Святий Олаф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олаф Святий
Olav der Heilige07.jpg
Народився 995(0995)
Помер 29 липня 1030(1030-07-29)
Поховання
Громадянство
(підданство)
Діяльність монарх, святі
Батько Harald Grenske[d]
Мати Åsta Gudbrandsdatter[d]
Брати, сестри  • Гаральд III Суворий і Halfdan Sigurdsson[d]
У шлюбі з Astrid Olofsdotter[d]
Діти Магнус I Норвезький і Wulfhild of Norway[d]

Олаф Святий, теж Олаф II Святий, чи Олаф Гаральдсон (995 — 29 липня 1030) — норвезький святий, «вічний король Норвегії», король Норвегії з 1015 року по 1028 рік.

Життєпис[ред. | ред. код]

Святий Олаф, король Норвегії. Поштова марка Фарерських островів.

Якийсь час перебував при дворі Ярослава Мудрого. 1019 року, одружившись з Інгігердою, Ярослав Мудрий поріднився із норвезьким королем Олафом Святим і німецьким цісарем Генріхом ІІ. Ярослав допомагав їм, коли Олаф Святий, Гаральд Сміливий і Магнус «Добрий» втікали до Києва від данського короля Канута. Потім вигнанці повернулися додому і почалася війна, Олаф Святий загинув у бою під Стікльстедом (Стікластадіром), але Магнус із дядьком здобули норвезький престол від Канута данського.

Король Олаф завершив введення у Норвегії християнства. У 1028 році після невдалого походу проти Данії, коли норвезькі війська були розбиті данським королем Канутом Великим, Олаф втік до Новгорода. Відомо, коли його вигнали з Норвегії, він перебував у Ярослава. Того часу владу в Норвегії перебрав Кнут (Канут) Великий.

Через два роки зробив спробу повернути собі владу в країні, але зазнав поразки. Загинув 29 липня 1030 у битві з військами повсталої знаті, яку підтримували данці. Через рік після смерті був канонізований і став останнім західним святим, визнаним православною церквою. Згідно з легендою, перед боєм бачив сон, в якому йшов по сходах до неба, а після тану його рани зажили.

Син Олафа II, Магнус, у майбутньому також король, виховувався в Києві.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]