутності спікера парламенту Набіха Беррі підписали указ про формування кабінету[en] , що налічує 24 міністра-технократи, які не представляють партії[20].
20 вересня парламент проголосував за довіру уряду 85 голосами проти 15 [21].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Арабська Вікіпедія — 2003.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ لبناني, علي نور الدين-صحافي (5 серпня 2021). Meet the Mikati Brothers: The Myanmar Communications Kings | Daraj. daraj.com (амер.). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 23 серпня 2021.
- ↑ Mikati: new government will restore trust in economy. The Daily Star. 28 травня 2011. Архів оригіналу за 7 жовтня 2012. Процитовано 6 березня 2013.
- ↑ Hubbard, Ben (26 липня 2021). Lebanon Turns to Billionaire Tycoon to Form Next Government. The New York Times. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Mughal, Waqar. Najib Mikati - The Richest Arab Billionaires 2021. Forbes Lists (амер.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
- ↑ بشارة تكليف ميقاتي. الأخبار (араб.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
- ↑ а б Profile: Najib Mikati. BBC. 25 січня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 6 жовтня 2012.
- ↑ William Harris (2012). Lebanon: A History, 600-2011. Oxford University Press. с. 347. ISBN 978-0-19-518111-1. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Lebanese Power-brokers: The Most Powerful Families of Lebanon. Marcopolis. 15 жовтня 2012. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 23 березня 2013.
- ↑ «Taha Mikati» [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.], Bloomberg. Accessed 17 November 2015.
- ↑ The World's Billionaires. Forbes. Архів оригіналу за 26 лютого 2011. Процитовано 4 січня 2011.
- ↑ CRN's 79m motor yacht Mimtee in Monaco. superyachttimes.com. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Najib Mikati – Owner of the Yacht Mimtee. superyachtfan.com. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Fakih, Mohalhel (2–8 September 2004). Pulling at Lebanon's strings. Al Ahram Weekly. 706. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 19 квітня 2013.
- ↑ Hosri, Danielle (16 квітня 2005). Opposition-Backed Moderate Mikati Named Lebanese PM. Arab News. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 4 січня 2011.
- ↑ Assir, Serene (21–27 April 2005). Divided we fall. Al Ahram Weekly. 739. Архів оригіналу за 25 березня 2013. Процитовано 15 квітня 2013.
- ↑ Salem, Paul (23 березня 2013). Lebanon Imperiled as Prime Minister Resigns Under Duress. Carnegie Endowment for International Peace. Архів оригіналу за 29 березня 2013. Процитовано 29 березня 2013.
- ↑ Benjamin Barthe (27 липня 2021). Au Liban, le magnat des télécoms Najib Mikati désigné premier ministre (фр.). Le Monde. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 27 липня 2021.
- ↑ Le Liban a un nouveau gouvernement, après plus d’un an d’attente (фр.). Le Monde. 10 вересня 2021. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
- ↑ Liban : le gouvernement de Najib Mikati obtient la confiance du Parlement (фр.). France 24. 20 вересня 2021. Архів оригіналу за 15 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
|
| ||||||||||||||
.svg){kind=small}
