Перейти до вмісту

Лувсаннамсраїн Оюун-Ердене

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лувсаннамсраїн Оюун-Ердене
монг. Лувсаннамсрайн Оюун-Эрдэнэ
монг. ᠯᠤᠪᠰᠠᠩᠨᠠᠮᠰᠠᠷᠠᠢ ᠢᠢᠨ ᠣᠶᠤᠨ-ᠡᠷᠳᠡᠨᠢ[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився29 червня 1980(1980-06-29) (44 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Улан-Батор, МНР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Монголія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГарвардський інститут державного управління ім. Джона Ф. Кеннеді і Монгольський державний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаПрем'єр-міністр Монголіїd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяМонгольська народна партія Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 14246630 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтoyunerdene.mn Редагувати інформацію у Вікіданих

Лувсаннамсраїн Оюун-Ердене (монг. Лувсаннамсрайн Оюун-Эрдэнэ, ᠯᠤᠪᠰᠠᠩᠨᠠᠮᠰᠠᠷᠠᠢ ᠶᠢᠨ
ᠣᠶᠤᠨ-ᠡᠷᠳᠡᠨᠢ, нар. 29 червня 1980(19800629), Улан-Батор) — монгольський політик, що обіймав посаду прем'єр-міністра Монголії[en] з 2021 по 2025 рік. Був обраний до Державного Великого Хуралу двічі[2] з 2016[3]. До того, як стати прем'єр-міністром, обіймав посаду міністра та керівника секретаріату кабінету[4] уряду Монголії: 2 лютого 2019 — 27 січня 2021.

Оюн-Ердене народився в столиці — Улан-Баторі, але виріс у місті Берх[en]. Взяв за прізвище Лувсаннамсраїн, ім'я свого діда. Дід Оюн-Ердене, Лувсаннамсрай, був буддистським священником (монг. хамба лам), гросмейстером з шахів та викладачем математики, монгольської мови та давньомонгольської писемності. Він був першим директором державної школи в Мурен-Сум.

У 21 років розпочав політичну кар'єру, коли працював головою адміністрації губернатора в селі Берх, Кентій. Пізніше працював у World Vision International[en] очільником зони, відповідальним за розподіл коштів з Європейського регіону. Оюн-Ердене бере активну участь у політиці з 2008 року, оскільки працював начальником управління соціального розвитку округу Баянзурх[en]. Обіймав різні посади у Монгольській народній партії (МНП), починаючи з посади керівника політичного департаменту. Працював президентом монгольської молодіжної асоціації соціал-демократії, молодіжної організації Монголії, що є частиною партії.

Свою першу книгу «Бачення» написав 2005 року[5] Закінчивши Гарвардський університет 2015 року у віці 35 років, опублікував свою другу книгу під назвою «Азіін Хулег Ульс», що перекладається як «Азійська країна коня»[6]. У цій книзі він звернувся до політики розвитку Монголії на 30 років. Того ж року він заснував Національний науково-дослідний інститут «The Steed country of Asia»[7]

2020 року Оюн-Ерден також ініціював і керував процесом розробки «Бачення 2050», тридцятирічної програми політики Монголії, і її затвердив Державний Великий Хурал[8]. Цей політичний документ набув чинності 1 січня 2021 року.

Протести та відставка 2025 року

[ред. | ред. код]

Суспільне обурення викликали дописи в соціальних мережах від нареченої Темуулени Лувсаннамсрая, 23-річного сина прем'єр-міністра, на яких були зображені розкішні сумки, дороге кільце та Mercedes-Benz. Ці зображення призвели до звинувачень у тому, що сім'я Оюн-Ердене збагатилася, значно перевищуючи можливості державного службовця, що посилило давно наявні побоювання щодо корупції. Петиція з вимогою його відставки зібрала понад 59 000 підписів.[9][10] Оюн-Ердене погодився на розслідування з боку Незалежного органу з боротьби з корупцією, але зробив мало публічних заяв щодо цього скандалу.[11]

Невеликі, але постійні протести розпочалися в середині травня 2025 року[12], коли демонстранти зібралися на площі Сухе-Батора в Улан-Баторі, закликаючи до відставки прем'єр-міністра.[13]

21 травня Монгольська народна партія виключила Демократичну партію з керуючої коаліції, посилаючись на публічну підтримку її членами демонстрацій, ефективно розпустивши коаліційний уряд менш ніж через рік після його формування.[14]

Оуюн-Ердене пішов у відставку 3 червня після того, як програв вотум недовіри, отримавши підтримку лише 44 членів Державного Великого Хуралу замість необхідних 64. Тридцять шість виступили проти нього, тоді як решта 42 не голосували.[15][16]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://president.mn/mng/?p=6020
  2. ↑ Mongolia’s Next Election Will Feature New Types of Candidates. Bulgan Batdorj and Julian Dierkes. 22 травня 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 29 червня 2020.
  3. ↑ Economic concerns high as Mongolia holds national elections. DailyHerald Web. 23 червня 2020. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
  4. ↑ Mongolian parliament appoints 3 new ministers. Xinhuanews Web. 5 лютого 2019. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 13 лютого 2021.
  5. ↑ ОН ЦАГИЙН ХЭЛХЭЭС. wesbite Web. 25 травня 2016. Архів оригіналу за 17 березня 2011. Процитовано 13 лютого 2021.
  6. ↑ "Азийн хүлэг улс" тэргүүн дэвтэр хэвлэгдлээ. ikon.mn Web. 27 листопада 2015. Архів оригіналу за 28 листопада 2015. Процитовано 13 лютого 2021.
  7. ↑ Asian Khuleg Mongolia. On think tank Web. 25 січня 2020. Архів оригіналу за 28 березня 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
  8. ↑ Parliament approves ‘Vision-2050’ long-term policy document. Montsame Web. 25 травня 2020. Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 13 лютого 2021.
  9. ↑ Wintour, Patrick; editor, Patrick Wintour Diplomatic (27 травня 2025). Mongolia PM expected to call vote of confidence in the face of protests. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 8 червня 2025.
  10. ↑ Protests against prime minister in Mongolia could lead to government shake-up. AP News (англ.). 22 травня 2025. Процитовано 8 червня 2025.
  11. ↑ Wintour, Patrick; editor, Patrick Wintour Diplomatic (27 травня 2025). Mongolia PM expected to call vote of confidence in the face of protests. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 8 червня 2025.
  12. ↑ Wintour, Patrick; editor, Patrick Wintour Diplomatic (27 травня 2025). Mongolia PM expected to call vote of confidence in the face of protests. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 8 червня 2025.
  13. ↑ Young Mongolians demand PM resign over corruption claims. France 24 (англ.). 22 травня 2025. Процитовано 8 червня 2025.
  14. ↑ Unraveling Mongolia’s Prime Minister Resignation Protests. thediplomat.com (амер.). Процитовано 8 червня 2025.
  15. ↑ Mongolia PM resigns amid protests over his son's lavish lifestyle. www.bbc.com (брит.). 3 червня 2025. Процитовано 8 червня 2025.
  16. ↑ Mongolian PM resigns after losing confidence vote – DW – 06/03/2025. dw.com (англ.). Процитовано 8 червня 2025.
Політичні посади
Попередник:
Ухнаагійн Хурелсух 		Прем'єр-міністр Монголії
2021 — 2025 		Наступник:
Гомбожавин Занданшатар
Повноважний
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лувсаннамсраїн_Оюун-Ердене&oldid=45485665