Лістеріоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лістеріоз
Listeria monocytogenes
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 A32
DiseasesDB 7503
MedlinePlus 001380
eMedicine med/1312 ped/1319
CMNS: Лістеріоз на Вікісховищі

Лістеріо́з (англ. Listeriosis) — інфекційна хвороба тварин і людини, яку спричинюють види роду Listeria. Хвороба перебігає у різних клінічних формах залежно від імунного статусу людини від уражень центральної нервової системи, септичних проявів, абортів, маститів тощо до безсимптомного носійства. L. monocytogenes зумовлює захворювання людини, а L. ivanovi — тварин.

Актуальність[ред. | ред. код]

Лістеріоз є поширеною та важливою проблемою охорони здоров'я для багатьох країн світу, становлячи загрозу переважно для людей з імунодефіцитними станами, осіб похилого віку та вагітних жінок, призводячи до фатальних наслідків для плода та новонародженої дитини. Враховуючи зростання у людській популяції прошарку осіб зі зниженим імунітетом (внаслідок онкологічних та гематологічних хвороб, ВІЛ-інфекції, після трансплантації органів, внаслідок прийому глюкокортикостероїдів і цитостатиків) це часто супроводжується захворюванням на лістеріоз. За даними ВООЗ, лістеріоз виявляється в усіх країнах світу, особливо в економічно розвинених. Щорічно реєструється декілька тисяч підтверджених випадків захворювання і, навіть спалахи. Особливості життєдіяльності лістерій зумовлюють їхню здатність до зараження продуктів харчування та розмноження в них, що призвело у 80-х роках XX століття до численних випадків харчового лістеріоза. Лістерії є причиною перинатальної та неонатальної патології людини. Заражені діти гинуть у перші дні свого народження. При пізньому зараженні та ранньому комплексному лікуванні можливе одужання.

Етіологія[ред. | ред. код]

Збудник — грамнегативна бактерія паличкоподібної форми Listeria monocytogenes, яка відноситься до роду Listeria. Це факультативний анаероб, який може розмножуватися й при низьких температурах. Лістерії можуть швидко переходити від сапрофітної до паразитарної форм, а також здатні розмножуватися внутрішньоклітинно. При несприятливих умовах можуть перетворюватися на L-форми, що зумовлює наявність латентних, затяжних та хронічних форм і недостатню ефективність антибіотиків. Виділяють 16 серологічних варіантів збудників, але 90 % всіх випадків лістеріозу у світі зумовлено сероварами 1а, 1b та 4b. Має фактори патогенності: лістеріолізин О, інтерналіни А і В тощо.

Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]

Лістеріоз вважають типовим сапронозом, при цьому первинним природнім резервуаром лістерій є ґрунт, з якого вони можуть потрапляти до організмів рослин. Резервуаром інфекції є свійська худоба (велика рогата худоба, кролі, свині, кури тощо), дикі тварини та гризуни. Крім того, резервуаром інфекції можуть бути предмети довкілля, такі як силос, ґрунт, сіно, зерно, вода, де при низьких температурах збудник зберігається роками. Зараження людей часто пов'язане зі споживанням овочів та продуктів тваринництва. Лістерії виділено з організму ектопаразитів тварин (кліщів, вошей, бліх, інших комах). Серед шляхів передачі виділяють аліментарний, контактний, аерогенний, і вертикальний (трансплацентарний та перинатальний). При аліментарному шляху інфікування чинниками передачі можуть бути молоді розсольні м'які сири типу камамбер, рокфор, бринза, сире молоко, морозиво, м'ясні напівфабрикати, продукти швидкого харчування, гамбургери, ковбасні вироби, салати. Сприйнятливість до лістерій у імунокомпетентної людини невисока, найбільш ймовірна при тісному контакті з джерелом інфекції та високому рівні вірулентності збудника. Сезонність — весняно-літня.

Патогенез[ред. | ред. код]

Вхідними воротами інфекції, залежно від шляхів інфікування, може бути слизова оболонка травного тракту, органів дихання, очей, статевих органів, уражена шкіра, крім того збудник може потрапляти через плаценту від матері до плоду. Проникнення у організм людини відбувається завдяки факторам патогенності лістерій. У імунокомпетентних осіб можлива персистенція збудника без клінічних ознак. В інших випадках лістерії потрапляють у лімфатичну систему, потім — у кровотік та проникають у клітини системи мононуклеарних фагоцитів печінки, селезінки, нирок, лімфатичних вузлів, центральної нервової системи, де розмножуються та утворюють специфічні лістеріозні гранульоми. Вони являють собою сірувато-білі вузлики, до складу яких входять змінені поліморфно-ядерні лейкоцити ретикулярні, моноцитарні клітини та клітинний детрит. Надалі в них відбувається некроз з можливим рубцюванням або загоєнням.

При трансплацентарному інфікуванні розвивається генералізований процес, який трактують як гранулематозний сепсис. Специфічні гранульоми формуються у внутрішніх органах, перш за все у печінці, на шкірі новонародженого.

Клінічні прояви[ред. | ред. код]

Згідно з МКХ-10 (А32) виділяють:

  • шкірний лістеріоз (А32.0);
  • лістеріозний менінгіт або менінгоенцефаліт (А32.1+);
  • лістеріозний сепсис (А32.7);
  • інші форми, включаючи ендокардит, церебральний артеріїт, окулогландулярна форма (А32.8)
  • неуточнений лістеріоз (А32.9).

Єдиної клінічної класифікації лістеріозу немає. Часто відокремлюють лістеріоз вагітних і новонароджених. Залежно від тривалості клінічного перебігу я виділяють гострий, підгострий та хронічний лістеріоз.

Інкубаційний період триває від 2 до 4 тижнів.

При гострому початку температура підвищується до високих цифр зі значною інтоксикацією та швидким приєднанням нудоти, блювання, переймоподібного болю у животі та діареї. Випорожнення можуть бути з домішками слизу та крові. Значне зневоднення не типово, переважають прояви інтоксикації. У тяжких випадках можливий розвиток інфекційно-токсичного шоку, від чого помирають до чверті пацієнтів.

Для клінічного перебігу тонзилярної форми типовим є мононуклеозоподібний синдром, що характеризується гострим початком, гарячкою, інтоксикацією, виразково-некротичним або плівчастим тонзилітом, генералізованою лімфаденопатією, збільшенням печінки та селезінки (гепатоспленомегалією).

При окулогландулярній формі на тлі гарячки та інтоксикації виникає однобічний гнійний кон'юнктивіт, з відчуттям піску та «інородного тіла» в оці, значним набряком повік, звуженням очної щілини та погіршенням гостроти зору. Кон'юнктива гіперемійована з вузликовими висипаннями на перехідній складці. Відмічається збільшення навколовушних та підщелепних лімфатичних вузлів на боці ураження.

Ураження нервової системи найчастіше проявляється у вигляді менінгіту чи менінгоенцефаліту, але можливий розвиток енцефаліту, арахноїдіту, інтрамедулярних абсцесів. Лістеріозний менінгіт становить близько 1% від усіх бактеріальних менінгітів, проте серед деяких пацієнтів з імунодефіцитними станами реєструється досить часто. Серед вікових категорій найбільш уразливими є люди похилого віку та діти до 3 років. Хвороба характеризується тяжким в'ялим перебігом з розвитком рецидивів та летальністю понад 30%. Температура часто буває субфебрильною, менінгеальні симптоми виражені помірно, присутні вогнищеві ураження черепних нервів (птоз, анізокорія, страбізм), патологічні рефлекси, порушення свідомості, інколи психічні розлади.

Лістеріозний сепсис починається гостро, йому притаманна типова гектична гарячка з ознобами та вираженою пітливістю, генералізована лімфаденопатія й гепатоспленомегалія (збільшення печінки і селезінки). Можлива поява плямистого та еритематозного висипу, що скупчується навколо великих суглобів та на обличчі у вигляді «метелика». Можуть виникати вторинні гнійні вогнища у різних органах внаслідок чого розвивається гепатит, що проявляється жовтяницею, менінгіт, кардит, полісерозит, пневмонія, пієліт, можливий розвиток геморагічного синдрому. Летальність при цьому досягає 60%.

Лістеріоз у вагітних в 1/3 вагітних перебігає безсимптомно, але в них відбувається колонізація лістеріями піхви з загрозою інфікування плоду. При гострому лістеріозі у вагітних можливий грипоподібний варіант перебігу з короткочасною гарячкою, катаральними явищами і кон'юнктивітом, у частини хворих виявляються прояви гастроентериту або запалення сечових шляхів. Лістеріоз матері призводить до трансплацентарного зараження плоду, розвитку амніоніту, передчасних пологів, септичних абортів, мертвонароджень чи вад розвитку плоду. Трансплацентарне зараження можливе у будь-який термін вагітності. Інтранатальне інфікування відбувається при проходженні дитини пологовими шляхами жінки.

Лістеріоз новонароджених має різні терміни виникнення та клінічні прояви залежно від термінів і шляху інфікування плоду, але завжди перебігає тяжко з високим рівнем фатальних наслідків.

Діагностика[ред. | ред. код]

У клінічному аналізі крові виявляють лейкоцитоз, моноцитоз, іноді атипові мононуклеари. Спинномозкова рідина - виявляється нейтрофільно-лімфоцитарний цитоз з переважанням нейтрофілів, клітинно-білкова дисоціація.

Діагноз ґрунтують на основі:

Лікування[ред. | ред. код]

Хворих на лістеріоз (особливо вагітних) госпіталізують та призначають антибактеріальну терапію.

Профілактика[ред. | ред. код]

Профілактика лістеріозу полягає в проведенні ветеринарно-санітарних та санітарно-гігієнічних заходів у населених пунктах, у тваринницьких господарствах і на підприємствах з переробки сировини тваринного походження.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Тартаковский И. С., Малеев В. В., Ермолаева С. А. Листерии: роль в инфекционной патологии человека и лабораторная диагностика. Москва: Медицина для всех, 2002. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]