Перейти до вмісту

Анбур

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анбур
𐍐𐍝𐍑𐍣‎𐍠
Документ, написаний анбуром
Вид
МовиМова комі
Період
1372
U+10350–U+1037F
Final Accepted Script Proposal

Анбу́р (комі 𐍐𐍝𐍑𐍣‎𐍠, Анбур) або пермське письмо (комі 𐍮‎𐍐𐍕 𐍟𐍔𐍠𐍨𐍜 𐍒𐍙𐍕𐍩𐍜, Важ Перым гижӧм) — писемність комійської мови, що активно використовувалася комі (зирянами і перм'яками) та деякими іншими народами північного сходу європейської частини Росії в XIV — XVII століттях.

Є поєднанням кирилиці, грецького письма та пермських пасів (рунічні знаки).[1] Назва абетки є сполученням назв двох перших букв абетки: «𐍐» (ан) і «𐍑» (бур).

Історія

[ред. | ред. код]

Пермське письмо (анбур) створено Степаном Храпом у 1372 році у межах сточища річки Вимі (притока Вичегди) на основі кирилиці, грецької абетки і давньопермських рунічних символів (пасів).

Написи анбуром є одними з найдавніших серед угро-фінських мов. Тільки угорською і карельською мовами існують більш ранні писемні пам'ятки.

Пермська (комі-зирянська) абетка вийшла з ужитку в XVII столітті, витіснена кирилицею. Завадою подальшому розвитку анбуру стало не стільки відособлення його як окремої національної абетки, як те, що він був чинником поширення грамотності й освіти серед місцевого населення, що сприймалось як загроза пануючому режиму в Московії.

Нині, на початку XXI століття, здійснюються заходи з відродження анбуру, окремі ініціатори навіть пропонували включити анбур до Юнікоду[2], що й відбулося у 2014. 26 квітня — день пам'яті св. Стефана Пермського — святкується як День давньопермської писемності.

Пермська абетка (версія прочитання)

Пермська абетка містить 38 літер. В анбурі відсутній розподіл на великі і малі літери.

Напрямок письма — зліва направо, рядки йдуть згори донизу.

Використовуються діакритичні знаки, для стандартних скорочень — титло. Знаки пермської абетки є доволі однорідними і однотипними у вигляді гострого кута в тому чи іншому положенні.

Пам'ятки пермської писемності

[ред. | ред. код]

Збереглось деяке число пам'яток давньопермської писемності: списки абетки (понад 10), Приписка Килдасьова на Номоканоні (1510), надпис на іконі «Троїці» (XV ст.), надпис на іконі «Сходження» (2-а пол. XV ст.), запис у рукописі «Григорія Сінаїда» (сер. XV ст.), підпис єп. Пермського Філофея під грамотою (1474).

Вважається, що чи не від часу створення анбур відігравав роль тайнопису. Добрий зразок такого використання анбуру — рукопис Георгія Амартола з Еллінським літописцем. Тут на вільних від письма аркушах, здебільшого на берегах, розсіяні примітки читачів або писаря.

Дещо своєрідний варіант пермського письма дає рукопис XVI століття — «Козьма Індикоплов». У тексті списку слова грецьким письмом перемежовуються зі словами анбуром. Писар, припускають, писав обома шрифтами, але в обох припускався помилок (?).

Окремі слова, приписки і літери анбуру зустрічаються в:

  • тексті Йосипа Флавія за списком б. Патр. бібл. N 770, XVI—XVII ст.ст.;
  • рукопису Діонісія Ареопагіта в приписці XVI ст. із Усть-Вимі (Царськ. — Уварова N 48);
  • книзі малих Пророків поч. XVI ст., Лен. п. б. (F. 1. N 3);
  • службовій мінеї бібліотеки Успенського собору (Російський Історичний музей) N 18 (пергамент поч. XV ст.);
  • бібліотечних книгах Архіву Міністерства Іноземних справ 69 (XV—XVI ст.ст.).

Галерея

[ред. | ред. код]

Юнікод

[ред. | ред. код]

Анбур (U+1350—U+137F) додано до стандарту Юнікоду в червні 2014 із виданням версії 7.0.

Анбур[1][2]
Official Unicode Consortium code chart (PDF)
  0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 A B C D E F
U+1035x 𐍐 𐍑 𐍒 𐍓 𐍔 𐍕 𐍖 𐍗 𐍘 𐍙 𐍚 𐍛 𐍜 𐍝 𐍞 𐍟
U+1036x 𐍠 𐍡 𐍢 𐍣 𐍤 𐍥 𐍦 𐍧 𐍨 𐍩 𐍪 𐍫 𐍬 𐍭 𐍮 𐍯
U+1037x 𐍰 𐍱 𐍲 𐍳 𐍴 𐍵 𐍶 𐍷 𐍸 𐍹 𐍺
Notes
1. За версією Юнікоду 14.0
2. Сірим позначено не призначені коди

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. Bernard Comrie, 1996. "Adaptations of the Cyrillic Alphabet". In Daniels & Bright, The World's Writing Systems, p. 700.
  2. Заявка (автор — Майкл Еверсон) на включення давньопермської писемності в Юнікод [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.](англ.)

Джерела, посилання і література

[ред. | ред. код]