Південноарабська абетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Південноарабська абетка
𐩣𐩯𐩬𐩵
Вид
абджад
Мови древні південноарабські, геєз
Період
8 ст. до н. е. — 6 або 7 ст. н. е.
Походження
протосинайський алфавіт
  • Південноарабська абетка
Дочірні системи
ефіопське письмо
Сестринські системи
фінікійський алфавіт
Напрям справа наліво
U+10A60–U+10A7F
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Південноарабська абетка (старопівденноарабські мови: 𐩣𐩯𐩬𐩵 (ms3nd); сучасна араб. المُسنَد‎ (musnad)) — абджад, який використовувався для запису древніх південноарабських мов (сабейської, мінейської, катабанської, хадрамаутської) та мови геєз (ця мова — ефіосемітська).[1] Серед цих давніх мов найдовше протрималася сабейська — зникла аж у шостому столітті. Зараз єдиним живим представником цих мов є мова разіхі (Rāziḥī), поширена в Ємені. Південноарабська абетка використовувалася на землях древнього Ємену (Сабейське царство, Катабан, Хадрамаут, Мінейське царство, Хім'яр), Ефіопії та Еритреї.

Південноарабська абетка виникла у 8 ст. до н. е. від протосинайського алфавіту.[2] Напрям письма — справа наліво, хоча іноді трапляються написи бустрофедоном.[3] Кількість написів цим письмом — більше 15000 (сабейською мовою — близько 5000).[4] Є досить довгі написи.[3] Південноарабський алфавіт мав також курсивну форму — забур (zabūr). Забуром писали на дерев'яних дощечках.[1]

Знаки письма[ред. | ред. код]

Муснад (монументальне письмо)[ред. | ред. код]

Південноарабська абетка
Букви Himjar ha.PNG Himjar lam.PNG Himjar ha2.PNG Himjar mim.PNG Himjar qaf.PNG Himjar wa.PNG Himjar shin.PNG Himjar ra.PNG Himjar ba.PNG Himjar-ta2.svg Himjar sin.PNG Himjar kaf.PNG Himjar nun.PNG Himjar kha.PNG Himjar za.PNG Himjar fa.PNG Himjar alif.PNG Himjar ajin.PNG Himjar za2.PNG Himjar djim.PNG Himjar dal.PNG Himjar ghajn.PNG Himjar ta1.PNG Himjar tha.PNG Himjar dhal.PNG Himjar ja.PNG Himjar th.PNG Himjar sad.PNG Himjar dad.PNG
𐩠 𐩡 𐩢 𐩣 𐩤 𐩥 𐩦 𐩧 𐩨 𐩩 𐩪 𐩫 𐩬 𐩭 𐩯 𐩰 𐩱 𐩲 𐩳 𐩴 𐩵 𐩶 𐩷 𐩸 𐩹 𐩺 𐩻 𐩮 𐩼
Транскрипція h l m q w s2 (š) r b t s1 (s) k n s3 (ś) f ʾ ʿ g d ġ z y
МФА [h] [l] [ħ] [m] [q] [w] [ɬ] [r] [b] [t] [s] [k] [n] [x] [s̪] [f] [ʔ] [ʕ] [ɬʼ] [g] [d] [ɣ] [tʼ] [z] [ð] [j] [θ] [tˢʼ] [θʼ]

Забур (курсивне письмо)[ред. | ред. код]

Забур (курсивна форма арабської абетки) не має знаку для звука ; коли на письмі потрібно відобразити цей звук, то використовують букву для звука . Наприклад, слово 𐩣𐩰𐩼𐩧 mfẓr («міра ємності»), написане монументальною формою письма, курсивом (забуром) писатиметься як mfḍr.[5]

Порівняння з ефіопським письмом[ред. | ред. код]

Південноарабська
абетка
Ефіопське
письмо
Буква Транслітерація МФА Складовий знак Транслітерація МФА
𐩠 h [h] [hə]
𐩡 l [l] [lə]
𐩢 [ħ] ḥä [ħə]
𐩣 m [m] [mə]
𐩤 q [q] ḳä [kʼə]
𐩥 w [w] [wə]
𐩦 s2 (š) [ɬ] śä [ɬə]
𐩧 r [r] [rə]
𐩨 b [b] [bə]
𐩩 t [t] [tə]
𐩪 s1 (s) [s] [sə]
𐩫 k [k] [kə]
𐩬 n [n] [nə]
𐩭 [x] ḫä [χə]
𐩯 s3 (ś) [s̪]
𐩰 f [f] [fə]
𐩱 ʾ [ʔ] ʾä [ʔə]
𐩲 ʿ [ʕ] ʿä [ʕə]
𐩳 [ɬʼ] ṣ́ä [ɬʼə]
𐩴 g [g] [gə]
𐩵 d [d] [də]
𐩶 ġ [ɣ]
𐩷 [tʼ] ṭä [tʼə]
𐩸 z [z] [zə]
𐩹 [ð]
𐩺 y [j] [jə]
𐩻 [θ]
𐩮 [tˢʼ] ṣä [t͡sʼə]
𐩼 [θʼ]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «The world's writing systems». Edited by Peter T. Daniels, William Bright. Ст. 98. https://books.google.com.ua/books?id=ospMAgAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false
  2. http://www.unicode.org/L2/L2008/08044-osa.pdf Ст. 1.
  3. а б Д. Дирингер, «Алфавит» (Перевод с английского И. М. Дунаевской, Г. А. Зографа, И. А. Перельмутера. Общая редакция, предисловие и примечания И. М. Дьяконова.). Стр. 272. http://publ.lib.ru/ARCHIVES/D/DIRINGER_David/_Diringer_D..html
  4. Digital Archive for the Study of pre-Islamic Arabian Inscriptions. Corpus of South Arabian Inscriptions. http://dasi.humnet.unipi.it/index.php?id=42&prjId=1&corId=0
  5. Leonid Kogan and Andrey Korotayev: Sayhadic Languages (Epigraphic South Arabian). Semitic Languages. London: Routledge, 1997. Ст. 223.

Посилання[ред. | ред. код]