Лістеріоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Rod of Asclepius2.svg Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Лістеріоз
Listeria monocytogenes PHIL 2287 lores.jpg
Listeria monocytogenes
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 A32
DiseasesDB 7503
MedlinePlus 001380
eMedicine med/1312 ped/1319

Лістеріоз (англ. Listeriosis) — інфекційна хвороба тварин і людини, яку спричинюють види роду Listeria. Хвороба характеризується ураженням центральної нервової системи, септичними проявами, абортами, маститами або перебігає у формі безсимптомного носійства. L. monocytogenes зумовлює захворювання людини, а L. ivanovi — тварин.

Епідеміологія[ред.ред. код]

Лістеріоз вважають типовим сапронозом, при цьому первинним природнім резервуаром лістерій є ґрунт, з якого вони можуть потрапляти до організмів рослин [Джерело?]. Джерелом зараження сільськогосподарських тварин є корми, зокрема, силос, де лістерії розмножуються. Зараження людей пов'язане зі споживанням до їжі овочів та продуктів тваринництва.

Особливості біології лістерій зумовлюють їхню здатність до зараження продуктів харчування та розмноження в них, що призвело у 80-х рр. 20-го ст. до чисельним епідемічним спалахам та спорадичним випадкам харчового лістеріоза.

Лістерії є причиною перинатальної та неонатальної патології людини. Заражується дитина внутрішньоутробно, транспацентарно або при ковтанні навколоплідних вод. Заражені діти гинуть у перші дні свого народження. При пізньому зараженні та ранньому комплексному лікуванні можливе одужання.

Патогенез[ред.ред. код]

Шлях збудників до організму пролягає через слизові травного тракту, органів дихання, очей, статевих органів, шкіру та через плаценту вагітної. Через кров та лімфу вони проникають у ретикулоендотеліальну систему (печінка, селезінка, лімфатичні вузли), ЦНС, нирки тощо, де відбувається їхнє розмноження з утворенням гранульом, які містять ретикулярні, моноцитарні клітини, клітинний детрит, змінені поліморфноядерні лейкоцити. В подальшому утворюються некротичні вогнища з можливим рубцюванням.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

На шкірі з'являються дрібні висипання (розеоли та папули), на слизовій рота, глотки, стравоходу часто бувають висипання у вигляді невеликих сірувато-білих гранульом. Відмічаються лихоманка, розлади дихання, напади ціанозу, тахікардія. У легенях — явища пневмонії. Збільшені печінка, селезінка. Загальний стан нагадує сепсис. У крові лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво. При ураженні нервової системи клініка нагадує картину гнійного менінгіту.

Діагностика[ред.ред. код]

Діагноз ставиться на основі

Лікування[ред.ред. код]

Хворих на лістеріоз (особливо вагітних) госпіталізують та призначають антибактеріальну терапію.

Профілактика[ред.ред. код]

Профілактика лістеріозу полягає в проведенні ветеринарно-санітарних та санітарно-гігієнічних заходів у населених пунктах, у тваринницьких господарствах і на підприємствах з переробки сировини тваринного походження.

Література[ред.ред. код]

  • Тартаковский И. С., Малеев В. В., Ермолаева С. А. Листерии: роль в инфекционной патологии человека и лабораторная диагностика. Москва: Медицина для всех, 2002.

Посилання[ред.ред. код]